Глава 14. Радість нового покоління

Глава 14. Радість нового покоління

Наступного дня в королівстві Катар святкували величну подію. Вулицями ходили радісні люди, святково вдягнені, з рожевими та синіми кульками в руках, а на головах молодих хлопців красувалися ковбойські капелюхи відповідних кольорів. Це був знак радості та торжества – у королівській родині сталося поповнення!

Четверта дружина еміра Ібрагіма, Хадідже аль-Тамі, народила двійню – дівчинку Атіку та хлопчика Ібрагіма-молодшого. Відповідно до традицій, через сорок днів після народження немовлят можна було офіційно представити королівству. Тепер новина про появу спадкоємців розлетілася по всьому Катару, і вся династія аль-Шаф зібралася у палаці, щоб привітати щасливих батьків та новонароджених.

Це був день радості, благословень і надій, сповнений сміху, музики та щирих побажань процвітання молодшим членам королівської сім’ї.

Свято «Акіка» (Атіка)

У мармуровому, розкішному палаці кипіла підготовка до важливого свята — Акіка¹ (العقيقة), традиційного торжества, присвяченого народженню немовлят. Весь палац був наповнений метушнею: слуги накривали столи білосніжними тканинами, прикрашали зали живими квітами, наводили лад, щоб зустріти почесних гостей. З усіх куточків країни та навіть з-за кордону повинні були прибути представники знаті, а вся династія аль-Шаф мала зібратися цього дня, щоб привітати немовлят.

Кілька слуг поспішно вирушили на ринок, щоб придбати барана — важливий символічний елемент традиції, пов'язаний із вдячністю за народження дитини.

Тим часом у спальні Хадідже аль-Тамі зібралися всі принцеси Катару. У колисках мирно спали молодший Ібрагім та Атіка, новонароджені спадкоємці. Принцеси з посмішками та ніжністю схилилися над ними, тихо шепочучи ласкаві слова, заколисуючи їх. Серед усіх особливо вирізнялася принцеса Вікторія, яка більше за інших виявила ініціативу, ніжно торкаючись крихітних рученят молодших брата і сестри.

Усі принцеси були розкішно вбрані: на них виблискували дорогоцінні камені та золото. Їхні сукні були пошиті з найкращих тканин, привезених із різних куточків світу — шовк, парча, вишиті золотими нитками візерунки, що відображали велич і розкіш династії аль-Шаф. Їхні прикраси переливалися у світлі розкішних люстр, а у волоссі блищали тонкі золоті нитки та перлинні шпильки.

Проте одна з принцес, Ліза, не прийшла. Вона сиділа у своїй кімнаті з похмурим виразом обличчя, не бажаючи брати участь у загальній радості. Хадідже не була проти – вона поважала почуття Лізи і не наполягала на її присутності.

Невдовзі до спальні Хадідже увійшли три інші дружини еміра Ібрагіма. Особливо виділялася головна королева Олена, яка прийшла привітати Хадідже з народженням близнюків. Вона вручила немовлятам розкішні подарунки, що символізували добробут і процвітання.

Принцеси тим часом почали наряджати немовлят, допомагаючи Хадідже підготувати їх до свята. Ніжні шовкові тканини, прикрашені золотими нитками, м'які пелюшки та вишукані оздоблення — усе було продумано до найдрібніших деталей.

У цей момент до спальні зайшла служниця Аміра, схилилася в шанобливому поклоні й промовила:

— Ваші Величності, шановні королеви та принцеси, гості вже прибувають. Вони чекають унизу, щоб привітати вас і немовлят.

Наближався момент, коли сімейне торжество мало перерости у велике свято, що увійде в історію династії аль-Шаф.

Чоловік у віці на ім'я Ільгиз, слуга та вірний друг принца Руслана, виконував його прохання. Він таємно віз колишню рабиню Айну до палацу, щоб приховати її спасіння. Принц Руслан також попросив Ільгиза передати важливе повідомлення його батькові, еміру Ібрагіму: розповісти про беззаконня, що відбуваються в селищі Аль-Захар, і про необхідність судити рабовласника. Однак Руслан суворо попросив не згадувати, що саме він врятував Айну та знаходиться в Аль-Захарі, адже він сказав батькові, що вирушив до Норвегії. Насправді ж він залишався в Аль-Захарі разом із Оскаром і Семом.

Ільгиз передав повідомлення державному раднику еміра та охоронцеві на ім'я Джафар. Той негайно вирушив до еміра з доповіддю. Тим часом Ільгиз проводив Айну до палацу. Дівчина була вражена красою мармурової роботи та величчю палацу, де жила династія аль-Шаф, про яку вона чула лише від жителів свого села.  

Ільгиз відвів її до підвалу, де мешкали слуги. Там вони їли, відпочивали й проводили свої будні. Діти головної служниці радісно зустріли Айну, привітавши її усмішками. Айна познайомилася з ними, але їхнє спілкування перервала дама у віці. У неї були злі карі очі, а на голові — фіолетовий тюрбан із золотою ниткою. Це була Халіма, віддана служниця, відповідальна за порядок у палаці. Вона стежила за кухнею та контролювала інших слуг. Її боялися й ненавиділи, але вона бездоганно виконувала доручення. Її старші доньки служили принцесам.

