ДОСВІД ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ ВОЇНІВ У ДІЯЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВИХ КАПЕЛАНІВ: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ

1.1.          Теоретичні основи психологічної роботи з військовими в сучасних умовах війни
В сучасних умовах війни, які характеризуються постійними змінами та непередбачуваністю, психологічна підтримка воїнів набуває особливої значимості. Особливо це стосується України, де триваюча військова агресія вже понад десять років, з останніми двома роками активних бойових дій, накладає великий вплив на психічний стан військовослужбовців. Психологічна робота з військовими в цих умовах вимагає глибокого розуміння специфіки військового життя, стресів, пов’язаних з війною, та методів психологічної допомоги, які можуть бути ефективними в цих умовах.
Професійна діяльність військовослужбовців відрізняється від інших категорій праці постійною нервозністю, психічним та емоційним напруженням як змістом, так і умовами праці. За визначенням Г. Бондарева та П. Крутя військова психологія в умовах бойових дій покликана вивчати психічні явища, психологічні особливості діяльності військовослужбовців у бою, а також розробляти ефективні методики підтримки їх психічного здоров’я. об’єктом військової психології є особистість військовослужбовця і військовий колектив. Ключовими напрямами такої роботи є попередження негативного впливу бойових дій та пов’язаних з ними чинників на психіку військових, подолання бойового стресу, профілактика посттравматичних стресових розладів [79, с. 6-7].
Дослідники О. Кокун, І. Пішко, Н. Лозінська, В. Олійник та інші вчені підкреслюють, що психологічна травма серед військових спричиняє зниження продуктивності у виконанні професійних завдань і призводить до зростання не бойових втрат. Вона також спричиняє проблеми з адаптацією до соціуму та погіршує якість життя військових, стаючи причиною тривалих соціальних, економічних та політичних викликів для країни [81, с. 5].
У непростих обставинах людина стає об’єктом впливу багатьох факторів: ризику, неочікуваних подій, невпевненості та інших незвичайних ситуацій. Вони можуть вимагати великої зосередженості, комбінації різних видів діяльності, боротьби із негативними впливами групи та адаптації до важких умов. Також можливі зміни у сприйнятті основних цінностей, що може стати великим тягарем [80, с. 6]. Активність психіки виявляється при відображенні реальності, оскільки воно передбачає перетворення фізико-хімічних подразників, що діють на нервові апарати, які надають поведінці енергії та стрімкості, і при виконанні програми поведінки, що включає пошук і вибір варіантів [79, с. 7]
Дослідники Г. Бондарев та П. Круть зазначають наступне: емоції і почуття – це психічні процеси, що відображають особисту значущість зовнішніх і внутрішніх ситуацій для життєдіяльності людини у формі переживань. У широкому спектрі емоцій і почуттів військовослужбовця особливу значущість для ефективності його бойової діяльності мають любов до Батьківщини, ненависть до її ворогів, відповідальність за виконання свого обов’язку, військове товариство, перевага цих почуттів над негативними емоціями і почуттями (страхом, сумнівом, невпевненістю). Індивідуальний і колективний ентузіазм, сміливість, самовідданість завжди включають сильні емоції і почуття [79, с. 91].
Для емоцій і почуттів воїнів у складних ситуаціях сучасного бою характерні: велика інтенсивність, розмаїтість, переходи від одних почуттів до інших. Це приводить або до різкої мобілізації сил, збільшення фізичних і психологічних можливостей, або до порушення розумових і вольових процесів, до дезорганізації діяльності військовослужбовця в цілому [79, с. 91].
Розум, як і внутрішнє середовище тіла, прагне підтримувати стан стабільності, і все, що порушує цю стабільність, за термінологією З. Фрейда витісняється. На відміну від фізичної травми, яка має зовнішній характер, психічна травма часто має внутрішнє психологічне походження. Інша ключова відмінність психічної травми полягає в її невидимості та прояві через непрямі симптоми, зокрема, через глибоке емоційне страждання [88, с. 12-13].
Таким чином, травматичні переживання становлять складний феномен, який часто виникає у ситуаціях, коли людина стикається з подіями, що загрожують її життю, фізичній недоторканності чи відчуттю безпеки. В умовах військових конфліктів, військовослужбовці регулярно зазнають психологічних травм через екстремальні та критичні обставини, які включають різноманітні загрозливі ситуації, часто вимагаючи від особи надзвичайних зусиль для подолання їх впливу. Такі ситуації характеризуються інтенсивними та екстремальними впливами, що ставлять під загрозу не тільки життя та здоров’я військових, але й життя цивільного населення в зонах бойових дій, глибоко порушуючи загальне відчуття безпеки.
Численні науковці у загальній психології (Є. Варбан, Г. Ложкін, Н. Пов’якель, Т. Титаренко, О. Туриніна, М. Кононець, Л. Вольнова та ін.) [10; 63; 93; 94; 105; 10694] та вчені, які займаються військовою психологією, в тому числі психологією колективу (Г. Бондарев і П. Круть, О. Романовський та ін.; О. Кокун, Н. Агаєв, І. Пішко, Н. Лозинська та ін.) [49; 68; 79; 81; 8988] наголошують, що існують різні типи критичних ситуацій, з якими можуть стикатися військовослужбовці під час виконання службових обов’язків?  та психологічні стани, що з ними пов’язані: стрес, фрустрація, криза, конфлікти, депресія, дезорганізованість.
