Розділ 10

Розділ 10

Декілька днів пролетіли як один.

Вдень тяжка робота. А вечорами вони мали змогу усамітнитися та насолодитися одне одним.

Томас був щасливий немов той хлопчик.

Що не залишитися непоміченим для його братів.

І п'ятничного вечора ті нагрянули в гості.

Томас відчинив двері своєї квартири, очікуючи побачити Елізабет. Але то зовсім була не кохана. На порозі стояли його брати.

- Якого біса ви тут робите?

Чоловік сердито дивився на несподіваних гостей.

Алекс із Нешем одночасно підняли руки, демонструючи по пляшці елітного віскі.

- Не жени нас брате. Ми до тебе із дарами. - Нешу, як завжди своїми жартами вдалося трохи задобрити брата.

Томас розсміявся, провів рукою по волоссю, зітхнувши все ж таки пропустив братів до квартири.

Знаючи, що скоро має прийти Елізабет, Том швидко схопив телефон, щоб попередити її про гостей.

Прекрасно пам'ятаючи її бажання залишити їхні стосунки в таємниці, просто не міг зіштовхнути її зі своїми братами. Вони відразу все зрозуміють. І як би він не хотів, щоб увесь світ знав, що вона його. Все ж таки не хотів тиснути на дівчину.

Відповідь прийшла швидко.

«Якщо в тебе гості, то побачимось наступного разу. Добре Вам повеселиться»

Том зітхнув. І набрав відповідь

«Мені шкода, що я тебе сьогодні не побачу»

 Телефон засвітився, показуючи, що Елізабет пише відповідь.

«Скористаюсь моментом і висплюсь. А то останнім часом мені це зробити не вдавалося»

Губи Тома самі по собі розпливлися в задоволеній усмішці

«Тоді солодких снів тобі люба»

Відповідь надійшла миттєво.

«Добре повеселіться. Добраніч.»

Том прибрав телефон у кишеню, захопивши три склянки пішов у вітальню, де на нього вже чекали.

- І так, - Том розлив віскі по склянках і передав їх братам, - Хто з вас розповість мені причину вашого несподіваного нічного візиту?

Томас сів на диван поруч з Алексом.

Краєм ока помічаючи, як брати переглядаються між собою. Немов ведуть тільки їм зрозумілу розмову.

Він знову посміхнувся. Згадуючи, як вони так само переглядалися в дитинстві. І помітивши це їхня мати точно знала, що ці двоє вже щось учинили пакосне. Чекай наслідків. І ті зазвичай довго чекати себе не змушували.

Найчастіше від їхньої прокази страждали сусіди.

Батько з матір'ю все чекали, коли ці двоє нарешті подорослішають.

Але спостерігаючи за братами, Томас чітко розумів, що так нічого й не змінилося.

І, може, це і на краще.

Том підвівся і оновив віскі у своїй склянці.

Брати точно дійшли якоїсь згоди, оскільки Неш нарешті спитав.

- Ти не знаєш, що відбувається з Елізабет?

Не чекаючи почути ім'я тієї про кого тільки й міг думати, мало не поперхнувся випивкою.

Намагався зібратися з думками і зосередиться на розмові.

- А що відбувається з Елізабет?

Брати знову переглянулись.

- Останнім часом вона якась не така, - Алекс пильно подивився на брата.

- Ми хвилюємося, що вона досі не прийшла до тями після того нападу, - Неш відпив зі своєї склянки задоволено жмурячись.

Том і сам хвилювався. Він не знав, як сильно постраждала емоційна її сторона. Намагався не торкатися того випадку, щоб у її пам'яті не спливли страшні спогади.

Але зараз він думав, що все ж таки варто з нею про це поговорити.

- Не знаю. Ми жодного разу не розмовляли з нею про те, що сталося. Але, все-таки думаю ви маєте рацію. І про це варто поговорити. Щоб переконатися, що Лізі справді в повному порядку.

- Що каже слідчий, який веде її справу? - Неш оновив випивку у своїй склянці.

- Ублюдок довго не з'явиться на волі. Як виявилося, той встиг наслідити ще в кількох випадках із нападом та пограбуванням. Так що точно не викрутиться і загримить на довго.

Алекс задоволено кивнув.

- І поділом йому. За свої вчинки слід відповідати.

Усі замовкли. Складалося враження, що кожен із них зараз не тут. А десь далеко у своїх думках.