Побачивши, як Айна спілкується з її молодшими дітьми, Халіма підбігла, штовхнула дівчину й закричала:  
— Відійди від них!  

Айна відступила, опустивши голову. Ільгиз обурився:  
— Що ти робиш, Халімо? Вона тепер служниця!  

Халіма грубо відповіла:  
— Хто вона така? Чому вона тут?  

Ільгизу довелося збрехати, що інший принц наказав привести Айну до палацу. Халіма продовжила:  
— Нам не потрібна помічниця! Краще б цей принц купив нам шовк. Я стільки років служу королівській родині, а мені нічого!  

Ільгиз насупився, але не здивувався її поведінці. Він твердо сказав:  
— Вона буде допомагати. Сьогодні великий свято, і рук нам бракує. Їхні Величності будуть незадоволені, якщо все не буде ідеальним. Тож приймай її, Халімо, інакше принц залишиться незадоволений твоїм ставленням до його прохання.  

Халіма хмуро погодилася. Її старші доньки, одягнені в тюрбани й золоті прикраси, з огидою дивилися на скромний вигляд Айни. Халіма обійшла дівчину кругом і, нарешті, сказала:  
— Гаразд, нехай буде так.  

Ільгиз попросив Халіму показати Айні кімнату для відпочинку й пішов із чистою душею. Діти продовжили спілкуватися з Айною, але Халіма грубо відштовхнула їх:  
— Вона всього лише служниця, нижча за вас!  

Вона звернулася до Айни:  
— Як тебе звати, дівко?  

Айна тихо відповіла:  
— Айна.  

Доньки Халіми почали насміхатися, почувши її ім'я. Халіма суворо сказала:  
— Ходімо, покажу, де ти будеш спати.  

З цього моменту Халіма почала ревнувати до Айни. Вона бачила в ній чистоту й стійкість, які їй не подобалися. Разом із доньками Халіма відвела Айну до сараю, де жили тварини.  

За цим спостерігала велична дівчина на ім'я Самія. Вона опинилася в палаці, але з якою метою та які були її наміри?

Тим часом у кабінеті, де великий емір Ібрагім приймав відвідувачів, панувала атмосфера влади та мудрості. Це був просторий кабінет, на полицях якого стояли книги, а серед них – золотий Коран із червоними дорогоцінними чотками, що дістався йому від прапрадіда, першого правителя Катару – еміра Мухаммеда, великої людини минулого часу. Також можна було побачити фотографії його родини, сповнені щасливих моментів. По суті, Ібрагім був щасливим правителем, як і його сім'я, і сьогодні він мав святкувати особливу подію – його четверта дружина Хадідже аль-Тамі народила двійню, що стало для нього великим святом.

Поки Ібрагім переглядав документи, до кабінету увірвався його державний радник і охоронець Джафар. Він важко зітхнув, а потім сказав:

— Ваша Величносте, у мене для вас новини!

Ібрагім відклав свої справи, побачивши Джафара, і запитав:

— Які новини, Джафаре? Я уважно слухаю.

Джафар почав розповідати:

— Мені доповів Ільгиз, що один чоловік розповів йому про те, що відбувається в селі Аль-Захір. Ви ж бували там, мій емір?

Ібрагім, згадавши це чарівне місце, відповів:

— Так, був там давним-давно… Люди там шанують старі традиції і ніколи не змінювали їх. Це забуте село, про яке мало хто знає.

Джафар продовжив:

— Так от, у селі відбуваються незаконні речі. Рабовласник продає багатим людям своїх рабів, яких він встиг забрати, коли знищив малі села в Саудівській Аравії. Його потрібно судити. І, гадаю, він не єдиний. Треба провести розслідування і покарати винних.

Ібрагім був приголомшений тим, що в селі відбувається свавілля. Його голос став суворим і рішучим:

— Це потрібно вирішити негайно! Що за беззаконня? Рабство вже давно скасоване, а тут таке коїться?! Добре, я поїду туди після свята і все перевірю. Рабовласника буде покарано, а всіх, хто займається рабством, заарештують і стратять! Передай мій указ міністрам, Джафаре.

Джафар шанобливо вклонився:

— Слухаю, мій повелителю!

Ібрагім ще захотів дізнатися:

— А хто той, хто передав це послання?

Джафар відповів:

— Кажуть, це був юнак із закритим обличчям. Він має благородне серце, народ його обожнює і називає героєм.

Ібрагім здивувався, що є така людина, яка готова боротися за справедливість і наводити лад у селі. Але він навіть не здогадувався, що цей юнак – його молодший син, принц Руслан…

Раптом до кабінету Ібрагіма увійшов його син, принц Даніель. На ньому була сорочка із золотою ниткою — подарунок дівчини, яка запала йому в душу, але зникла з його життя. Даніель помітив розмову батька з Джафаром та шанобливо вклонився:  
— Можна зайти, батьку?  

