Розділ 7. Гості

Залишок ночі минув спокійно. Я дещо хвилювалася за Дана, та намагалася заспокоїти себе тим, що бунт полонених демів для нього не перешкода, і все має бути добре.

Ранок приніс новини. До форту прибув пошарпаний рибальський баркас, на борту якого знаходилася четвірка веслярів і літня жінка, яка вимагала зустрічі зі мною.

Оскільки птахи не реагували на неї, жінку взяли під варту і відправили гінця на наш корабель. Коли ми увійшли у ворота форту, стара вирвалася від охоронців і кинулася переді мною на землю:

- Леді Вартова! Врятуйте нас! Допоможіть! - благала вона. - Я не сподівалася дістатися до вас живою, але Єдиний почув мої молитви і допоміг нам.

Мої спроби підняти її ні до чого не привели. Її істерика тривала доти, доки один із бійців не схопив жінку за плечі:

- Вставай, бабцю. І говори до пуття! - гаркнув він.

Це подіяло. Жінка злякано замовкла, тож Зерд наказав відвести її до залу для нарад, що одночасно виконувала роль трапезної.

Зі слів бійців я зрозуміла, що баркас понад тиждень носило морем. Четвірці веслярів було важко впоратися навіть з невеликим судном, тому вони лише дивом змогли вийти до форту. Прибульці походили з невеликого баронства, розташованого східніше Матії.

Жінку міцно тримали, не даючи змоги вирватися, та вона тільки мовчки схлипувала. У залі охорона обступила її, посадивши на стілець.

- Дайте їй заспокійливе, - наказав Зерд.

Жінці піднесли траву, за запахом чимось середнє між нашими м'ятою і лавандою.

Я сіла навпроти, намагаючись виглядати спокійною, хоча всередині усе тремтіло.

- Шановна, розкажіть, навіщо ви прибули сюди, наражаючи себе на таку небезпеку. Адже береги, повз які ви пливли, є небезпечними, і кожен це знає.

- Леді Вартова, моя дівчинка! Її віддадуть погані!

- Вашу доньку забрали деми?

- Вона не донька мені. Я її годувальниця.

Виявилося, що йдеться про юну баронесу.

- Наш барон винний купу грошей. Цього року пожежа знищила посіви, а минулого року була пошесть сарани. Біди сипалися одна за одною, і тепер барон по вуха в боргах. До нього прийшли і повідомили, що доньку заберуть за борги.

- Це були деми? Работорговці?

Вона похитала головою:

- Це були посланці могутнього барона. Її заберуть і відправлять на Схід.

Мало не відкривши рота від подиву, я приголомшено дивилася на Зерда. Але він, не помічаючи мого погляду, уважно спостерігав за жінкою, а Амед з-за її спини робив мені якісь знаки.

- Коли її заберуть?

- У барона є місяць, та йому нізащо не знайти таких грошей! Коли вони пішли, барон закрився у своїй кімнаті й довго не виходив. А вийшовши, був похмурим, як найчорніша хмара. Горе нам, горе! - знову заскиглила жінка.

Нарешті, я зрозуміла, чого хоче Амед. Він давав мені знак принести Білосніжку. Птахи залишилися на вулиці й літали вільно, тож я вийшла і покликала її. Слідом прилетів папуга Зерда, влаштувавшись на плечі хазяїна.

- Сер Вартовий! - охнула жінка.

Втім, швидко отямилася:

- Ви допоможете врятувати мою дівчинку?

Однак Білосніжка не виявила до неї належного співчуття. Вона набурмосилася і заявила:

- Викладай, стар-р-ра, які в тебе спр-р-рави з Темр-р-рявою?

Жінка дивилася на птаха широко розплющеними очима. Вона зблідла, губи тремтіли. І раптом знову зробила спробу кинутися мені в ноги, але цього разу охорона були пильнішою.

- Кар-р-рга, - проскрипіла Білосніжка, і, зірвавшись із місця, спробувала витягнути щось з-за пояса жінки.

Амед швидко обшукав її, продемонструвавши невеликий ніж, що висів на поясі. Він грубо схопив жінку за волосся:

- Ти збиралася вбити Леді Вартову? Кажи!

- Ні, присягаюся, ні! - благала жінка.

