1

Зустріти Новий рік веселою компанією в санаторії посеред зимового лісу запропонував хтось із друзів. Кому саме спала на думку ця геніальна ідея, уже ніхто й не пам’ятав, але задум зненацька сподобався всім. Тож четвірка товаришів без вагань погодилася змінити звичні декорації на небуденну атмосферу.

Реклама закладу обіцяла чимало спокус: щедрі столи, яскраву шоу-програму та незабутні емоції. Родзинкою мала стати жива святкова ялинка просто на подвір’ї. Зазвичай цей невеликий санаторій спеціалізувався лише на оздоровленні, та в новорічні дні вирішив змінити профіль. Тепер на всіх сайтах красувалося заманливе оголошення про незабутній зимовий відпочинок із легким лікувальним ефектом. Так адміністрація сподівалася і гостей розважити, і зробити собі непогану рекламу.

Піддавшись на ці обіцянки, молоді люди придбали квитки й забронювали номери, аби мати де відпочити після буйної ночі. На менше вони не погоджувалися — жадали свята посеред засніженого лісу та, звісно ж, компанії гарненьких дівчат.

Хлопці зі сміхом уявляли, якою шаленою вийде ця ніч. Утім, як з'ясувалося, не вони одні виявилися такими далекоглядними. Багато хто вирішив підстрахуватися й зняти кімнату заздалегідь, аби не повертатися додому вранці з хмільною головою. Через це вільних місць у санаторії майже не лишилося.

Настав передсвятковий день. Друзі вбралися з голочки — так, щоб одним своїм виглядом позбавити здорового глузду місцевих красунь, і вирушили назустріч пригодам. Про всяк випадок хлопці підготувалися: запаслися міцними напоями. Якщо розважальна програма підведе, вони влаштують свято власноруч.

Дорога минала під звуки сміху, з чудовим настроєм та солодким передчуттям чогось особливого. Санаторій зустрів друзів калейдоскопом яскравих вогнів та розкішною святковою ялинкою, що велично височіла посеред двору. Тільки-но автівка зупинилася на майданчику, хлопці висипали на вулицю. Свіже зимове повітря колючим подихом миттєво наповнило легені. Усе подвір’я єдналося в суцільну ілюмінацію, а довкола ненав'язливо лунали знайомі різдвяні мелодії.

— А тут непогано, — потягнувся Сашко, розминаючи затерпле після довгої дороги тіло, і багатозначно підморгнув друзям.

Це був статний, високий юнак із тренованою статурою, проникливими сірими очима та непокірним темним вихором на потилиці. Він дружньо ляснув по плечу товариша, який неспішно підійшов ближче.

— Ну що, готовий до пригод? — усміхнувся той у відповідь.

Приятель Сашка мав світле русяве волосся, був трохи нижчим на зріст, проте помітно ширшим у талії, за що компанія жартома прозвала його Пончиком.

Тим часом двоє інших друзів уже щосили бавилися в сніжки, здіймаючи купу сміху.

— Сергію, Валеро, ходімо спочатку зареєструємося! Потім розважатимемося всі разом, — махнув їм рукою Сашко й попрямував до головного корпусу на пошуки адміністратора.

Хлопці, продовжуючи на ходу обстрілювати один одного залишками снігу, рушили слідом.

Процедура оформлення минула швидко, адже компанія прибула заздалегідь, уникаючи основного напливу гостей. Ошатно вбрані відпочивальники, які вже встигли заселитися, здебільшого прогулювалися парами або невеликими групами. Вони зацікавлено розглядали новорічне оздоблення залів та охоче влаштовували перші фотосесії у спеціально облаштованих локаціях.

Залишивши речі у своїх номерах, четвірка теж вирушила досліджувати територію санаторію та приглядатися до присутніх.

Ближче до вечора хол закладу дедалі більше наповнювався людьми. Навколо лунав веселий сміх, спалахували камери телефонів, а гості потроху вивчали оточення. Усім їм належало провести цю ніч в одному великому залі, тому найсміливіші вже заводили знайомства з майбутніми сусідами по столах, тоді як інші ще соромилися й трималися виключно свого кола. Наші хлопці теж даремно часу не гаяли — вони швидко примітили кількох симпатичних дівчат, з якими планували поспілкуватися ближче. Зрештою, юні красуні у відповідь теж кидали зацікавлені погляди на привабливих новачків.

Організатори відповідально поставилися до своїх обов’язків — влаштувати справді незабутнє свято. Можливо, саме тому представниць прекрасної статі та чоловіків у залі виявилося майже порівну, тож вечір обіцяв бути щонайменше інтригуючим. Двері до головної зали поки залишалися зачиненими. З-за них дотиналися звуки останніх приготувань та спокусливі аромати новорічних страв. У залі для очікування — трохи меншій, але не менш вишукано вбраній — тихо лунала святкова мелодія. Тут уже височіли фуршетні столики, щедро вставлені холодними закусками, екзотичними фруктами та келихами з ігристим вином.

Сашко з Валерою якраз стояли біля одного з таких столів, неквапливо дегустуючи запропоновані напої.

— Хлопці, хочу познайомити вас з Оленкою та Вітою! — зненацька пролунав позаду веселий голос Пончика.

Сергій, їхній четвертий товариш, десь зник — мабуть, теж вирушив випробовувати долю на ниві романтичних знайомств. А подивитися сьогодні справді було на що — від розмаїття красунь просто розбігалися очі. Усі в розкішних вечірніх сукнях, із витонченими зачісками та бездоганним макіяжем. І з двома такими чарівними дівчатами Пончику вже пощастило заприятелювати. Завдяки своїй добродушній, завжди усміхненій фізіономії та пухкій статурі він миттєво викликав у дівчат довіру. Хлопець про це чудово знав і залюбки користувався своєю суперсилою, легко зав’язуючи розмову з будь-ким.

— Так, Пончик знову обставив Сергія, — стиха шепнув Валера Сашкові, розвертаючись на голос.

— Ніхто й не сумнівався, — так само тихо відгукнувся той, приязно всміхаючись новоприбулим.

Пончик із Сергієм завжди жартома змагалися, хто з них швидше завоює прихильність прекрасної половини людства.

Молоді люди привітно привітали нових знайомих, і між ними одразу зав’язалася невимушена, легка бесіда.