Кожен тип психологічної ситуації має свої унікальні характеристики, які вимагають специфічних підходів до психологічної підтримки [10, с. 126-127; 80, с. 41-42]: проблемна ситуація характеризується тим, що вона не впливає на інші аспекти життєдіяльності людини; екзистенціальна ситуація відбувається, коли людина переживає глибоку особистісну кризу, втрачаючи тимчасово сенс життя і стикаючись із вибором між життям та смертю; експозиція смерті включає часті зіткнення зі смертю, що може спричинити значні зміни на регуляторному рівні особистості та викликати екзистенційну кризу при безпосередньому зіткненні із загрозою смерті; термінальна ситуація настає, коли людина усвідомлює свою неминучу приреченість і зосереджується на поліпшенні якості своїх останніх моментів життя.
Опанування психології травматичного досвіду є складним через його багатовимірність та різноманітність джерел. Травматичні події охоплюють ситуації, що загрожують життю чи фізичному добробуту людини; насильство щодо інших, яке людина спостерігає; раптову насильницьку смерть близьких тощо. Усе це утруднює вичерпне вивчення психологічних травм та їх наслідків. Ю. Бриндюков в контексті військової психології висвітлює позицію, що стрес як вид функціонального стану характеризується підвищеною фізіологічною та психічною активністю, для якого характерна крайня нестійкість [6, с. 133]. 
За твердженням Р. Мея, стрес за сприятливих обставин може перетворитися на оптимальний стан організму, а за несприятливих – призвести до нервово-емоційної напруженості. Остання характеризується зниженням працездатності та ефективності функціонування систем організму, виснаженням його енергетичних ресурсів [132].
Термін «стрес» має різні значення, оскільки об’єднує широкий спектр явищ, пов’язаних з його походженням, особливостями розвитку, симптомами та наслідками [6, с. 132]. Щодо визначення терміну «стрес» – це «стан максимального психічного напруження, що виникає у людини в процесі діяльності або поведінки під впливом несприятливих, значних за силою і довготривалістю зовнішніх і внутрішніх неспецифічних дій, умов середовища» [91, с. 298].
Дослідник О. Блінов зазначає: «бойовий стрес здійснює мобілізацію тілесних і психологічних ресурсів для забезпечення успішного функціонування психіки в трьох середовищах: бойовому (діяльнісному) зовнішньому, соціальному зовнішньо-груповому та внутрішньому індивідуально-особистісному. Цей процес здійснюється в умовах інтенсивної, тривалої та потужної дії стрес-факторів» [2, с. 12]. Види бойового стресу: фізіологічний, психологічний стрес: емоційний, інформаційний; специфічні форми стресу: нетравматичний стрес; травматичний (бойова психічна травма); посттравматичний.  Емоція, якою  найчастіше супроводжується бойовий стрес – страх – може проявлятись у наступних  формах: переляк, тривога, боязнь, афективний страх, індивідуальна і групова паніка [52, с. 83; 68, с. 12].
Дія емоційної та інформаційної складових психологічного стресу на військовослужбовців ініціює процеси їхньої адаптації до бойового середовища, що виявляється у стадіях мобілізації, резистентності та виснаження. Дослідники виокремили низький, середній і високий рівні стресу, котрі відповідно пов’язані з конструктивним, деструктивним та травматичним впливом бойового стресу на особовий склад [2, с. 12].
Одночасно гострі травматичні переживання можуть мати серйозний вплив на психічне здоров’я особи, спричиняючи різні симптоми, за DSM-5 такі як тривожність, депресія, гострий стресовий розлад та посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), порушення сну,  гіпервигадливість та інші чи їх комбінація [114].
За З. Кісарчуком, психотравма (емоційний травматичний стрес, емоційна травма) – це переживання невідповідності між факторами ситуаційної загрози та здатністю індивіда їх подолати, що призводить до сильного страху, почуття безпорадності та втрати контролю, когнітивних змін та змін у способах регуляції афектів та можуть вплинути й спричинити тривалі фізичні, психічні та особистісні розлади [88, с. 9-10].
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) є комплексним важким психічним станом, що можна віднести до «тривожно-депресивних розладів», основними проявами якого є: характерний важкий емоційний стан; зниження здатності людини адаптуватися в ситуаціях, які раніше не проявлялися; порушення соціальної, професійної й інших сфер життєдіяльності [103, с. 85].
Він може виникнути майже у всіх, хто побував в зоні війни, пережили психотравму – вибухи, поранення, зруйновані будинки, вбиті чи покалічені тіла. Психологічна допомога потрібна зараз і військовослужбовцям і біженцям, і мирному населенню. За рекомендаціями фахівців подолати проблему можна тільки шляхом об’єднання зусиль [42, с. 117]. Разом з тим депресія, яка у більшості випадків супутня із ПТСР, або є самостійним наслідком пережитої травми, значно ускладнює процес надання допомоги, робить його тривалішим і збільшує ймовірність як покинення терапії, так і загалом уникнення звернення та сторонньої допомоги людьми [122; 123].
Військовослужбовці – учасники бойових дій часто демонструють певні психологічні особливості, що проявляються у специфічних психічних станах, процесах та моделях поведінки. Зокрема, серед них можуть спостерігатися підвищена дратівливість, схильність до пригніченого настрою, нетерплячість, підвищена реактивність і тривожність, ознаки депресії, швидка стомлюваність та апатія. Також поширені страх, фобічні реакції, почуття провини, прояви гніву та агресії, фіксація на втратах, порушення сну у формі нічних жахіть та безсоння, м’язова напруга, відчуття загрози тощо [81, с. 8].
Морально-психологічний стан (МПС) військовослужбовців варто розглядати як показник поточного рівня їхнього психологічного ресурсу та готовності ефективно виконувати поставлені завдання. Він являє собою сукупність соціальних, службових, морально-етичних і психологічних чинників, що проявляються в конкретних умовах діяльності військових підрозділів та окремих військовослужбовців. Такі чинники визначають готовність особового складу (його моральні якості, фізичні можливості та психологічні вл…