- Чому в тебе ритуальний ніж?

- Я тільки хотіла врятувати мою дівчинку, - заголосила вона. - Ой, ви така гарна! Вона в мене теж красуня.

Зерд наказав тримати її під охороною до подальших розпоряджень.

Усі зібралися в трапезній. День був похмурий, що змусило мене загорнутися в плащ і слухати, як перемовляються командири. Конфідус першим упізнав вилучену зброю. Він покрутив ніж у руках, дістав його з мініатюрних піхов, навіщось понюхав.

- Знак секти горпів. Темна секта. Вони поза законом, тому всі справи з ними ведуться таємно. Це їхня ритуальна зброя, нею складно завдати серйозних ран. Ніж не призначений для нападу, він потрібен, щоб упізнати своїх.

Руків'я ноже було темним, з нанесеним покриттям, і де-не-де прикрашене камінням. Злегка вигнуте лезо вкладалося в піхви, що кріпилися до пояса за допомогою металевої петлі. Піхви були такого ж кольору і являли собою щось на кшталт металевої тканини зі шкіряними вставками. В такий же спосіб була виконана петля для кріплення. Бічні шкіряні вставки темного кольору теж були прикрашені каменями.

- Ніж небезпечний, тільки якщо він отруєний, - продовжував Конфідус, - але тут лезо чисте. Отрута, яку використовують для таких цілей, залишає сліди, і її запах ні з чим не сплутаєш.

- Хескам відомо про секту горпів, - відгукнувся Амед. - Ці горпи займаються работоргівлею. Ходять чутки, що їхні щупальця розкинулися по всій імперії, але їх дуже важко вистежити.

Конфідус передав йому ритуальний ніж.

- Що з ним робити? - запитав Амед.

- Поки що зберігай у себе, - відповів Зерд, випередивши еридіаніна. - Можливо, він нам знадобиться.

На обличчі Конфідуса відбився подив.

- Для чого може знадобитися зброя Темряви? - він щиро не міг зрозуміти логіки Вартового.

- Ми повинні з'ясувати, яким чином кинджал опинився у цієї жінки, і які в неї справи з темною сектою. Після цього ми ухвалимо рішення - впевнено заявив Зерд.

- Що іще відомо про цю секту? - власний голос здавався мені боязким.

- Тільки плітки й домисли, - промовив командир форту, отримавши від Зерда знак говорити. - Іноді подейкують, що до неї належать деякі могутні барони, але доказів цьому немає. Одна підозра на належність до цієї секти дає право заарештувати людину і передати її караючим.

- Чим ми можемо допомогти дівчині? - мені потрібно було це з'ясувати, надто вже вразив варварський звичай віддавати дівчат і жінок за борги.

В душі я співчувала баронесі, чого не можу сказати про її годувальницю.

- Бачите, леді, - відповів Конфідус, - вимоги кредитора в межах закону. У деяких баронствах справді є закон, за яким родичів боржника можуть забрати за борги. Найчастіше це відбувається з дітьми, та може стосуватися й дружини, якщо вона молода і гарна. Ті, хто хоче забрати доньку барона, у своєму праві.

- Може нам вдасться забрати її і сховати?

- Це погана ідея! - відрізав Зерд. - В такий спосіб ми збезчестимо барона, позбавивши його можливості повернути борг. Згідно місцевих звичаїв, після цього він зобов'язаний оголосити нам війну. Але його кредитор не буде сидіти, склавши руки. Найімовірніше, він відправить військо і знищить баронство, як компенсацію забираючи все, що зможе забрати, - людей, худобу, майно і врожай. І вони діятимуть за законом. Такі закони цього світу.

- Вона згадувала, що дівчину відвезуть на Схід! - не вгамовувалася я.

Із присутніх тільки Зерду і Амеду був відомий зміст наказу, який я отримала від жриці. Для інших мої запитання про Схід повинні були виглядати цілком безневинними.

