3

 

Сашко з хлопцями вже встигли заприятелювати з кількома дівчатами. Зсунувши два столи разом, вони весело проводили час, розважаючи нових знайомих жартами та історіями. До Нового року залишалося менше десяти хвилин, коли крізь бічні двері до зали поспіхом занесли ще один невеликий стіл. Трійка дівчат у джинсах та простих светрах квапливо допомагала офіціанткам його сервірувати: накривали скатертиною, розставляли прибори та тарілки зі стравами. Буденно вдягнені новоприбулі гості різко виділялися на тлі решти вишуканого товариства, проте їх це, схоже, анітрохи не бентежило. Вони сіли за накритий стіл і, зі сміхом оглядаючи залу, заповзялися відкорковувати пляшку ігристого.

Що саме змусило Сашка підвестися й рушити їм на допомогу, він і сам до ладу не зрозумів. Чи то невмілі спроби дівчат упоратися з пляшкою, чи дзвінкий дівочий сміх? А може, трохи кирпатий носик та світлі локони незнайомки, що м’яко падали їй на плечі? Або ж сині очі, у яких він остаточно потонув, коли підійшов ближче й перехопив пляшку.

— Давайте я допоможу, — запропонував юнак, забираючи шампанське з рук дівчини й не зводячи з неї погляду.

Від несподіванки очі красуні трохи розширилися.

— О, а ось і помічник підійшов! — радісно вигукнула висока Наталя, яка сиділа поруч, і грайливо подивилася на хлопця.

Синьоока ж снігуронька, мило всміхнувшись, відкинулася на спинку стільця й дозволила чоловікові самотужки розбиратися із примхливим напоєм.

Сашко чудово розумів: аби зав'язати знайомство й справити гарне враження, треба приділити увагу всій компанії. Проте дивитися йому хотілося виключно на синьооку красуню. Її білий светр із блакитними сніговичками надавав дівчині неймовірно ніжного, по-справжньому зимового образу.

Наповнивши келихи дівчат пінистим шампанським, Сашко помітив додаткові стільці, що про всяк випадок стояли під стіною. Присунувши один із них ближче, він без зайвих запрошень умостився поруч із дівчатами.

— О, — здивовано вигукнула Наталя. — А я думала, що персонал буде лише обслуговувати нас, а не за столом сидіти.

— Я згоден обслуговувати ваш стіл цілу ніч, — засміявся на її зауваження Сашко, — тільки з умовою, що інших ви сюди не пустите. Взагалі, я перепрошую. Проте за моїм столом уже зовсім немає місця, — хитро збрехав він, — тож дозвольте в новорічну ніч залишитися у вашому чарівному товаристві. Не сидіти ж мені наодинці під ялинкою й сумувати.

— Не думаю, що такому хлопцю довелося б довго нудьгувати на самоті, — усміхнулася рудоволоса Оля.

— Я обіцяю, — Сашко театрально притиснув руку до грудей, — пильно стежити за наповненням ваших келихів та відкорковувати шампанське за першої ж потреби. Нумо знайомитися! Мене, до речі, Олександром звати. А як звуть вас, мила панно?

Він приязно простягнув руку синьоокій дівчині.

— А я твоя новорічна мрія, — дзвінко розсміялася вона у відповідь.

Сашко залюбки підіграв їй, продовжуючи тримати руку у повітрі й не зводячи з неї очей.

— Мія.

Вона торкнулася його долоні й грайливо стисла самі лише кінчики пальців. Сашкові шалено захотілося перехопити її руку міцніше й притягнути дівчину до себе. Проте він вчасно стримався і перевів погляд на її подруг, аби привітатися і з ними. Як з’ясувалося, супутниць його нової «Снігуроньки» звали Наталею та Олею. За жартами й веселою розмовою вони навіть не помітили, як ведучий зі сцени закликав усіх підняти келихи за Новий рік, що вже стукав у двері.