Пастка

Вулиця освітлювалася старовинними ліхтарями, наче з дев’ятнадцятого століття. Але не це здивувало мандрівника. Навкруги панувала тиша: ні гавкоту собак, ні вітру, ні шелесту листя, ні «співу» цвіркунів. У повітрі стояв запах вогкості та попелу, ніби тут недавно щось горіло.