4. Після пострілу

У Лендона Різа були очі незвичного кольору. Уявіть, якщо у блакитну морську воду занурити крихітний смарагд — міг би вийти схожий відтінок. Але тепер його очі потемніли, ніби морем пронісся руйнівний ураган.

Різ завмер. Мозок гарячково намагався наздогнати реальність. Здивування від того, як вона наважилася натиснути на спусковий гачок, лише на одну коротку мить промайнуло в його свідомості. Його майже одразу витіснило інше питання — на диво практичне, як для такої ситуації.

Що робити далі?

Хейлі продовжувала стискати в руках пістолет, направлений на закривавленого Генрі. Куля прошила його плоть десь між шиєю та грудною кліткою. Кров ритмічно виривалася з рани з кожним ударом серця — була зачеплена артерія.

Лендон Різ бачив безліч таких поранень і знав напевно: життєвий шлях Генрі завершено.

Ось і погралися.

Він перевів погляд на Хейлі. Її руки тремтіли, а в нажаханих очах стояли сльози.

— Дай сюди.

Чоловік дістав із кишені хустинку і обережно простягнув руку. Узяв пістолет, тримаючи його дулом донизу, і швидко відклав убік. Його погляд на мить затримався на зброї.

На його службовій зброї.

— Бляха, Хейлі, чим ти думала?!

Ситуація була до біса неприємною. Генрі Доусон був застрелений у власному будинку з пістолета свого напарника та найкращого друга. Зі свідків — лише Хейлі Доусон, ця свята наївність у вічно білому пальті. Вона розповість, як усе було, і тоді...

Його кар'єра полетить шкереберть.

Службовий пістолет у руках сторонньої особи — це ще не найгірше звинувачення, яке йому висунуть. Справою зацікавиться Бюро розслідувань, і Хейлі, напевно, не мовчатиме. Як результат — усі їхні махінації вилізуть назовні, мов велика смердюча купа лайна. Наркотики. Гроші. Шльондри. Не надто гуманні методи допиту підозрюваних.

Трясця.

Він буде просто розчавлений.

Лендон ніби цілу вічність перебирав у голові всі можливі звинувачення проти себе та їхні наслідки, але насправді минуло не більше хвилини.

За цей час Хейлі трохи оговталася і знову взялася за своє — кинулася до передпокою. Саме там, біля кошика з ключами, вона мала звичку залишати телефон.

Різ не одразу збагнув її намір, але щойно до нього дійшло, різко сіпнувся й кинувся слідом. Маленький старенький айфон відлетів убік, а Хейлі опинилася притиснутою до стіни.

Сьогодні був точно не її день.

— Що ти, бляха, задумала?

— Я зателефоную в поліцію.

Вона намагалася говорити рівно, але голос тремтів, як і все тіло, що дрібно здригалося.

— І що ти їм скажеш?

— Правду.

— Яку правду? Що твій обдовбаний чоловік ганяв тебе по лісу, а потім ти його пришила? — вишкірився Лендон. — Скориставшись службовою зброєю копа?

Він похитав головою і цмокнув язиком.

— Ти сядеш, Хейлі. Надовго.

Коротка пауза.

— А я — ні.

Він навіть не підвищив голосу.

— Бо я не здам Генрі. Він був моїм другом, я скажу, що ти злетіла з котушок. І що ми маємо? Твоє слово проти мого слова. Як думаєш, кому повірять?

Жінка опустила голову, притиснувши підборіддя до грудей, і гучно розридалася. Вона більше не могла стримувати схлипів. Сльози тонкими солоними доріжками котилися по щоках.

— Послухай мене.

Його голос став жорстким і холоднокровним.

— Я не хочу ламати тобі життя. Ти й без того натерпілася, — швидкий кивок у бік вітальні. — Тому давай укладемо угоду. Добре?

— Яку угоду? — схлипнула Хейлі, відчуваючи, що тиск його пальців на її плечах слабшає.

— Ти зробиш так, як я скажу. А потім ми просто забудемо про існування одне одного. Жодних згадок. Жодних...