Ібрагім, побачивши сина, відповів:  
— Так, заходь, сину мій.  

Він кивнув Джафару, щоб той залишив кабінет. Джафар низько вклонився перед правителем та вийшов. Ібрагім вказав синові на місце навпроти:  
— Сідай, сину мій.  

Даніель сів і поцікавився:  
— Ви мене кликали, батьку?  

Ібрагім серйозно кивнув і почав:  
— Так, я кликали тебе. Мені потрібно поговорити з тобою серйозно. Нещодавно я спілкувався з твоїми старшими братами. Я хотів, щоб хтось із них зайняв моє місце в управлінні Катаром, якщо я піду у відставку або, не дай Аллах, у мене будуть проблеми зі здоров’ям. Я повинен призначити спадкоємця.  

Він зробив паузу, зітхнув і продовжив:  
— Однак твої старші брати відмовилися. У них багато бізнесу та впливу, але ніхто з них не захотів правити моїм королівством. Я розумію їх: це велика відповідальність. Тому я хочу призначити наступним еміром тебе.  

Даніель сидів у розгубленості. Він ніколи не бажав правити Катаром, але якщо старші брати відмовилися, вибору не залишалося. Він був молодшим сином і тепер єдиним, кому могла перейти ця відповідальність. Невпевнено він промовив:  
— Батьку, я навіть не знаю…  

Ібрагім перебив його:  
— Сину, я покладаюся на тебе. Не зараз ти будеш еміром. Не завтра і навіть не післязавтра. Але я повинен бути впевнений, що після мене Катаром буде правити хтось гідний. Ти впораєшся, сину мій. Прийде день, і ти станеш еміром.  

Він зробив паузу, щоб усміхнутися і додати:  
— Є ще новина. Ти маєш одружитися з донькою прем'єр-міністра, на ім’я Хадіра. Вона красуня, розумниця і справжня перлина. Це зміцнить ваш союз. Прем'єр-міністр хоче бачити вас разом, правлячими королівством. Ми домовимося про ваше заручення, як тільки ти побачишся з нею. Твоя мама організує зустріч.  

Даніель мовчав, схиливши голову. Він не хотів одружуватися. У його серці залишилася Самія, та, що зникла. Він мріяв про неї, але вже не сподівався знайти її. Проте доля змушувала його одружитися з Хадірою і готуватися до того, щоб стати еміром Катару.

Тим часом у палаці вже потроху починається святкування. Наложниці еміра Ібрагіма разом із дітьми прийшли привітати Хадідже та її немовлят. Серед них була велика принцеса Емма, улюблена донька еміра Ібрагіма, яка вручила подарунок для Хадідже та її малюків. Хадідже щиро подякувала їй.

Емма разом із братами та сестрами почала бавитися з немовлятами, сюсюкатися з ними, гратися. Потім зібралася вся династія аль-Шаф, щоб привітати Хадідже та її малюків. Серед гостей був і колишній емір Катару Анвар ібн Хасім ібн Хасім І ібн Мухаммед. Йому вже вісімдесят років, але він все ще важлива фігура в цьому королівстві і має великий вплив. Колись він правив Катаром, а тепер його старший син Ібрагім став наступним еміром.

Анвар прийшов разом із трьома дружинами: першою дружиною Назірою, другою — Шеріфою та третьою — Фейзою. Вони були найважливішими дамами всього королівства. Також прибули старші сини й доньки Анвара. Серед дочок була Феріде, яка стала королевою Йорданії.

Головна королева Олена привітала гостей, а її служниця Аміра провела їх до столу, який знаходився поруч із палацом, у розкішному великому саду. Тут росли апельсинові та лимонні дерева, а неподалік розкинулося озеро, де плавали лебеді, качки та золоті рибки. Уже чекали частування. Вони сіли за розкішний стіл, де слуги подавали страви. Олена приєдналася до них, вся в розкішному вбранні. Поруч із нею сіла Маріама, друга дружина Ібрагіма, третя дружина Кесем, четверта дружина у роскішному червоному вбранні з драгоцінними камнями Хадідже аль-Тамі, а також наложниці. На іншому боці столу їхні дочки-принцеси спілкувалися між собою та наглядали за немовлятами.

Королева Олена помітила, що знову Велика принцеса Рахіма не з’явилася. Вона звернулася до свекра Анвара:

— Вибачте, батьку, де ваша молодша донька Рахіма? Вона вже багато разів пропускає сімейні свята.

Анвар трохи відкашлявся й відповів:

— Вона повинна приїхати. Нещодавно повернулася зі Швейцарії, зараз відпочиває в палаці, незабаром прибуде зі служницями.

Олена кивнула й промовила:

— Так, у Швейцарії є на що подивитися. Це одна з найчистіших країн.

Її свекруха Назіра погодилася:

— Це точно, невістко. Вона скоро прибуде.

Проте в душі королева Олена почала підозрювати, що з принцесою Рахімою щось не так. Вона покликала служницю:

— Аміра! Аміра!

Служниця швидко з’явилася й запитала:

— Так, Ваша Величносте, що ви бажаєте?