- Ходять чутки, - відгукнувся командир форту, - що у баронствах, розташованих далеко на сході, іноді з'являються кораблі з-за моря, які пропонують великий викуп за наложниць для заморських правителів. Вони обіцяють дівчатам багате й безтурботне життя, однак люди, які живуть у стані постійної війни з демами, не дуже-то в це вірять. Тим не менше, торговцям вдається знайти такий товар. Дівчат продають збіднілі барони, а іноді їх забирають за борги, ось як цю баронесу. Ще кажуть, що беруть тільки родовитих, простолюдинки їм не потрібні. Але це все чутки, бо вони не сунуться на імперські землі. За імперськими законами, це суворо карається і прирівнюється до демів-работорговців.

- Тобто могутній барон, який хоче забрати дівчину, порушить імперські закони? - поцікавилася я.

- Формально ні, - відповів командир. - За законом він має право тримати полонянку в себе доти, доки за неї не заплатять викуп. Однак, на ділі, якщо батько не має шансів зібрати потрібну суму, це може тривати нескінченно, і тихцем він може продати дівчину. Адже за тривалий час полонянка може захворіти і навіть померти в ув'язненні. Загалом, після того, як дівчина потрапить до кредитора, буде багато можливостей заховати кінці у воду, і визволити її навряд чи вдасться. Найімовірніше, за наложницю заплатять менше, ніж винен барон, але з огляду на те, що сплати боргу не передбачається, гадаю, кредитор не зволікатиме з продажем дівчини.

Зерд наказав привести жінку. Тепер це була не просто розмова, а справжній допит.

- У тебе знайшли знак темної секти, - сказав Зерд жінці.

Він, як і раніше, був зосереджений і дивився на неї дуже уважно. Вона була єдиною ниточкою, що зв'язувала нас зі Сходом, і я розуміла, що Зерд намагається діяти обережно, щоб ця ниточка не обірвалася. Тим часом він продовжував:

- Ми можемо заарештувати тебе і віддати караючим. Сподіваюсь, ти розумієш, що в цьому разі твоїй вихованці більше ніхто не допоможе.

Жінка енергійно закивала.

- Та перш, ніж зробити це, я хочу дізнатися, яким чином ця зброя потрапила до тебе. Можливо, ти вступила в змову із темною сектою через брак розуму. Май на увазі, що Вартові вміють розпізнавати брехню, тому кажи правду.

Розповідь жінки була цілком логічною і відповідала звичаям цього світу. Після того, як посланці пішли від барона, вона, сподіваючись врятувати свою вихованку, розшукала чоловіка, який, за чутками, був пов'язаний з работоргівлею. Однак доказів проти нього не було, тому він жив як звичайний купець, у єдиному містечку маленького баронства. Після того, як жінка виклала йому суть справи, він пообіцяв допомогу. Укладений ними договір зводився до такого: вона мала привести йому десять селянських дівчат, і в обмін на це він пообіцяв викрасти баронесу і сховати її в безпечному місці доти, доки посланці, які приїхали за нею, не поїдуть. Цей план був у жінки запасним, на той випадок, якщо леді Вартова відмовиться допомогти. Що робити далі, годувальниця не знала. Єдиною думкою було втекти з вихованкою до Міжгір'я, оскільки тутешній правитель, тобто Дан, мав репутацію доволі незалежного від королівства Артара та Імперії.

- Добре, що здогадалася спочатку прийти до Вартових, - усміхнувся Зерд. - А для чого тобі знак темної секти? Адже купець знає тебе.

Оскільки пошук дівчат та організація їхньої втечі з дому були справою непростою, купець пояснив жінці, до кого ще вона може звернутися по допомогу, і надав їй ніж, який вона повинна показати.

- Чому ти не втекла разом із своєю вихованкою на баркасі?

- Мою дівчинку тримають у вежі відтоді, як оголосили, що її заберуть. Мене прогнали, до неї не пустили жодного разу, як я не просила. Я намагалася підкупити варту, та вони не стали мене слухати. Та й немає в мене таких грошей. Моїх умовлянь ці безсердечні люди слухати теж не стали.

- Ти розумієш, що буде після того, як баронесу відвезуть і сховають? - запитав Зерд.

Жінка з подивом дивилася на нього.

- Могутній барон надішле військо, яке зрівняє твоє баронство із землею, - продовжував Зерд. - На місці ваших будинків і полів залишиться випалена пустеля. І винна в цьому будеш ти.

По тому, як він говорив, очі жінки злякано розширювалися.

- Що ж мені робити? - прошепотіла вона.