S.T.I.K.S. Знахар Виходить

Міха, тобі доведеться їх відволікти. Інакше нам кінець. Поки відкриємо кришку люка, на цих десяти метрах усі поляжуть. Дівчина, яка вчепилася в мою руку, здавалося, заціпеніла від жаху. Як би не довелося її тягнути волоком. І, як на зло, люк на відкритому місці. Прямо площа якась. - Нам треба туди, - вказав я їй. - Бачиш люк? Нам туди. Не впевнений, що вона розуміла мої слова. Однак, розкуйовджене щось блиснуло очима з-під пасма волосся, що нависло на обличчя, і пропищало: - Так тут ще один є, ближче. - Міха, стій! - зупинив я товариша, який вже сьорбнув ковток еліксиру і зібрався нас виручати ціною власного життя.