Олена суворо наказала:

— Відправ моїх людей, нехай простежать і знайдуть принцесу Рахіму. Доповіси мені, але так, щоб ніхто про це не дізнався.

Аміра низько вклонилася й відповіла:

— Слухаюся, моя господине. Буде зроблено.

Королева Олена не збиралася випускати з уваги те, що приховує принцеса Рахіма — наймолодша сестра Ібрагіма…

Тим часом відважна та бунтівна принцеса Рахіма їхала на візку, запряженому вірними кіньми, прямуючи до місця, де можна полювати на соколів. У Катарі існують обмеження на полювання, але соколине полювання дозволено. Принцеса Рахіма дуже любила полювання і не втрачала такої можливості, адже в її крові текла спадщина арабських воїнів та правителів водночас. Її прапрадід, правитель Катару Мухаммед, був великим воїном.

Хоча принцеса Рахіма повинна була вирушити на свято на честь народження немовлят у старшого брата, вона обіцяла встигнути повернутися після . Принцеса Рахіма зупинилася, побачивши сокола, що летів низько над землею, ніби шукаючи здобич. Його крила розрізали повітря плавно, потужно, а очі палали гострим поглядом справжнього мисливця. Вона завмерла, зачарована цією картиною—символом свободи та сили, посміхнулася, зістрибнула з візка. Вона була одягнена у червоні штани, білу сорочку, а ззаду в неї була червона стрічка. Її довге темне волосся було акуратно зав’язане. Рахімі було двадцять два роки, і вона була красивою та хороброю принцесою у цьому королівстві. Вона підтримувала та прикривала свою племінницю Сібілу, поклявшись захищати її. Сібіла втекла з палацу разом з Аміраном.

Соколиний крик розірвав тишу, і Рахіма мимоволі стисла пальці на шовку своєї сукні. Птах здійснив різкий поворот, здійнявшись вище, а потім стрімко кинувся вниз, зникнувши за кам'яними дюнами.

Після цього як раптом на неї напали бандити. Вона перелякано подивилася, коли її оточили. Рахіма почала тікати, але зверху на коні з'явився чоловік — пакистанець на ім’я Рамзан, великий воїн і мисливець.

"Мій батько каже, що справжній лідер повинен бути як сокіл,—завжди бачити ціль і діяти без вагань,"—прозвучав його. Рахіма обернулася й зустріла уважний погляд воїна. Його очі віддзеркалювали те саме безмежне небо, в якому танцювали хижі птахи.

Можливо, ця зустріч змінить її долю.

Це був її коханий, від якого їй одного разу довелося відмовитися. Рамзан зліз із коня, кинувся на бандитів, отримав кілька поранень, але змусив їх утекти.

Рахіма підійшла до нього, подивилася з любов’ю і зрозуміла, що більше ніколи його не відпустить. Вона вирішила, що це її доля, і вона готова відмовитися від королівських привілеїв заради нього, як це зробила її племінниця Сибіла. Рахіма вирішила назавжди залишитися з коханим.

За ними здалеку стежили люди королеви Олени. Вони зателефонували їй і доповіли:  
— Велика принцеса Рахіма уходить разом зі своїм коханим Рамзаном і навіть не повертається в палац. 

Королева Олена, охоплена люттю, мовчки стояла, не знаючи, що робити. Потім її люди які слідкувала за Рахімою, запитали через телефон:  
— Що ви наказуєте зробити, Ваша Величносте?  

Королева Олена твердо та зло відповіла:  
— Покарайте та вбийте цього Рамзана, раз він не розуміє свого місця. А Рахіму негайно приведіть до палацу, щоб ніхто про це не дізнався.  

Олена поклала телефон. Вона розуміла, що таємниця Рахіми може розкритися, і її родина дізнається, що вона знову зустрічається з Рамзаном — колишнім військовим і мисливцем. Адже Анвар може просто знищити його і покарати свою доньку Рахіму відповідно до закону. Але королева Олена не допустить цього. Вона вирішила, що її люди вб’ють Рамзана і повернуть Рахіму, ніби нічого й не сталося… Інакше таємниця в королівстві випливе на поверхню.

У той час, як королева Олена віддавала накази своїм людям вбити Рамзана і повернути Рахіму, щоб зберегти цю таємницю, неподалік стояла прихована камера спостереження. Виявилося, її встановили заздалегідь, щоб стежити за королівською родиною. Ця камера була частиною плану друга Самії та її спільників.  

Самія, спостерігаючи за всім через телефон, побачила правду про приховані дії королеви Олени. У цей момент у неї з’явився шанс помститися та скористатися компроматом, щоб досягти своєї мети.

На розкішному банкеті, влаштованому на честь народження немовлят Хадідже, вся династія аль-Шаф зібралася за великим столом у чудовому саду. Музиканти грали ніжну східну музику, а за столом обговорювали подальші плани в політиці та майбутнє новонароджених. Принцеси, доньки від чотирьох дружин і наложниць, були надзвичайно дружні, їхній зв’язок здавався нерозривним.

