5 / 5

Глава 4

Смерть — дивна річ. Для когось вона вирок. Для когось — остання надія. Для когось — біль, що залишається замість рідних.

Андрій:

У мене таке відчуття, що за мною стежать. Ні, я не параноїк. Це він...

Тигр.

Скільки б я не обертався — нікого. Навіть у безлюдному парку. У магазині. ВДОМА.

ВІН УСЮДИ.

Я сходжу з розуму. З РОЗУМУ.

ХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХА...

УБИЙ МЕНЕ.

Я БІЛЬШЕ НЕ МОЖУ.

Він саме цього й добивається. Щоб я вбив себе. ВБИВ. Щоб я повільно сходив із розуму.

Тварюка.

У моїй руці опинився МІЙ пістолет. Я підніс його до скроні.

Ні...

НІ!

Я жбурнув пістолет на підлогу.

Я не можу.

Мені треба боротися. Із ним. Із собою.

Я сповз по стіні. Серце калатало так сильно, що, здавалося, ось-ось вистрибне з грудей.

Паніка.

Я сидів нерухомо й дивився на стіну. На шпалери. На їхні візерунки. Квіти були різного розміру: великі рожеві, обведені чорним, і маленькі — такі самі.

І тут мої думки повернулися до мами.

Сльози покотилися по щоках.

Мама дуже сильно мене любить.

Пам'ятаю, як вона знову сварилася з батьком телефоном і сказала:

— Якщо Андрій помре, ти поплачеш і підеш далі бухати. А моє життя закінчиться. У нас різні погляди на дитину.

Я повинен бути сильним.

Заради неї.

Заради мами.

Коли я трохи заспокоївся, почув, як відчиняються вхідні двері.

Кроки.

Ближче.

БЛИЖЧЕ.

Вони наближалися до МЕНЕ.

Це він.

Тигр.

Я різко підвівся, схопив пістолет там, де кинув його на підлогу, і навів на двері.

Кроки ставали дедалі ближчими.

Кроки ставали дедалі ближчими

Михайло:

Я зайшов до свого кабінету і побачив Олега, який сидів у старому радянському кріслі — йому було десь років сорок, воно стояло в кутку. Олег приніс його в МІЙ кабінет і поставив там, сказавши, що знайшов у своєї бабусі. Мені це ніяк не заважало, і я дивним чином не звертав на нього уваги... хоча, мабуть, не на Олега.

— О, привіт, мій любий друзяко.

Олег, здається, зрадів моїй появі. Але його телефон був для нього цікавіший, тому він знову повернувся до нього. Я поклав усі досьє жертв на свій темний дубовий стіл, які вчора благополучно забув і зранку так і не зміг прочитати з тієї ж причини.

— Чуєш, друзяко. Може допоможеш мені?

Олег відірвався від телефону й подивився на папки. Його обличчя зблідло, ніби йому стало зле від вигляду досьє. Він різко підвівся зі свого крісла і направився до дверей.

— Ні, знаєш, зараз вісім п'ятдесят, — він почухав потилицю і зробив вигляд, ніби йому шкода залишати мене самого з цими папками. — Ну, ми з Гришею підемо шукати Матео. Так що мені пора.

Він дорогою схопив своє пальто і вийшов. З мене вирвався сміх.

Ех, друзяко... Я знав, що це спрацює і він звалить звідси.

Усе одно прийде Ігор і допоможе мені з цим. Я ще дорогою сюди зателефонував йому.

Я почав розбирати справи, і мій погляд зупинився на справі №7. Я кинув оком на старий годинник, що висів на стіні перед моїм дубовим столом.

Так... Вже вісім п'ятдесят п'ять. Ігор зазвичай приходить на роботу десь о дев'ятій десять. Отже, чекати мені хвилин п'ятнадцять. Встигну.

Я відкрив справу.

СПРАВА "ТИГРА" №7

Слідчий: А.А. Безлік

1.Основні відомості

Померла: Надія Віталіївна Соколова
Дата смерті (попередньо): 15.02
Попередня кваліфікація: умисне насильницьке позбавлення життя

2.Судово-медичний огляд.

Під час первинного огляду виявлено множинні механічні ушкодження тіла різного ступеня тяжкості.