Він спеціально знизив голос до шепоту й нахилився до самого її вуха.

— ...свідчень.

Він різко відсторонився і навіть посміхнувся, майже так само весело й безтурботно, як годину тому.

— То як? По руках?

Між ними запала тиша. Сіро-блакитні очі Хейлі зустрілися з очима кольору морської безодні. І врешті-решт вона кивнула.

— Добре.

Різ повернувся до тіла Генрі. Кров уже не била фонтаном — лише тонкою цівкою витікала з рани. Пульсу не було.

- Куля пройшла наскрізь. Кістку не зачепила, - він підвів очі на Хейлі,-  Це добре.

Його погляд був зосередженим і холодним, їй стало моторошно. Лендон перевернув напарника обличчям донизу й уважно оглянув підлогу. Щось тихо брязкнуло. Чоловік нахилився й підняв маленький металевий предмет.

— Глок сімнадцять. Дев'ятий калібр. Цю штуку я приберу.

Він сховав гільзу до кишені й перевів погляд на Хейлі.

— А тепер послухай мене уважно.

_______________________________

Близько третьої години ночі будиночок на околиці Ешфорда, оточений сосновим бором, задихався від їдкого сірого диму. Пожежники прибули за адресою Пайн-роуд, 166 за лічені хвилини, але господарська будівля неподалік будинку вже встигла вигоріти вщент.

Саме там Генрі зберігав інструменти, батьків надувний човен, а ще облаштував невеликий тренажерний зал, завізши кілька штанг і млинців.

— Коп має бути у формі, — любив повторювати він, цілуючи дружину.

Ніч була безвітряною, але каністри із соляркою, яку Генрі тримав для човна, зробили своє. Вогонь швидко проковтнув стару дерев'яну будівлю разом з усім, що було всередині.

Хейлі стояла на подвір'ї. Медик, обличчя якого здалося їй знайомим — певно, колега з лікарні, — накинув їй на плечі важкий плед.

Миготіння проблискових маячків різало очі.

Коли пожежники закінчили, за роботу взялись поліцейські. Попереду впевнено крокував Лендон Різ.

— Господи, Хейлі... Що сталося?

Вона подивилася на нього й кілька разів кліпнула.

— Я спала. Зміна була важка, — промовила майже механічно, слово в слово повторюючи те, чого навчив її Лендон, — А коли прокинулася, побачила, що сарай горить.

Він із розумінням кивнув і переглянувся з іншим поліцейським. Лише Хейлі вловила фальш у цьому, на перший погляд, цілком природному русі.

Лендон грав свою роль бездоганно, бо знав, що від цього залежить усе.

— Де Генрі?

Тривога в його голосі звучала так натурально, що Хейлі ледь не повірила сама. За інших обставин вона б зааплодувала.

— Я думала... він із тобою.

У неї виходило значно гірше, та ніхто цього не помічав. Особливо після короткого рапорту слідчого:

— У сараї знайдено тіло. Наші люди ще працюють на місці.

Поліцейський понизив голос і перевів погляд спершу на Лендона, а тоді на Хейлі.

— Попередньо — обгоріле тіло чоловіка. Також виявлено службовий жетон Генрі Доусона і його службовий пістолет.

М'язи на обличчі Лендона ледь помітно сіпнулися. Господи, як же переконливо він грав.

Хейлі опустила голову й притиснула долоню до рота, ніби намагалася стримати зойк. Саме так, напевно, і мала реагувати дружина, якій щойно повідомили про ймовірну загибель чоловіка.

— Цього... не може бути, — ледь чутно прошепотіла вона.

На мить їхні погляди зустрілися. Лендон майже непомітно кивнув. У його очах промайнуло схвалення.

Раптом Хейлі зрозуміла: угоду з Лендоном Різом уже неможливо розірвати. Її можна лише пережити.

І якщо все мине саме так, як він пообіцяв, можливо, цей день стане не лише днем смерті Генрі Доусона.

Можливо, він стане днем її звільнення.