Служниці витончено подавали напої й страви, а принцеси, граційно тримаючи келихи, спостерігали за озером, де пара білосніжних лебедів плавала разом, ніби закохані. Вони не могли відвести очей від цих символів любові. Романтичні натури, принцеси часто захоплювалися читанням романів і віддавалися мріям про справжнє кохання. Тим часом немовлята солодко спали у своїх колисках під наглядом нянь.

Їхні мирні бесіди та мрії про кохання перервала стара королева Шеріфа, друга дружина Анвара аль-Шаф. Зайшовши до саду з величною поставою, вона тримала в руках різьблену паличку, яка підкреслювала її статус. У своєму темному вбранні та з суворим виразом обличчя Шеріфа привернула увагу всіх присутніх. Її голос, сповнений докору, пролунав:  

— Про що ви знову мрієте, принцеси? Про кохання? Любов, вона як дим: є, але з часом зникає. Вам краще задуматися про своє майбутнє та обов'язки, а не вітати у хмарах!  

Шеріфа, відома своїм суворим характером, не любила бачити, як молодь захоплюється романтичними фантазіями. Її настанови, хоч і різкі, були звичним елементом їхніх зустрічей. Але, щойно вона покинула сад, одна з принцес, Сьюзі, розвеселила інших, мовчки передражнивши її манери. Цей жест викликав шквал сміху, особливо у принцеси Вікторії, яка завжди була серцем компанії і вміла підняти настрій своїм сестрам.

Поки дівчата-принцеси сміялися над тим, як Сьюзі передражнювала Шеріфу, навпроти них сиділи принци — їхні брати, також діти від чотирьох дружин та наложниць. Хлопці-принци обговорювали, чому принц Руслан відсутній на святі. Один із принців, на ім'я Осман, син Хадідже та Ібрагіма, який був близьким до Руслана, вирішив запитати у своїх сестер-принцес:  
— Сестри, ви не знаєте, де наш брат Руслан? Він — душа компанії і ніколи не пропускав свят.  

Поруч із ним сидів брат Іслам, який додав:  
— Так, навіть його слуги Оскара немає.  

Принцеса Вікторія вирішила відповісти за сестер:  
— Руслан разом із Оскаром та Семом поїхали до Норвегії подорожувати. Вони це планували.  

Осман з сарказмом відповів:  
— Чому тоді він нас із собою не взяв? Може, ми теж хотіли б.  

Його перебила принцеса Віолетта:  
— Я теж хотіла, але розуміла, що Руслан має сам пізнавати світ, перш ніж я кудись вирушу.  

Сабіна засміялась і зауважила:  
— Віолетто, ти сама хотіла багато чого, але ти ж принцеса, а він принц, йому можна.  

Віолетта різко відповіла:  
— Ну, це нечесно! Дівчата теж хочуть подорожувати, навіть принцеси!

Савва був одягнений у костюм у східному стилі, а його наречена Брітні — у розкішну рожеву сукню, з ніжним рожевим макіяжем та обручем із перлів на голові. Савва розповідав їй про своє королівство і палац, а Брітні ахнула, побачивши прекрасний палац у мармуровому стилі, де тепер їй належало жити. Їх зустріли служниці й провели до озера. Королева Олена, приховуючи тривогу, привітала молодят і познайомила їх із династією аль-Шаф.

За розкішним столом принцеси переключили свою увагу на принцесу Вікторію, яка останнім часом багато думала про хлопця Дем'яна, який врятував її. Минув уже місяць, але він мовчав, і Вікторія продовжувала думати про нього. Одна із сестер, принцеса Емма, із цікавістю запитала:  
— Ти все ще думаєш про того хлопця, який захищав тебе від ненормального Гіорга?  

Принцеса Аміра додала:  
— Так, скажи нам, сестра Вікторія.  

Принцеса Ейлюль у розкішному синьому вбранні і зібране волосся позаду синя розкішна шпилька з камінням теж додала:

— Так сестричко скажи нам, ми твої сестри, ми тобі підримуємо та допоможемо.

Інші сестри також зацікавилися, навіть служниці почали прислухатися. Вікторія, здивована тим, що всі помітили її зміни, відповіла:  
— Ну, звісно, він же врятував нас, і не тільки мене.  

Її сестра Крістіна сказала:  
— Невже, сестричко? Ми бачимо, як ти змінилася після появи цього Дем'яна. Він найкращий друг мого нареченого. Якось сам Дем'ян врятував життя мого Логана, уявіть! І тепер Логан його найкращий друг, який змінив його життя.  

Принцеса Вікторія запитала:  
— Розкажи, як Логан познайомився з Дем'яном.  

Крістіна почала розповідати не лише Вікторії, а й іншим сестрам, як вони познайомилися у Крипі, якою сумною була любов Дем'яна, і як завдяки Логану він змінив своє життя. Тепер Дем'ян працює у престижній лікарні, якою керує їхня старша сестра Тамара.  