Зафіксовано значні ушкодження м'яких тканин обличчя, у тому числі множинні сліди укусів, характерні для дії людських зубів, що унеможливлюють візуальну ідентифікацію померлої.

Виявлено глибокі ушкодження в ділянці органів зору та внутрішніх анатомічних структур черевної порожнини, що свідчить про надзвичайно інтенсивний механічний вплив.

Усі травми мають прижиттєвий характер.

3.Попередній висновок судово-медичної експертизи.

Смерть має насильницький характер. Ймовірно, мав місце тривалий фізичний вплив до настання летального результату.

Остаточні висновки будуть сформовані після додаткових лабораторних досліджень.

4.Витяг із кримінального провадження.

Відеоспостереження:

Зафіксовано, що померла самостійно прямувала на зустріч із невстановленою особою в район покинутої будівлі. Надалі — переміщення у супроводі цієї особи.

Часові дані:

Орієнтовний час зникнення — 7 діб до моменту виявлення тіла.

Орієнтовний час смерті:

Настання смерті — приблизно 6–7 діб до моменту виявлення тіла.

Криміналістичний огляд:

На тілі відсутні придатні для дактилоскопічної ідентифікації сліди.

Встановлено застосування вогнепальної зброї (ймовірно мисливського карабіна).

Обставини події (попередньо):

Потерпіла перебувала з невстановленою особою добровільно до моменту настання смерті.

Надалі зафіксовано ознаки переміщення тіла та можливі дії з приховування слідів злочину.

Точна хронологія подій встановлюється.

5. Висновок:

Подія класифікується як умисне насильницьке позбавлення життя.

Розслідування триває. Особи причетних не встановлені.

Вона сама пішла на зустріч із хлопцем. Камери чітко зафіксували це. Отже, вона або добре його знала, або він зміг швидко завоювати її довіру.

Я перегорнув наступну сторінку.

Злочин був ретельно спланований. Жодних придатних відбитків пальців. Тіло переміщували. Сліди намагалися приховати. Таке не роблять у паніці.

Або Тигр дуже розумний...

Або він працює не один.

Я ще раз перечитав висновок судмедексперта.

Усі травми прижиттєві.

Отже, вона помирала довго.

Він не просто вбивав. Він мучив своїх жертв.

Понівечене обличчя. Вирвані очі. Розірвані внутрішні органи. Ніби він хотів не просто позбавити її життя, а знищити саму людину.

Мій погляд зупинився на одному рядку.

Сліди зубів.

Я перечитав його ще раз.

Зуби...

Чому про це майже нічого не написано?

Якщо це справді людські укуси, експерти можуть визначити форму зубного ряду, особливості прикусу, відсутні або пошкоджені зуби. Такі речі іноді стають не менш цінними за відбитки пальців.

Якщо знайти підозрюваного...

Можна буде порівняти його зуби зі слідами на тілі.

Я повільно закрив справу.

— Тигр... — тихо прошепотів я.

У мій кабінет увірвався Ігор. Я кинув погляд на годинник — 9:10. Не запізнився. Уже добре. На ньому були джинси й чорна кофта. Я мовчки вказав рукою на стілець навпроти мого столу. Передав йому половину папок зі справами, а справу №7 залишив біля себе.

-Переглядай всі справи, кажи всі детали які тебе вразили або маленькі детали які я не помічатиму. Читай все від а до я. Зрозуміло?

-Так.

Ми переглянули всі десять справ.

Усі вони були пов'язані.

На кожній жертві — сліди зубів на обличчі. У кожної вилучена матка. У кожної відсутні очі.

Усі жертви добровільно йшли на зустріч із хлопцем, якому дуже довіряли. Інші — погоджувалися піти на прогулянку з другом або давнім знайомим.

Кінець у всіх був один.

Смерть.

Але ніхто не міг сказати, ким був цей чоловік. На камери він потрапляв неодноразово, проте його ніхто не впізнавав.

Як?

Відповідь була до смішного проста.

Капюшон.

Він майже завжди приховував обличчя під капюшоном.

Якась маячня...

Одних він убивав майже одразу. Інших тримав живими днями. Найдовше — два тижні.

І щоразу одне й те саме.

