5

 

— Ти віриш у новорічні дива? — запитав Сашко.

Мія не встигла відповісти.

— Ось ти де, згубо! — пролунав зовсім поруч веселий голос Пончика. — А ми вже гадаємо, яка Снігова королева тебе вкрала?

До Сашка з Мією підійшов добродушний товстун. Він широко всміхався, зацікавлено розглядаючи нову знайому свого друга. Валера із Сергієм крокували слідом. Вони гучно розсміялися, підтримавши жарт товариша.

— Скоріш за все — Снігуронька, — виправив їх Сашко й тепло подивився на дівчину.

У цей момент до них підійшли Наталя й Оля. Вони швидко познайомилися з рештою компанії, і хлопці одразу запропонували дівчатам об'єднати столи. Подруги охоче погодилися. Хлопці підхопили невеликий стіл та стільці й перетягнули все до своєї компанії. Веселе, гамірне товариство продовжило святкування. Ведучий невпинно влаштовував кумедні конкурси та розіграші, і святкова атмосфера остаточно заполонила залу.

Згодом Мія із Сашком непомітно вислизнули на балкон, аби трохи освіжитися й відпочити від навколишнього галасу та метушні.

— Тобі не холодно? — запитав хлопець, щільно причинивши за собою скляні двері.

— Ні, — відповіла дівчина. Вона спиралася руками на поруччя, заворожено спостерігаючи, як пухнасті сніжинки кружляють у повітрі й лягають на ошатну ялинку посеред двору. У своєму святковому вбранні вона так яскраво виділялася серед інших, засніжених лісових сестер.

— Просто хочу, щоб шампанське трохи вивітрилося. А то голова вже паморочиться, — додала Мія й повернулася до нього.

У ту ж мить вона мимоволі подалася назад, упершись спиною в бильце балкона. Сашко стояв занадто близько, пильно вдивляючись у її обличчя.

— А в мене голова і без шампанського паморочиться, — тихо мовив він.

Хлопець поклав руки на поруччя по обидва боки від неї, узявши дівчину в пастку лагідного кільця. Він трохи нахилився, обдавши її щоки теплим подихом.

Кілька секунд вони просто дивилися в очі одне одному. А потім сірі очі юнака повільно ковзнули до її губ. Він наблизився ще на міліметр, даючи їй коротку мить на роздуми, і врешті поцілував. Поцілунок був легким, наче хмаринка, — м’яким і майже невагомим. Але він миттєво обпалив губи дівчини. Щоки Мії спалахнули багряним рум’янцем, а тілом прокотилася хвиля неймовірного тепла. Вона не відштовхнула його. Лише дивилася широко розплющеними очима, у яких читалося німе запитання. Сашко ніжно притис її до себе і поцілував знову — цього разу впевненіше.

— Вибач, я просто не втримався, — він сховав у її золотавих кучерях ніякову, але щасливу посмішку.

— Я теж не мала цього дозволяти, — зніяковіла Мія, ховаючи обличчя на його грудях.

Вона соромилася, та водночас у його обіймах було так затишно й безпечно, що розривати їх зовсім не хотілося. Так вони й стояли, притиснувшись одне до одного, і дивилися на тихий зимовий снігопад.

А потім знову були запальні танці біля ялинки, веселі конкурси та кришталевий передзвін келихів. Навіть глибока ніч не змогла до кінця розігнати цю невгамовну компанію. Чимало гостей уже розійшлися по номерах, але найстійкіші все ще кружляли на майданчику та галасували за столами.