Де мій дім

Книга розпочинається з опису дитинства, де поняття «Дім» складалося з відчуття безпеки, запаху печі та перших уроків праці. Розповідь відкривається не просто описом місця, а живим, сенсорним зануренням у дитинство. Це затишна сільська вулиця, де кожен камінь знайомий на дотик, а повітря пахне розпеченим пилом, річковою водою та скошеною травою. Тут, серед безкраїх полів та фермерських господарств, формувався всесвіт маленької дівчинки. Дівчинки яка вчиться любити світ попри його недосконалість. Попри розлучення батьків, передчасну втрату батька, фінансову скруту та необхідність працювати з дитинства, вона сприймала цей простір як сакральний рай. Саме тут, сформувалась її внутрішня сила, витривалість та здатність бачити світло там, де дорослі бачили лише труднощі. Період студенства, який мав стати часом здобуття крил, стає для героїні часом втрати коріння. Її родина приймає рішення про вимушений переїзд. Вона втрачає своє місце відновлення. Життя в гуртожитку. Дружба що переростає в сестринство але закінчується трагічно. Перша робота що піднімає до небес, та період душевного занепаду і остаточна втрата себе. Коли будинок в який проводить чоловік стає місцем психологічного тиску. Тут її особистість піддається систематичному знеціненню та приниженню. Те, що мало бути прихистком, стає в’язницею, де кожен крок контролюється, а власні почуття та потреби оголошуються неважливими. Початок війни ставить фінальне запитання: що залишиться, якщо стіни з цегли впадуть? Героїня усвідомлює що справжній дім – це вона сама: її досвід, її виборена свобода, її знання та бажання. Вона сама стала тим місцем відновлення, яке так довго шукала в зовнішньому світі.