Алекс з Нешем переглянувшись уважно дивилися на брата.

Томас хмикнув.

- Бачу ви завітали не тільки для того, щоб поговорити про самопочуття Елізабет.

Ті закивати, погоджуючись.

Томас стомлено потер переносицю. Посміхнувшись.

- Гаразд. Запитуйте все, що хочете знати. Тільки в мірах розумного. Подробицями ділиться точно не стану.

- Що відбувається у вас із Елізабет? - Неш швидко випалив своє запитання, боячись, що брат може передумати з ними ділитися.

Обидва пильно дивилися на старшого брата в очікуванні відповіді.

Томас трохи повагавшись, все ж таки вирішив сказати правду.

- Вам і так добре відомо, що вона мені подобається. Навіть більше, ніж просто подобається.

Ті закивали, погоджуючись.

- Ну так ось. У нас, на мою думку, почали складатися стосунки. Тільки ось Елізабет категорично проти, щоб хтось був в курсі.

- Ну, її можна зрозуміти. Вона боїться, що все це тимчасово, боїться пересудів.

Том розумів, що Алекс говорить по суті правду. Ось тільки в душі був з ним не згоден. Він ніколи не скривдить Елізабет. Ніколи від неї не відмовиться. Зробить все можливе, щоб вина була з ним щаслива.

Ось тільки лишилося переконати її у своїх серйозних намірах.

І зробити це буде ой як не просто. З огляду на його репутацію плейбоя.

Решту вечора вони пили і сміялися з жартів Неша. Не повертаючись до приватних розмов. Варто було визнати, що вечір пройшов досить весело.

Відчувати розуміння та підтримку братів було досить приємно. Але його нестримно тягнуло на інший кінець міста. До тієї єдиної, що зараз, мабуть, вже міцно спить.

Провівши братів ближче до півночі, все ж таки не витримав, викликав таксі і вирушив до коханої.

 

Елізабет

Елізабет неспокійно крутилася у своєму ліжку. Сон не йшов. Їй хотілося побачити Томаса. Хотілося притиснутись до нього. Дівчина навіть не помітила як звикла робила це за останні кілька ночей.

Вона до нього прив'язувалася. Їм вочевидь було добре разом. Але здавалося, що стосунки розвиваються занадто швидко. І дівчина не знала, добре це чи погано. Був страх того, що одного разу, Томасу набридне бути з нею і він піде. Це дуже лякало. Адже чудово розуміла, що все може закінчитися її розбитим серцем.

Було далеко за північ. Коли пролунав дзвінок у двері. Накинувши халат, вона тихо підійшла до дверей і подивилася в вічко. Все ж була пізня година. Та і дівчина нікого не чекала. Тому намагалася не видавати своєї присутності, поки не дізнається хто її пізній гість.

Біля її дверей стояв Томас. Дівчина полегшено зітхнула. Швидко ту розкривши, задоволено усміхнулася. Зробивши крок до нього ближче обвила руками за шию, відчувши, як руки чоловіка обвиваються навколо її тіла.

Томас щось незрозуміле проговорив, перш ніж його рот накрив її у пристрасному поцілунку.

Від нього пахло алкоголем та чимось пряним. Підняв її на руки, дозволяючи її ногам обвитись навколо його талії і поніс у бік спальні.

Елізабет опустила голову і обережно прикусила мочку його вуха.

- Я скучив. Вибач, що так пізно.

Том опустив її на ліжко і почав дражнити, покриваючи її тіло поцілунками. Пристрасть наростала. Дівчина вп'ялася пальцями в його плечі, не бажаючи, щоб це закінчувалося.

Прийшовши до фіналу їхньої близькості, вони ще довго лежали в обіймах одине одного, доки не поринули у солодкий сон.

Обидва були раді майбутнім вихідним та можливості побути наодинці.

***

Сонячне проміння пробиралося до кімнати, через відкриті жалюзі.

Примружившись, Лізі підвелася на ліжку.

Томаса поряд не було. Але на підлозі валялася його сорочка та піджак, а це означає, що він ще тут, що нікуди не пішов.

Її серце заспівало.

Він нікуди не пішов. Значить, хоче бути тут, поряд з нею.

 Зістрибнувши з ліжка швидко накинула на себе чоловічу сорочку і пішла шукати її власника. І той знайшовся дуже швидко, на її маленькій кухні.

Одягнений в одні штани, босий. Щось наспівував собі під ніс і готував сніданок.

