Розділ 8

Розділ 8

Вир робочих моментів, закрутив з такою силою, що важкі спогади вчорашнього дня просто вилетіли з голови.

Лише колеги, що забігали, запрошували її на обід і запитували про її самопочуття, мимоволі змушували поганим спогадам прокручуватися в голові.

 А від запрошень на обід, так і зовсім здригалася. Оскільки саме в обідню перерву, вона у супроводі Томаса повинна буде відвідати поліцейську дільницю та дати свідчення.

Очікування обідньої перерви перетворилося на тортури.

Єдине, що згладжувало майбутні неприємні моменти, так це те, що Томас буде поряд.

Хоч страх розбитого серця нікуди не подівся, все ж таки віддалятися від близькості з чоловіком дівчина не хотіла. Та й не збиралася цього робити.

І навіть якщо цей роман триватиме недовго. Принаймні залишаться приємні спогади про час, проведений поряд з коханим чоловіком.

Але все ж таки, як і будь-яка закохана дівчина сподівалася на взаємні почуття. І на спільне майбутнє.

Наближалася обідня перерва. Дівчину починало помітно трусити. Що буде далі навіть боялася уявити. Тим паче коли їй доведеться зіткнутися з тим хлопцем віч-на-віч? Цього боялася найбільше.

Деякі колеги знаючи, що на Лізі чекає, та помічаючи її нервозність, навіть поривались її супроводжувати. А кілька хлопців із фінансового та айті відділів майже наполягали на своїй підтримці.

- Лизонько, буде краще, якщо ми тебе все ж таки супроводимо. І ти не будеш сама і ми хвилюватись за тебе не будемо.

- І навіть не думай відмовлятися, - наполягав другий.

Вони торохтіли, не даючи їй навіть рота розкрити. Один поперед одного пропонуючи свій супровід та компанію.

- Хлопці, дякую за турботу, але не потрібно.

- Мила не відмовляйся.

– Ми тебе саму не відпустимо.

Здаватися вони точно не збиралися, наполягаючи на своєму.

І невідомо скільки б ще тривали їхні вмовляння, не пролунай розлючений голос Томаса за їхніми спинами.

- Чому ви вирішили, що міс Картер поїде сама?

Хлопці злякано озирнулися. Судячи з його різкого тону, всі присутні одразу ж зрозуміли, що шеф не має настрою.

Ті різко відступили на кілька кроків убік.

- Е… ми просто хвилювалися за міс Картер. Ми хотіли допомогти.

- Міс Картер їде зі мною. Тож ваша допомога не знадобиться. Можете йти на обід та нас не затримувати.

Невдоволення, що пролунало, в голосі боса уловили всі, і швидко ретирувалися.

Не так собі дівчина уявляла їхню спільну поїздку. Том був  чимось дуже не задоволений. В чоловіка купа й власних проблем на робочих моментів, а тут ще й вона зі своїми проблемами.

Дівчина зніяковіла, відчуваючи себе баластом на його плечах. А бути такою зовсім не хотілося. 

- Якщо ти зайнятий я… я можу і сама… не хочу тебе відволікати…

Почала було говорити, але її перебили.

- Не говори дурниць. Моя машина чекає на нас з низу.

Його погляд потеплішав. І не звертаючи уваги на зацікавлені погляди колег в їхній бік, взявши дівчину за руку, переплітаючи їхні пальці, повів на вихід.

Всю дорогу до дільниці вони мовчали. Кожен думав про своє. І тиша між ними не була обтяжливою, а навпаки була наразі дуже необхідною.

Прибувши на місце, черговий швидко супроводив їх до детектива, який вів її справу.

Ним виявився милий, літній чоловік.

Той привітно розмовляв із дівчиною, акуратно розпитував про всі подробиці інциденту.

Томас весь час був поряд, і помічаючи, коли вона починала нервувати, брав її за руку. Підтримуючи та співпереживаючи.

Помітивши ці дії, детектив обдарував пару зрозумілою посмішкою. Підтримуючи проявлену ним турботу.

Залишити дільницю вдалося лише через півтори години.

Елізабет помітно трусило. Детектив запевняв, що хлопець сяде надовго.

Як виявилося, той був замішаний ще в кількох нападах, і всі вони були вже стягнуті до однієї справи. На даний момент йому не світить нічого хорошого.

Повернувшись до машини, Том допоміг їй зайняти пасажирське місце, сам же сів за кермо. Але не поспішав рушати з місця.

- Ти в порядку? - Він узяв її за руку і притиснув до своїх губ.

- Так. Напевно. - Дівчина була втомлена. Останні два дні видалися напруженими.

