Краєвид з даху

Сергія я знайшов через статтю. Він пише в одному з тих українських IT-видань, які з'явились у нульових і пережили до двадцятих. У двадцять п'ятому він опублікував велику аналітику про «технологічну деколонізацію пострадянського простору». Я її прочитав двічі. Я написав йому з пропозицією зустрітись.

Він відповів: «Не люблю редакційні зустрічі. Приходьте на дах. У Бурсі — тераса на восьмому поверсі, у будні після обіду вільно. О п'ятій я там сам із кавою».

У понеділок о п'ятій я піднявся на восьмий поверх Bursa Hotel на Подолі. Скляна тераса з парапетом, із краєвидом на дзвіниці Андріївського узвозу і на звивисту річку. Кав'ярня працювала впівсили — у понеділок не сезон. Сергій сидів за крайнім столиком, у джемпері, з закритим ноутбуком, з горнятком фільтрованої кави.

— Денис? Сідайте. У мене година до іншої роботи. Якщо вкладемося у цей час — добре. Якщо не вкладемося — допишемо у листі.

Чоловік років тридцяти семи, темне волосся, окуляри з тонкою металевою оправою, з одноденною щетиною. Виглядав як людина, яка пише по дванадцять годин на день і йде гуляти на дах, щоб не з'їхати з глузду.

— Я не з самого 1С-світу, — почав Сергій. — Я журналіст-аналітик. Я спостерігаю, не працюю з платформою. Тому у мене немає особистої історії з нею. Зате є дистанція, з якої видніше системні речі. Це і пишу.

— Що ти спостерігаєш у двадцять шостому році?
— Я спостерігаю, як 1С — компанія, не платформа в Україні — закривається у саму себе. Це головна тенденція останніх років. Західні ринки — закриті назавжди. Україна — окрема історія з сімнадцятого. Грузія — практично відсутня. Прибалтика — давно перейшла. Залишається пострадянський пояс другого порядку: Казахстан, Білорусь, Вірменія, Узбекистан, Киргизстан, частково Молдова. Це ядро ринку, який тепер ще менший, ніж був до санкцій.

— А Росія?
— Росія — домінантна частина. Десь вісімдесят-вісімдесят п'ять відсотків обороту 1С на сьогодні. Решта — постсовок. Світ для них зник.

— Як вплинули західні санкції на саму 1С?

Сергій подумав.

— Сильно, але не катастрофічно. Я за пунктами.

Перше — DBMS. Раніше платформа дружила з Microsoft SQL Server, IBM DB2, Oracle Database. Після двадцять другого Microsoft, IBM і Oracle закрили продаж у Росії. У 1С залишався один варіант — PostgreSQL. Це і так підтримувалось, але з двадцять другого це стало де-факто стандартом. У РФ цей хід був ще раніше — приблизно з дев'ятнадцятого, через імпортозаміну.

Друге — операційна система. Microsoft Windows у РФ — обмежений. 1С давно підтримувала Linux як серверну ОС, але клієнтську частину — переважно Windows. Зараз вони працюють над повноцінною підтримкою Linux на клієнті і над власними дистрибутивами на базі ALT, Astra Linux тощо. Це повільно, але рухається.

Третє — хмара. Microsoft Azure, AWS — для них закриті. Google Cloud — теж. Залишаються російські хмари (Яндекс.Облако, VK Cloud, Selectel) і on-premise. Це обмежує глобальні архітектури — ти не можеш постачити SaaS-1С через AWS у клієнта у США. У клієнта у Казахстані — можеш через локальну хмару. Світове охоплення — зникло.

Четверте — інтеграції. Багато сторонніх сервісів, з якими 1С інтегрувалась — Salesforce, HubSpot, Stripe, SendGrid — стали або недоступні, або юридично сірі. Інтегруватись з ними з РФ-1С — можна технічно, але не легально. Це звужує застосовність платформи у міжнародних бізнесах.

— Це критично?
— Для переважної більшості клієнтів у РФ — ні. Бо вони ніколи з тими сервісами і не працювали. Для експортно-орієнтованих — критично. Тому експортно-орієнтований сегмент з 1С виходить швидше, ніж внутрішній.

— Як виглядає сама індустрія всередині РФ?

Сергій трохи усміхнувся, наче подумав: «класне питання для журналіста».

— У РФ 1С — це де-факто національний стандарт обліку. Більш ніж у нас з BAS. У них немає альтернатив, бо західні впровадження все більше закриті, а свої аналоги — слабкі. СБИС, Контур.Бухгалтерія, БухСофт — є, але це малий і середній сегмент. Все, що серйозне — на 1С.

— Скільки робочих місць?
— Мільйони. Я не маю свіжих точних цифр, але порядок — не сто тисяч, як у нас було. Мільйони бухгалтерів і розробників. Це масштаб іншої економіки.

