1

Мій батько любив котів і квіти, тому викохав на заскленому балконі штук десять горщиків з рожевими фіалками, великими, махровими. І вони розкошували під сонцем, фітолампою, поливом і добривом за графіком. 
Так само розкошував мій кіт Вурчик (він же Пекельна Тварюка або Рудий Байстрюк Ланністер. Ми прочитали Пісню Льоду та Полум’я задовго до серіалу, а котик в мене вродився, бо хазяї не подумали, що син-кіт влізе на мати-кицьку) — м’ясо за першим нявком, по столу ходить — та лазь собі на здоров’я (на свята Вурчик випрошував собі маслинку і жер її в кутку), пташку задушить — моя ж ти лапочка! А батька Вурчик обожнював, спав на ньому, вурчав, зустрічав з магазину. 
І тут на листках фіалок стали з’являтись маленькі круглі дірочки. Кліщ? Тля? Якась хвороба? Причому в усіх горщиках стала така халепа. Інтернет мовчить, або ніхто точно нічого не знає. А листочки самі по собі здорові, зелені, не посохли, не погнили. 
Але одного дня батько каже мені: “Я знайшов кліща. Іди подивись” — і на балконі посеред горщиків, вмостився Вурчик і пробиває іклами ті листочки, роблячи в них маленькі рівні круглі дірочки.
Фіалки переставили на різні боки балкону, Вурчикові нічого не було.