Вікторія слухала з інтересом і навіть не могла уявити, що Дем'ян пережив зраду і біль. Вона вирішила, що замість його колишньої, Еміне, зможе дати йому все: любов, ніжність і вірність. Інші сестри почали спостерігати за виразом обличчя Вікторії й зрозуміли, що вона закохана у Дем'яна.  

Тоді сестри Еліс разом із Мією запропонували якось зв’язатися з Дем'яном, але Крістіна сказала, що сьогодні Логан приїде разом із Дем'яном. Це стало сюрпризом для Вікторії. Вона зрозуміла, що зустрінеться з Дем'яном і що вони будуть разом. Навіть попри всі перепони, Вікторія готова відмовитися від принца Хусейна й дати Дем'яну ту любов, на яку він заслуговує після своїх втрат.

Потім принцеси почали обговорювати поведінку своєї сестри Лізи. Вони не могли зрозуміти, як вона могла залишити трійнят, коли той Георг намагався підпалити їхній будинок. Сестри обурювалися її вчинком і сподівалися, що сьогоднішня заручини з Таріком допоможуть їй усвідомити, що вона повинна бути гідною їхньої королівської родини.

Після цього Вікторія завела розмову про їхню сестру Сафію, яка поїхала до Марокко, залишивши все заради свого коханого тирана на ім'я Мухаммед. Він поводився агресивно щодо інших, через що його депортували з Катару. Сафія багато дзвонила йому, підтримувала його, і зрештою не витримала — зібрала речі й вирушила до нього, щоб залишитися там. Вікторія та її сестри не могли зрозуміти, як Сафія могла закохатися в такого тирана, як Мухаммед. Вони вирішили якось зв’язатися з нею та приїхати в гості, щоб дізнатися, яка там ситуація.

Потім принцеса Айлін, дочка Кесем та Ібрагіма, розповіла, як її люди стежили за її старшим братом Кемалем. Він працює в Туреччині, має власну клініку як лікар-репродуктолог. Кемаль приховував від королівської родини, що зустрічається з українкою на ім'я Світлана. Але Кемаль мав незабаром заручитися з Наре, дочкою посла в Туреччині. Проте Кемаль не хотів цих заручин, адже він любить Світлану. Сестри Айлін були шоковані вчинком брата. Айлін разом із сестрами вирішили поїхати до Туреччини, щоб вивести Кемаля на чисту воду та поставити Світлану на місце. Це було вирішено.

Пізніше до них приєдналася Брітні. Вони дружно спілкувалися, дізнавалися про неї більше. Брітні дивилася на немовлят і вручила їм подарунки — брязкальця.

Згодом до королівського банкету приєднався емір Ібрагім разом зі своїми людьми та слугами у величному вигляді. На його голові була арафатка, яку він завжди носив під час великих свят. Вся його родина встала, і вся династія аль-Шаф низько вклонилася йому, як шанованому правителю. Ібрагім підходив до кожного, потискав руки, потім ніжно дивився на немовлят і розпочав свою урочисту промову.

 —Мої дорогі! Сьогодні велике свято для нашої родини і всього королівства. Народження нових нащадків — це не лише радість для династії аль-Шаф, але й запорука нашого майбутнього. Це свято нагадує нам про найважливіші цінності — єдність, любов і відданість один одному. Дивлячись на цих немовлят, я бачу нашу спадщину, яка передається з покоління в покоління. Вони — наша гордість і наш обов’язок. Як їхній батько, я обіцяю, що вони виростуть у світі, наповненому честю та благородством, де кожен з вас буде відчувати підтримку королівської родини. Давайте ж сьогодні радіти й святкувати. Нехай це свято стане нагадуванням про те, що ми сильні лише тоді, коли разом. І нехай кожен із нас не забуває, що в серці кожного з нас — наша земля, наш дім і наша родина. Я дякую вам за вашу відданість і любов. Нехай цей день стане початком нової сторінки в історії нашого королівства. Святкуйте, радійте та розділяйте цю радість з усім народом!

Після його промови все королівство почало офіційно святкувати. Лунала східна музика, і атмосфера стала ще більш святковою.

Слуги почали готувати традиційний обряд: забій барана, якого приносять у жертву. Зазвичай для дівчинки жертвують одну вівцю, а для хлопчика — дві. Це символізує радість і вдячність за нове поповнення у родині. М'ясо розподіляється на три частини: перша частина призначена для самої родини, друга — для родичів, а третя — для тих, хто потребує допомоги.

Поки слуги ретельно обробляли м'ясо, жінки у дворі займалися приготуванням особливих страв і прикрашали столи. Страви зі східними спеціями вже чекали на гостей. Дитячий сміх лунав із саду, де принцеси гралися з немовлятами під ніжним наглядом нянь. Гості насолоджувалися музикою, яка лунала з куточка, де майстри мистецтва грали на традиційних східних інструментах.

Цей давній обряд приносив не лише радість у родину, але й нагадував про важливість єдності та взаємодопомоги. Кожна передана частина м'яса супроводжувалася благословеннями та добрими побажаннями, зміцнюючи зв'язки між усіма присутніми. Атмосфера свята наповнювалася теплом, традиціями та відчуттям загальної радості.

