НІХТО НЕ ХОЧЕ ВБИВАТИ

2015 року стояв погожий сухий осінній день. Село вже тиждень як відбите у ворога, що відступив на схід за залізничну колію, яка простяглась до закинутої шахти. З поодиноких напівзруйнованих будинків місцеві чоловіки на простирадлах виносили старих неходячих людей та клали їх на вантажівки. 
     Старшина Чуб на вигляд був підтягнутим — з військовою виправкою, так і не скажеш по ньому, що скоро пенсія світить — стояв збоку і не зводив погляду з невідомого, що відвів капітана на розмову тет-а-тет. Листок з гілки клена, прокружлявши в повітрі свій останній танець, упав під ноги Чубу. Чоловік, поговоривши, сів у вантажівку і поїхав створеним коридором на той бік, де ще «рускій мір» не кинув свої куці ноги. 
Капітан підійшов до Чуба та насторожено глянув на старшину. Офіцер був молодшим від с…