Пролог (Історія створення світу)
Всесвіт був незмінний наповнений лише пустотою. Поки в нього не прийшов Кхра. Абсолютне створіння породжене потоками енергії не було ні альфою ні омегою – просто сутністю.
Так Кхра існував в пустому й холодному всесвіті вічність, поки з його серця не вийшли три насінинки. Вони були дуже маленькі та беззахисні, і потребували піклування та місця де б змогли прорости, пустивши коріння.
Кхра дуже любив їх і вирішив дати життя. Вирвавши два ока, він створив сонце, що своїм блиском освітлювало всесвіт, та місяць, що поглинав пітьму ночі. Подих його перетворився на хмари. Проливши свою кров, перший бог утворив великий, не маючий меж океан. З волосся ж він зробив сушу, розділяючи бурхливі потоки безкраїх вод. Так і народився перший континент.
Коли все було готово, Кхра обережно посадив три дорогоцінні насінинки. Першу, найбільшу – в міцну і непохитну землю. Другу, що переливалась перламутром – в безкраї води океану. І третю, найлегшу віддав диким поривам вітрів.
Йшли роки, десятиліття, і от нарешті з першої насінинки виріс високий і могутній бог. Кхра назвав його Сионом, що символізувало непохитність та міць землі. Наступним пробудилось насіннячко в вітрах. З нього вийшов веселий та волелюбний юнак. Він мав крила та міг літати по небесам, оглядаючи кожен шматочок безкрайого всесвіту. Кхра величав його Февір - свобода. Найдовше дозрівала перламутрова насінинка, ніяк не бажаючи вийти в світ. Однак, коли прийшов час, своїм блиском вона освітила весь океан, даючи життя неймовірно красивому юнаку. Одного погляду на білосніжне личко, було достатньо, щоб закохатись. Його ім’я символізувало вічну красу та ніжність – Піол.
Так вони й існували в цьому світі в чотирьох. Кхра розповідав своїм творінням про інші всесвіти та навчав контролювати енергетичні потоки. Юні боги в свою чергу досліджували світ. Сион утворив гори й поля. Февір перетворив свої пір’їни на яскраві вогники та послав в одиноке небо, утворюючи зорі, що завжди супроводжували місяць.
На відміну від братів Піол отримав дар створювати життя. Він посадив прекрасні ліси й наповнив їх найрізноманітнішими істотами: від маленької комашки, до гігантських драконів. Взявши пару пір’їн у брата він дав життя птахам, а повернувшись в воду створив маленьких рибок.
Боги існували в мирі й гармонії насолоджуючись красою світу. Однак, мирним дням прийшов кінець. Безсмертя дало свої плоди. Пізнавши таємниці всесвіту та створивши все, що тільки могло спасти на думку Сион і Февір заскучали. Нічого більше не приносило радості й нічого не милувало око. Лише Піол продовжував насолоджуватись буттям, спостерігаючи за дивовижністю життя, стаючи все прекраснішим з кожним днем.
І так, в один день брати вирішили присвоїти цю красу. В кожного з них з'явилося бажання заволодіти богом життя особисто не ділячись з іншим. Наче втративши розум Сион та Февір вступили в бій. Переможець отримає все, той же хто програє зустріне смерть. Безумні боги боролись за брата, омиваючи його безцінні ліси та поля кров’ю, знищуючи маленьких створінь, що були так любимі Піолом. Під час одного з боїв земля тріснула й розкололась на дві частини. У відчаї бог життя повернувся в воду й сховався на глибині, де його ніхто не зміг знайти.
Бої між братами тривали століття. Кхра омивався сльозами, але не міг зупинити свої творіння. Сили богів були рівні. Вони ранили один одного і там де падала їх кров з’являлись маленькі, але дуже сильні й войовничі створіння – гноми.
Війна між богами закінчилась смертю обох. Сион проткнув брату серце, тоді як Февір відрубав голову. Від падіння їх тіл здригнулась земля, пускаючи вібрації до самісінького дна океану. Вийшовши на сушу, Піол впав у відчай узрівши бездиханні тіла братів. Він довго плакав над ними, звинувачуючи себе в їх гибелі й просив пробачення. На місці його сліз виросло велике й могутнє дерево, з якого почали виходити тендітні створіння. Вони мали довгі вуха та зрідненість з енергетичними потоками – так на світ з’явились перші ельфи.
Не бачачи іншого шляху наймолодший з братів покінчив з життям самогубством. Втративши найдорожче – свої насінинки Кхра впав у відчай. Він здіймав шторми та нищив ліси, палив поля та засипав гори снігами. В кінці кінців, обезсилів він втік на дальній кінець суші й залишився там на декілька століть, перетворюючи квітучі поля на мертві землі.
Коли біль трішки ослабла перший бог вирішив забрати тіла назад, однак на їх місці знайшов лише дивних маленьких створінь. Вони були слабкі та дурненькі, ледве пересувались по суші й могли загинути від чого завгодно, однак Кхра на диво узрів у них риси своїх дорогоцінних насінин. Вони мали неймовірну жагу досліджувати землі та дізнаватись нове як Февір, були стійкими і хоробрими як Сион, а деякі з них унаслідували дар Піола й могли дарувати життя. Це були перші люди.
І нарешті, серце Кхра відмерзло і через стільки років страждань йому вдалось відпустити своє горе. Покидаючи цей, вже рідний світ він ступив на меншу частину колишнього континенту ненароком залишаючи енергетичний слід.