Тихо підкравшись позаду, притулилася до його оголеної спини, обвиваючи руками торс.

Томас розвернувся, перехоплюючи дівчину під сідниці, посадив на кухонний стіл, припавши до коханої з пристрасним поцілунком.

Перемістивши руки на її попку, притиснув до своїх стегон. Даючи відчути силу свого бажання.

Елізабет тихо засміялася.

- Доброго ранку.

- Доброго ранку люба. Сподіваюся, ти виспалася?

Вона закивала головою, погоджуючись.

- Ну от і добре. Тобі, до речі, дуже йде моя сорочка. Навіть більше ніж мені. Ти виглядаєш у ній просто шикарно. Але треба визнати, що без неї все ж таки набагато краще.

Щоки дівчини миттєво спалахнули.

Том задоволено посміхнувся, насолоджуючись як його дівчинка почервоніла від відвертих компліментів.

- Як посиденьки з братами?

- Було весело. Але, все-таки я хотів би провести вечір з тобою.

Елізабет подивилася йому через плече.

- А що ти там готуєш? Маю визнати, пахне божественно.

- У твоїх шафах знайшлася лише банка соусу та спагеті. Тож на сніданок на нас чекає паста.

Тостер видав характерний писк.

- Ще грінки та кава.

Елізабет широко посміхнулася.

- Те що треба.

У дві руки швидко накрили на стіл і приступили до сніданку.

- І так, сьогодні вихідний. На роботу не треба їхати. Сподіваюся, у тебе не було заздалегідь відкладених справ на вихідні.

– Ні. Я повністю у твоєму розпорядженні.

- От і добре. Пропоную, як усі нормальні пари сходити в кіно. Я цілу вічність не ходив до кінотеатру, на задній ряд звичайно.

- Щодо кіно, я тільки за.

- Чудово. А ввечері замовити їжу на виніс.

Настрій Тома був добрий.

Чоловік відчував, що Елізабет та сама, та єдина з якою він готовий йти життям. І зараз, разом займаючись побутовими турботами, чітко усвідомив, що хоче бути з нею завжди. Що не хоче розлучатися ні на мить.

Для себе він уже все вирішив. Залишилося дізнатися чи збігаються його бажання з бажаннями Елізабет.

І йому на думку приходив лише один спосіб, як це з'ясувати.

- Чур фільм вибираю я.

Її дзвінкий голосок вивів чоловіка з роздумів.

- Добре. Тоді я вибираю, що ми замовимо на вечерю.

- Чудово. Я згодна.

***

Похід до кінотеатру був кумедним. В касі порадили відвідати новий фільм відомого кіно продюсера. Елізабет не замислюючись, погодилася.

Розрекламованим фільмом виявився фільм жахів.

Томас давно так не веселився.

Майже весь сеанс дівчина ховала обличчя на його грудях. Ще й притискаючись усім тілом. Немов те кошеня, сіпалася з-за кожного зойку на екрані. Попкорн був успішно забутий. Як і романтичний настрій.

І хоч поцілуватися на задніх рядах так і не вийшло, натомість Том від душі повеселився, затискуючи свою дівчинку в тісних обіймах.

Знав би, що вона так буде до нього льнутися від фільму жахів, давно б її сюди силоміць притягнув.

- Може, сходимо ще на один сеанс?

Том щасливий покидав кінозал.

- Нізащо. Я туди більше не зайду. Найближчі півроку так точно.

- Та годі тобі. Не будь букою. Фільм був хороший.

- Як фільм жахів може бути добрим?

- Ну, якби ти хоч трохи дивилась на екран. То думаю тобі точно сподобалося б.

- Дуже смішно. - Дівчина зупинилася, уперши руки в боки, суворо дивлячись на чоловіка.

– Що? Мила не хмурся. До того ж, фільм вибирала ти. Я просто схвалив твій вибір.

Схопивши ту за руку, притяг до себе.

- Добре, поїхали до тебе. На нас чекає смачна вечеря. І не менш приємний вечір. - Том лукаво посміхнувся. - Можемо навіть якийсь фільм подивитися.

Елізабет жартівливо тицьнула його ліктем в бік.

- Ні в якому разі. На сьогодні з мене фільмів достатньо. Так що знайди інший спосіб чим зайняти наш вечір.

Дзвінко засміявшись, чмокнув кохану у скроню.

- Повір. Я точно, що небудь придумаю.