Згодом у рамках обряду вся королівська родина офіційно дала імена новонародженим. Дівчинку назвали принцесою Атікою, а хлопчика — принцом Ібрагімом-молодшим. Церемонія супроводжувалася традиційними молитвами, які читали присутні мусульмани, благословляючи дітей та бажаючи їм довгого й щасливого життя.

Королева Олена та її дочки, які були православними християнками, стояли осторонь і спостерігали за тим, як молилася мусульманська родина. Їхня стриманість і повага до чужих традицій підкреслювали багатонаціональний характер династії аль-Шаф та толерантність, що панувала серед членів королівської родини.

Після молитви святкування продовжилося у святковій атмосфері. Гості раділи, насолоджувалися частуванням, а яскраві феєрверки розсіялися в нічному небі, символізуючи радість та новий початок для королівської родини.

Принцеса Вікторія, заглиблена у свої думки, з хвилюванням уявляла момент зустрічі з Дем'яном. Її серце билося швидше, коли вона думала, як пройде ця важлива мить. Чи зможе вона передати всю вдячність за його сміливість і турботу? Чи помітить він, як її життя змінилося після їхньої першої зустрічі?

Вікторія обдумувала кожну деталь: що сказати, як поводитися, чи розкривати свої почуття одразу, чи залишити це на пізніше. Вона уявляла його погляд, його реакцію, і відчувала тепло всередині, знаючи, що скоро побачить людину, яка так сильно вплинула на її життя.

Вона вирішила бути щирою і не приховувати свої емоції, адже для справжнього почуття важлива відкритість.

Після свята вся королівська родина та гості, переважно чоловіки, залишилися насолоджуватися кавою та десертами, а жінки прогулювалися палацом. Королева Олена вирішила показати своїй майбутній невістці Брітні розкішний палац. Тим часом Крістіна разом із Вікторією та молодшими сестрами-трійнятами сиділи в саду, милуючись прекрасними квітами, особливо червоними трояндами.  

Раптом до Крістіни підійшли її служниці й сказали:  
— Ваша Величносте, принцеса Крістіна, ваш наречений Логан прибув.  

Крістіна засяяла від щастя. Принцеса Вікторія подумала, що разом із Логаном прийшов Дем’ян, якого вона так чекала. Вікторія побажала своїй сестрі Крістіні гарно провести час, сподіваючись, що Дем’ян теж з’явиться. Задоволена Крістіна пішла зі служницями, забравши трійнят.  

Принцеса Вікторія наказала своїм служницям іти відпочивати. Вони вклонилися їй і пішли. Залишившись одна, Вікторія, одягнена в розкішне дорогоцінне вбрання, чекала на свою долю. Вона сиділа біля фонтану, милуючись його красою. До неї підбігли її улюбленці: британська висловуха кішка на ім’я Леді та великий лев на ім’я Герой. Принцеса Вікторія гладила їх, усміхаючись.  

Тим часом через паркан пробрався Дем’ян у коричневій сорочці, тримаючи в руках розкішний букет квітів. Він милувався красою принцеси Вікторії, яка ніжно гладила своїх улюбленців. Дем’ян уже знав, що вона — принцеса Катару. Тиждень тому він запитав у свого друга Логана, хто ця прекрасна дівчина, яка зварила йому смачну каву та перев’язала рану. Логан розповів йому, хто вона. Дем’ян навіть не міг уявити, що вона королівської крові, але це його не хвилювало. Для нього головним було його почуття до неї, і воно було щирим.  

Тому Дем’ян вирішив приїхати разом із Логаном до принцес, але зробити сюрприз Вікторії, пробравшись непомітно. Він вийшов із кущів, і принцеса Вікторія обернулася, думаючи, що хтось проник у палац. Лев Герой почав гарчати, але Вікторія заспокоїла свого хижого улюбленця. Потім вона подивилася на Дем’яна і не очікувала такого ефектного проникнення.  

Дем’ян підійшов ближче, подарував їй квіти й ніжним голосом сказав:  
— Це для тебе.  

Принцеса Вікторія прийняла квіти, не очікуючи його появи. Зібравши думки, вона серйозно запитала:  
— Дякую… Але як ви сюди пробралися? У нас багато охоронців, і вас не спіймали.  

Дем’ян романтично відповів:  
— Немає нічого неможливого, аби тільки побачити тебе. Завдяки Логану я зміг потрапити до палацу. Твої батьки були не проти. А потім я вирішив пробратися непомітно, щоб поговорити з тобою. Я знаю, що ти велика принцеса Катару, і мене це не бентежить. Ти мені дуже подобаєшся, і я хочу бути з тобою назавжди.  

У принцеси Вікторії серце калатало. Вона не очікувала, що Дем’ян зізнається їй у своїх почуттях. Їй стало легше, і вона сміливо відповіла:  
— Ви мені теж дуже подобаєтеся. Я рада, що вам неважливо, хто я. Але я зроблю все, щоб ви були щасливі.  