Жодних відбитків. Жодної ДНК. Жодної зачіпки.

Так не буває.

Кожен злочинець залишає сліди.

Питання лише в тому...

Де Тигр сховав свої?

З думок мене вивели Олег і Гриша, які, напевно, знайшли Матео та виконали моє прохання, яке я написала Олегу. І, на диво, він не зробив вигляд, що не побачив мого повідомлення. Вони опитали родичів померлих. Їх було лише п'ятеро: Лілія Барлівівка, Елла Усикова, Поліна Вишневецька, Вероніка Олухова та Валентина Грегора.

Олег сів у своє крісло, а Гриша залишився стояти біля мого столу.

— Що дізналися?

Олег почав говорити першим, а Гриша мовчки тримав у руках якусь папку. Ігор усе так само сидів на стільці.

— Ну що... Дівчата знали, з ким ходили на свої «побачення», — Олег зробив наголос на слові «побачення», піднявши вказівний палець. — Але нікому не казали, з ким переписувалися або зустрічалися. Усі говорили лише, що це «той самий». Навіть як її...

— Елла Усикова, — підказав Гриша.

— Так, вона. Вона взагалі вважала маніяка своїм старим другом. Була знайома з ним із дитинства і пішла з ним гуляти. Але, як ви розумієте, додому вже не повернулася. Навіть її мама... МАМА не знала, хто цей загадковий друг. Типу: «Я не лізу у справи доньки».

— А які були стосунки з матір'ю?

Олег лише знизав плечима. Гриша відповів замість нього й поклав на мій стіл папку. Я побачила напис: «Справа №11. Тигр».

— Каже, що були теплі. Але я в це не вірю. Якби вони були справді теплими, вона б знала, де і з ким перебуває її донька. Та й те, що дочки довго немає вдома, вона помітила лише на третій день. Мамаша пояснює це тим, що в неї є ще одна дитина, а Елла вже була дорослою людиною і сама відповідала за своє життя. А ще... вона сказала, що навіть рада, що Елли більше немає. Тепер вона з другим чоловіком і молодшою дитиною можуть жити спокійно, без цієї «помилки».

Ну і ну... Бувають же такі матері.

Я розчаровано почала гортати справу нашої вбитої.

СПРАВА «ТИГРА» №11

Слідчий: М. Д. Бондаренко

1.Основні відомості

Померла: Іванка Леонідівна Бузокова

Дата смерті (попередньо): 25.04

Попередня кваліфікація: умисне насильницьке позбавлення життя.

2.Судово-медичний огляд.

Під час первинного огляду виявлено множинні механічні ушкодження тіла різного ступеня тяжкості.

Усі травми мають прижиттєвий характер.

3.Попеедній висновок судово-медичної експертизи

Остаточні висновки будуть сформовані після додаткових лабораторних досліджень.

4.Витяг із кримінального провадження

Відеоспостереження:

Зафіксовано, що померла самостійно прямувала на зустріч із невстановленою особою до ресторану «Бриліант», після чого разом із нею вирушила до парку «Сонечко».

Часові дані:

Орієнтовний час зникнення — за дві доби до моменту виявлення тіла.

Орієнтовний час смерті:

Настання смерті — приблизно за одну-дві доби до моменту виявлення тіла.

Криміналістичний огляд:

На тілі відсутні придатні для дактилоскопічної ідентифікації сліди.

Встановлено застосування мотузки на шиї.

Обставини події (попередньо):

Потерпіла добровільно перебувала з невстановленою особою до моменту настання смерті.

Надалі зафіксовано ознаки переміщення тіла та можливі дії з приховування слідів злочину.

Точна хронологія подій встановлюється.

5.Висновок.

Подія класифікується як умисне насильницьке позбавлення життя.

Розслідування триває. Особи, причетні до злочину, не встановлені.

Усе так само, як і в попередніх жертв. Відрізняються лише вони самі, місце знайомства та знаряддя вбивства.

У ресторані «Бриліант» камери не працювали, а до парку «Сонечко» Іванка зайшла сама — так сказав Ігор.

Та мене бентежила одна маленька деталь. На камерах було видно, що до парку вона зайшла приблизно о 18:13. Але мати Іванки розповідала:

— Я їй телефонувала десь о десятій вечора. Хотіла запитати, як справи. Я тоді Мирона вкладала спати. Вона сказала, що вони ще підуть гуляти в парк «Сонечко».