— Що це означає для розвитку платформи?
— Що 1С має внутрішній ринок, який їй платить. Розробка платформи не зупинилась. Виходять нові версії 8.3.x, виходить мобільна, з'явились нові механізми — інтеграція з російським аналогом ESG-звітності, з російським аналогом SWIFT (СПФС), з електронним документообігом російських державних сервісів. Це локальні фічі, але активні.

— А стратегічні інвестиції?
— Лунають розмови про нову платформу 1С:Підприємство 9 — як наступне покоління. З нуля переписана, з сучасною мовою, з нативною підтримкою хмари. Це обіцяється років десять. Поки немає. Сумніваюсь, чи з'явиться у найближчі п'ять. Бо переписати продукт з тридцятирічним легасі — це жахливо дорога справа. У них немає причини ризикувати, поки ринок тримається.

— А експорт?
— Експорт — стиснений. Казахстан, Білорусь, Узбекистан, Вірменія — це переважний експортний ринок. У Латинській Америці колись був інтерес — закрився. У ОАЕ — невеликий партнерський напрям. Це ніша, не глобальна стратегія.

— Як виглядає глобальна картина?

Сергій подивився на Поділ. Вечірнє сонце вже фарбувало бані Андріївської у мідь.

— Глобально 1С — це маргінальна платформа. Великий світ ERP-софту — SAP, Oracle, Microsoft, Salesforce, NetSuite, Odoo. На додачу — кілька регіональних гравців: Sage у Великобританії, Infor у США. 1С — у переліку «екзотичних».

— Це завжди так було?
— Майже. Вона ніколи серйозно не виходила на Захід. Спробували у нульових — не вийшло. Бо мова — російська, бізнес-логіка — пострадянська, бухгалтерська онтологія — інша. Адаптувати під німецький план рахунків — теоретично можна, практично — ніхто не зробив масштабно. Тому 1С завжди жила у своєму регіоні, і зараз живе ще щільніше.

— Чому не стане світовим продуктом?
— Кілька причин. Перша — мова: розробники у Берліні не будуть писати російською. Друга — філософія обліку: 1С побудована під специфіку пострадянського бухобліку, який відрізняється від західного. Третя — бренд: «російський софт у вашому корпоративному стеку» — це репутаційно проблематично не тільки в Україні. Четверта — конкуренти: SAP, Oracle, Salesforce уже зайняли ці ринки тридцять років тому. Залізно.

— Тобто це назавжди регіональна платформа?
— Назавжди — занадто сильно. Скажу інакше: на найближчі двадцять років — точно регіональна. Що буде через двадцять — залежить від таких речей, які ми зараз не уявляємо. Можливо, з'явиться AI-ERP. Можливо, Open-source ERP стане домінантним. Можливо, китайські гравці увійдуть. Прогнозувати на двадцять років уперед — це ворожіння на кавовій гущі.

— А технологічна стагнація? Чи з'являється у платформі щось справді нове?

Сергій довго мовчав. Подивився на свою каву.

— Чесна відповідь — повільно.

Він підняв на мене погляд.

— Платформа не застигла — це би було неправильно. Кожен реліз 8.3.x приносить нові механізми: підтримку нових типів даних, нові віртуальні таблиці, оптимізації запитів. Це технічна еволюція, нормальна для зрілого продукту.

— Але архітектура — стара. Та сама модель метаданих, та сама мова з російськими ключовими словами, та сама товста-тонка-веб-мобільна організація клієнтів. Принципово платформа залишається у двотисячних, з обкладинкою десятих і інкрементальними покращеннями двадцятих.

— Чому?
— Бо переписати — занадто дорого. Бо легасі-клієнти не дозволяють. Бо бізнес-модель консервативна — оновлення приходять у вже залежних клієнтів, нові ринки не завойовуються, інновація не вимагається ринком. 1С — у самопідтримуваному стані. Це технологічна ентропія великих зрілих продуктів. Те ж саме у COBOL, у Fortran, у Lotus Notes. Живі, але не ростуть.

— Так може тривати десятиліттями?
— Може. У світі IT — десятиліття — це звичайна тривалість платформи. Якщо у тебе встановлена база на десятки мільйонів робочих місць, ти можеш жити з ентропії, не інвестуючи у проривні зміни, ще тридцять років. Як IBM з мейнфреймами. Як Microsoft з Windows і Office. 1С — у меншому масштабі, але за тією ж логікою.

— Можеш дати сценарії на двадцять років?

— Дам чотири. Усі — спекулятивні. Реальність буде сумішшю.

Сценарій перший — «тихий континент». 1С продовжує домінувати у РФ і пострадянському просторі. Жодних потрясінь. Платформа повільно еволюціонує. Маленькі ринки, як Україна, поступово витісняють BAS на користь Odoo та інших. Через двадцять років — 1С займає десь шістдесят відсотків ринку, проти нинішніх вісімдесяти. Базовий сценарій.