Дем’ян узяв її ніжну руку й почав цілувати. Вона стояла, зніяковіла й почервоніла, дивлячись йому в очі. Тим часом із вікна хмуро спостерігала Ліза. Вона не очікувала побачити свою сестру Вікторію з якимось хлопцем. Їй стало заздрісно й боляче, адже Ліза ніколи не побачить Олафа, бо її видадуть заміж примусово.  

Дем’ян запропонував Вікторії піти в кафе, поки свято триває. Принцеса Вікторія погодилася, щоб дізнатися про нього більше й слідувати своєму серцю.

Тим часом у дворі служниця Айна старанно працювала, подаючи страви для королівської родини та почесних гостей. Її зусилля не залишилися непоміченими, і її похвалив слуга Джастін, який служив принцу Савві. Він висловив захоплення її роботою та побажав, щоб вона залишалася довше, додавши, що радий її присутності. Айна вдячно усміхнулася і пішла.

За її діями спостерігала служниця Халіма, яка відчувала до Айни неприязнь. Її дратувало, що Айна була привітною до всіх, а також спілкувалася з Джастіном. Халіма помилково думала, що Айна намагається привернути його увагу. Своє невдоволення вона висловила старшим дочкам, і вони разом вирішили провчити Айну.

Коли Айна зайшла до сараю, де її поселили, вона почала молитися, ставши на коліна. Раптом до неї увірвалися Халіма з дочками. Вони кинули її до стіни, і Халіма зі злістю сказала:  
— Ти не така проста дівка, як я думала! Мила зі всіма і клеїшся до молодого слуги Джастіна? Зізнавайся!  

Айна мовчки стояла, не розуміючи, про що йдеться, адже вона нічого поганого не зробила. Одна з дочок Халіми підійшла і грубо штовхнула її до стіни так, що з носа потекла кров. Вона сказала різким тоном:  
— Ну, зізнавайся, чого мовчиш?  

Айна тихо відповіла, намагаючись витерти кров:  
— Я нічого не зробила, прошу, повірте мені.  

Халіма закричала:  
— Мовчи! Я все бачила! Ти заслужила покарання!  

Вони прив’язали Айну до стовпа, і Халіма почала бити її батогом по спині, поки її дочки спостерігали за цим. Айна терпіла біль, знаючи, що нічого поганого не зробила. Халіма, охоплена гнівом, схопила її за підборіддя і сказала:  
— Брудна дівка! Ти це заслужила!  

Айна тихим голосом відповіла:  
— Я чесна перед Аллахом, я нічого поганого не зробила.  

Халіма продовжувала бити її, поки раптом не з’явилася Самія. Вона утримала руки Халіми, зупинивши удари. Самія, одягнена в легку кремову східну сукню, золоті сережки та зібране волосся, суворо подивилася на Халіму.  

— Що ти твориш? — закричала Халіма.  

Але Самія твердо відповіла:  
— Я не можу дивитися, як ти б’єш невинну людину. Послухай мене. Я служниця великої колишньої королеви Фейзи, третьої дружини Анвара аль-Шаф, яка поставить тебе на місце. Якщо ти ще хоч раз торкнешся її, я повідомлю королеві, і вона вирішить твою долю.  

Самія також згадала, що в неї є запис, який доводить жорстоке поводження з Айною, що змусило Халіму та її дочок благати прощення й залишити двір.  

Після цього Самія розв’язала Айну і, дивлячись на неї з турботою, сказала:

— Ходімо, я допоможу тобі обробити рани та зупинити кров. Я подбаю про тебе.

Айна крізь сльози, сказала:

— Дякую вам, дівчино. Нехай Аллах вас береже. Ви дуже добрі та сильні.

Слова Айни зворушили Самію, і вона пообіцяла оберігати її. Вони стали близькими подругами, і Айна розповіла Самії все, що з нею сталося. Самія уважно слухала і прийняла рішення переселити Айну із сараю в більш комфортне місце. Так почалася їхня міцна дружба.

Тепер дізнайтеся, як Самія взагалі стала служницею у великої колишньої королеви Фейзи і потрапила до палацу аль-Шаф, що сталося місяць тому.

_______________________________________________________________________________________

Акіка¹ (або Абика, як її називають у деяких регіонах) — це мусульманська традиція, пов'язана з народженням дитини. Вона має глибокі релігійні та культурні корені. Обряд зазвичай проводять на сьомий день після народження, хоча в деяких сім'ях його можуть перенести на пізніший період, включно з 40 днями.

Основні елементи традиції:

- Жертвопринесення: Зазвичай жертвують одну вівцю за дівчинку та дві за хлопчика. М'ясо ділять на три частини — для сім'ї, родичів і нужденних.

- Святковий обід: Родичі й друзі збираються разом, щоб відсвяткувати народження дитини.

- Вибір імені: У межах обряду дитині офіційно дають ім'я, що може супроводжуватися читанням молитов.

- Гоління волосся: Волосся немовляти збривають, що символізує очищення. Вагу волосся можуть виміряти, а еквівалентну суму в сріблі або золоті пожертвувати на благодійність.

Ця традиція символізує подяку Аллаху за дар життя та є способом розділити радість із близькими.