2. За кілька годин до
Зміна Хейлі Доусон закінчилась ще о восьмій ранку, але доктор Ньюберт попросив її залишитись і асистувати в одній екстреній операції. Дівчина погодилась: вона тільки набиралась досвіду в галузі хірургії, тому з радістю приймала пропозиції, що давали додаткову практику.
Насправді Хейлі була змотана та втомлена за останню ніч і погодилась не стільки з почуття професійного обов’язку, скільки через небажання з’являтися вдома так рано. Сьогодні у Генрі був вихідний, і це означало, що їм доведеться провести день удвох. Це давно не приносило Хейлі задоволення. Вона більше не бачила у чоловікові того молодого, чарівного халамидника із сяючою посмішкою та розбишацькими вогниками в каро-зелених очах. Раніше його тяжіння до ризику та пригод були зрозумілими, такими собі невинними хлопчачими забавками, тепер — у ньому з’явилось щось гостріше. Щось таке, що більше не скидалося на гру. Здавалося, ніби хлопчик виріс, а на заміну йому прийшов чоловік, оповитий темрявою, який не награвся в дитинстві та юності й тепер хотів надолужити втрачене.
Разом із помітними змінами в характері Генрі Хейлі помічала, як їхній шлюб тріщить по швах. Він став жорсткішим та вимогливішим до неї не тільки в побуті, а й у ліжку. Але вона хвалила небеса за те, що у Генрі була робота, де він міг скинути напругу, тому його агресія, дошкульна і тривожна, хоч і виводила з рівноваги, але досі здавалася контрольованою.
Дорогою Хейлі заїхала в супермаркет: величезна одноповерхова махина з жовто-синьою вивіскою розташовувалась на околиці Ешфорда. Звідти додому автівкою їхати не більше п’яти хвилин, тому жінка розтягувала час, блукала між полицями, роздивлялась яскраві етикетки, навмання заповнювала кошик. А потім отримала повідомлення від Генрі: він просив підкупити пива та соковитих сардельок для гриля.
«У нас гість, крихітко, тому квапливо неси сюди свою дупцю і прикрась нашу компанію своєю присутністю».
Хейлі ковтнула слину і сильніше стиснула ручку кошика. Вона знала цього гостя: Лендон Різ, хто ж іще? Вони з Генрі були як Хитун-Бовтун — нерозлучні й однаково мерзенні у своєму тандемі. Іноді Хейлі подумки скидала із законного чоловіка відповідальність і перекладала її на плечі Різа, мовляв, це він на нього так згубно впливає. Та, якщо чесно, з часом ця ідея почала розсипатись, як пісок крізь пальці на пляжах Ешфорда.
Лендон Різ не впливав на Генрі Доусона. Просто двоє відбитих на голову шибайголів зустрілись за велінням долі й тепер розважались, змагаючись у своїх небезпечних забавках.
Жінка приречено зітхнула, відписала коротке «ок» і пішла у бік каси. Вона їхала неквапливо, швидкість ледь перевалювала за двадцять п’ять миль на годину. Хейлі відтягувала “приємний” момент зустрічі за дружнім барбекю. Бо вони обидва викликали в ній ту дивну відразу, яка виникає, коли дивишся, як стерв’ятник клює свою жертву.
На парковці біля дому стояв службовий автомобіль із проблисковими маячками та старий іржавий пікап Лендона. Хейлі ледь втрималась, щоб не копнути його масивні колеса ногою — покидьок став на її місце, ніби він господар у цьому домі.
Старенька синя «Мазда» подала гучний сигнал — двері заблоковані. Хейлі зайшла на ганок і відчинила ключем двері, залишаючи за своєю спиною аромат хвої та свободи.
У будинку панував геть інший запах — бруду та випивки. Пакети, в яких нещодавно лежало свіже м’ясо, були недбало кинуті у раковину, на складках поліетилену поблискували прозоро-червоні крапельки крові.
Хейлі затамувала подих — цей запах викликав у неї нудоту, а потім кинула на стіл пакети з продуктами й почала розбирати покупки — механічно і ретельно: кава, овочі, молоко, пластівці й трохи фруктів.
— Трясця.
Вона не сказала це вголос, прошепотіла. Але Генрі, чия міцна статура вже застигла у дверях, почув.
— Щось трапилось, люба?
Хейлі повернулась і силувано всміхнулася. Тоді у супермаркеті вона прочитала повідомлення від чоловіка.
Але сардельки для гриля купити забула.