Сценарій другий — «технологічний колапс». Російська економіка не виходить з ізоляції, бракує фінансування для розробки. Платформа поступово деградує — релізи стають рідшими, помилки накопичуються. Великі російські клієнти починають експерименти з альтернативами. Через десять років — 1С втрачає півринку всередині РФ. Малоймовірний, але не неможливий.

Сценарій третій — «перехід у Open Source». 1С (компанія) вирішує відкрити частину коду платформи, щоб залучити розробників. Це створює гібридний шлях: open-source ядро з комерційними модулями. Платформа отримує друге дихання, технологічно оновлюється. Глобально — все одно регіональна, але технологічно жива. Найжаданіший, але малоймовірний, бо суперечить бізнес-моделі.

Сценарій четвертий — «AI-революція». Через п'ять-десять років з'являється новий клас бізнес-софту, де AI проектує конфігурацію на основі промптів. Не платформа, на якій ти пишеш мовою 1С, а AI-агент, який сам пише конфігурацію. У цьому сценарії 1С — застаріла одразу. Як ABAP стане застарілим перед автоматичним SAP. Це руйнівний сценарій для всіх ERP-платформ, не тільки для 1С. Усі — або трансформуються, або зникають.

— На який ти ставиш?
— На суміш першого і четвертого. Базовий сценарій — тихий континент — реалізується протягом п'ятнадцяти років. Потім — починає тиснути AI-революція. До сорок п'ятого року — 1С перетворюється на одну з багатьох опцій, серед яких — AI-агенти, кастомні рішення з no-code, традиційні ERP. Не зникає, але втрачає монополію. У РФ — повільніше, бо ринок інерційний. У постсовку — швидше.

— Що це означає для України?

Сергій повернувся до мене.

— Для України — це майже не залежить від того, що відбувається з 1С. Бо ми вже у своєму процесі. У нас — BAS, який залежить від 1С платформно, але рухається у своєму темпі. У нас — паралельний шар альтернатив, який росте. У нас — поступово зменшується нова інстальована база на BAS і повільно зростає на Odoo, iFin, кастомних рішеннях.

— Через десять років у нас BAS буде у середньому бізнесі домінантним. У малому — зменшеним. У великому — переважно витісненим міжнародними ERP. Через двадцять — у середньому теж зменшеним, у великому — майже відсутнім. Це і є наш реалістичний прогноз.

— А залежність від російського двигуна?
— Залишається. Поки ми не зробимо свою платформу — а ми її не зробимо, у мене з цього приводу той самий песимізм, який, гадаю, чула й Ольга у себе на Поштовій. Залишається тим самим технологічним зв'язком, який існує з дев'яностих. Тільки стискається у меншу частку економіки.

— Це достатньо?
— Недостатньо, якщо ти етично уважна людина. Достатньо, якщо ти прагматичний українець у двадцять шостому році, який не має іншого виходу. Це різниця у внутрішній шкалі моральності, не у зовнішній політиці.

Я закрив блокнот. Сонце вже сідало за Андріївську церкву. Подільські дзвіниці — у вечірньому світлі.

— Дякую, Сергію.

— Будь ласка. Якщо потрібно — пиши, надсилай чорнетку, я пробіжу очима.

Ми попрощались. Він залишився на терасі — як я зрозумів, до кінця світла, з ноутбуком. Я спустився на ліфті, вийшов на Контрактову.

Я думав про одне.

Сергій дав мені ширшу картину, яка стояла за всіма попередніми розмовами. 1С — це локальна технологічна імперія, що поступово стискається. Її майбутнє — не катастрофа і не розквіт. Це тиха стагнація, у якій вона залишиться домінантною у своєму ядрі і поступово зникне на периферії, включно з нами.

Це і сум, і полегшення водночас. Сум — бо технологічна доля так не закінчується чисто, ясно, із моральною винагородою. Полегшення — бо нам не треба робити героїчні дії. Достатньо продовжувати рухатись у поступових кроках, і час сам зробить решту.

Це дуже українська філософія — не різко, а поступово. Не революційно, а інерційно. Не через указ, а через щоденні маленькі вибори тисяч людей. У підсумку — ми вийдемо з цієї залежності. Не миттєво. Не тріумфально. Але вийдемо.

На цьому закривається Частина IV і уся основна частина книги. Ми пройшли довгий шлях — від Лук'янівки до Поштової, від Антона до Сергія, від першого 1С:Бухгалтерія 1.0 у дев'яностих до AI-сценаріїв двадцять п'ятого року. Ми побачили платформу зсередини, побачили її історію, її людей, її компроміси, її майбутнє.

Залишається епілог. Що робити українському розробнику, який сьогодні відкрив Конфігуратор. Це не маніфест. Це карта, яку я склав з усіх цих розмов. Для тих, хто далі сам обиратиме свій шлях.

Це останній розділ.