Дивно...

Я ж зовсім забув сказати Ігорю, щоб він перевірив, де востаннє засвітився телефон Іванки.

— Що по Матео?

— Та нічого. Каже, що вони посварилися через зарплату. Ніякого екшену. Та й він би цього не зробив. Худий, ботанік. І я майже впевнений, що в нього навіть грошей немає, щоб когось найняти, — сказав Олег.

Ігор кивнув.

— Підтверджую. Живе з мамою, хвороб купа, ще й борги великі. Це точно не він.

Мимо.

Знову.

— Ігорю, дізнайся про подругу Іванки — Каріну. Можливо, вона щось знає. І ще перевір, де востаннє був активний телефон Іванки. Мені потрібна хоч якась зачіпка.

— Окей.

Максим і Василь зайшли до кабінету. Наш криміналіст і судово-медичний експерт. Перший тримав у руках товсту стопку фотографій, другий заніс коркову дошку.

Василь поставив її поруч зі мною, а Максим почав одну за одною прикріплювати фотографії.

Що за...

— Це що, трупи? — здивовано спитав Гриша. — І карта? Ви серйозно?

Максим лише цокнув язиком, закотив очі й мовчки продовжив розвішувати фотографії.

І справді — трупи.

Різні дівчата. Деяких із них я вже бачив у матеріалах кримінальних справ. Одні лежали посеред лісу, розкинувши руки хрестом. Інших знаходили в покинутих будівлях — у тій самій позі, але їхні тіла були покладені на підвищення.

— Міша, ти ж слідчий. Як ти не помітив такої деталі? — почав повчати Максим, прикріплюючи фотографію нашої останньої жертви. — Невже в академії вас не вчили бачити очевидне?

Я міцно стиснув щелепи.

Якого біса?

Він починав мене дратувати.

— Що всі жертви знаходилися недалеко одна від одної? Чи що всі лежали майже в однаковій позі? У лісі — просто на землі хрестом, а в будинках — на підвищенні?

Максим мовчки обвів рукою всю дошку.

Боже...

— Максиме, навіть я не розумію, про що ти, — сказав Олег.

Максим підійшов до нього, поклав руку на голову, ніби збирався погладити, але наступної миті легенько вдарив долонею по потилиці.

Олег потер забите місце, скривився, але нічого не відповів.

— Це тому, що ти такий самий дурний, як і Міша. Не заважай дорослим вирішувати проблему, дитинко.

Максим так само спокійно повернувся до дошки й став поруч із Василем.

Не звертаючи уваги на цей цирк, я сперся потилицею на спинку крісла й чекав, поки «дорослі» закінчать свої геніальні пояснення.

— Найцікавіше ось тут, — Максим ткнув пальцем у карту. — На цьому полі вже кілька разів затримували одного й того самого чоловіка. Але там ніхто не живе. Так, Ігорю?

Ігор мовчки кивнув.

Я здивовано подивився на нього.

Він що, вже перевірив інформацію без мого наказу?

Ігор відвів погляд.

Зрадник.

— Його звати Марк Іванович Йогозуб. Двадцять вісім років. Працює лікарем-хірургом, — тихо сказав він.

Максим лише гордо підняв голову.

Таку інформацію потрібно повідомляти одразу. Вона може коштувати комусь життя.

І справа була навіть не в моїй гордості як слідчої. Гордість Максима одного дня погубить усю нашу команду.

Я різко підвівся. Одночасно зі мною встав і Олег.

— Гриша, викликай Степана. Олеже, збирай людей, кінологів і собак. Прочешемо все поле. Гриша та Степан їдуть затримувати Марка. Ігорю, дай їм адресу. Максиме, Ігорю... після цього ми з вами ще поговоримо.

Не чекаючи відповіді, я вискочив із кабінету.

Позаду почувся обурений голос Максима:

— Та я ж вам допоміг!

Я навіть не озирнувся.

Треба було якнайшвидше отримати ордер на обшук будинку Марка.

У моєму Telegram-каналі: спойлери, досьє на персонажів і статті.

luanna|луанна