Чоловікові так хотілося притиснути її до своїх грудей. Поцілувати. Насолодиться їхньою близькістю… І, помітивши, як дівчина нервово покусує нижню губу, все ж таки не витримав і тяжко зітхнув.

- Елізабет, сонечко. Якщо ти не припиниш так робити, то я тебе поцілую. І, боюся, якщо я так зроблю, ти на мене образишся. Але ти сама мене провокуєш.

Дівчина дивилася на нього здивованим поглядом.

Вона відкрила рота, щоб відкинути ідею з поцілунком. А потім плюнула на все і висловила те, чого теж дуже хотіла.

- А я ображусь, якщо ти зараз цього не зробиш.

Якийсь час Том дивився на неї, не вірячи своїм вухам. А потім, швидко прийшовши до тями припав пристрасним поцілунком в уста такої коханої жінки. І так, точно кохав. Так, як ніколи не любив жодної іншої жінки.

Тяжко дихаючи, вони притискалися один до одного не в силах відірватися.

- Мила, я не виглядатиму самовпевненим, якщо зараз запрошу тебе до себе, і ми замовимо вечерю додому?

Лукаво усміхнулася у відповідь.

- Ну ..., - вона постукала пальчиком по нижній губі - якщо до вечері замовиш морозиво на десерт, то я дам позитивну відповідь.

- Вважай, що ти вже насолоджуєшся своїм десертом, а я своїм.

І так лукаво їй усміхнувся. Мурашки від передчуття стайкою пройшлися її тілом.

 

***

Вечерю замовляли двома годинами пізніше.

Адже ледве переступивши поріг квартири, сильні руки притиснули її до чоловічих грудей.

Його пристрасні поцілунки змушували тіло тремтіти. Почуття в перемішку з несамовитим бажанням накривали їх із головою.

Руки дівчини блукали по сильних грудях просковзуя під шовкову сорочку, відчуваючи, як чоловічі руки тим часом звільняють її від одягу. Тісно притискаючись тілами.

Ніхто з них навіть думати не хотіла, що буде завтра. Наразі головне було те, що відбувалося тут і зараз.

Підхопивши її на руки, дозволяючи ногами обвити його тіло, поніс дівчину на пухнастий килим біля панорамного вікна. Дбайливо опустив на підлогу і навис над нею. Елізабет голосно застогнала, коли його рот накрив її сосок. Відкинувши голову назад, насолоджувалася солодкими відчуттями. Розчинялася від умілих ласк.

Томас швидко встав, позбавляючись залишків одягу, у Елізабет було пару секунд, щоб насолодитися видом оголеного чоловіка, і треба було визнати, подивитися було на що.

Руки прям зачухалися пройтися по підтягнутому, мускулистому тілу. Хотілося скоріше відчути її надотик.

Губи зустрілися в шаленому поцілунку.

Томас влаштувався між струнких ніг Елізабет. Переніс свою вагу на руки і різко увійшов, нарешті роблячи її своєю.

Дівчина скрикнула. Томас завмер на мить, даючи їй час розслабитись і прийняти його. Та зручніше розташувалася, обхопивши його ногами, дозволяючи глибше поринути у себе. З кожним поштовхом наближалася до піку насолоди. Бажала тільки одного, щоб чоловік не зупинявся. І Томас дав їй це.

Хвиля блаженства накрила її з такою силою, що Елізабет із криком відкинула голову назад, всім тілом притискаючись до чоловіка.

Томас насолоджувався тим, як кохана жінка звивається під ним. Як хоче більшого. І він давав їй все те, що вона хотіла. Насолоджуючись власними відчуттями не менше. 

Відчувши момент її кульмінації, коли її тіло почало здригатися під ним від отриманого задоволення, він не зміг більше стримуватися і дозволив собі досягти піку насолоди слідом за коханою.

Перекотившись на спину переніс дівчину слідом за собою, влаштовуючи ну на своїх грудях. 

Трохи заспокоївшись відчула, як чоловік продовжує вивчати руками її тіло. Як ніжно торкається її шкіри. Як проводить руками вздовж хребта опускаючись дедалі нижче.

Посміхнувшись і потягнувшись як сита кішка, швидко перемістилася, осідлавши його. Змістилася так, щоб її лоно торкалося ерекції чоловіка, що знову швидко оживала.

Томас прогарчав, намагаючись утримати її за стегна.

Але Елізабет відштовхнула його руки, продовжуючи свої дії.

Дівчина відкинула голову назад, руками упираючись у його живіт. Її волосся хвилями розсипалося вздовж  спини.

Їй подобалося бути з верху і самостійно все контролювати.

Але Томас не міг більше чекати. Дівчина ахнула, коли сильні руки підхопивши її під попку підняли, дозволяючи йому знову в неї проникнути.

Він сів, влаштовуючи Лізі на своїх колінах. Щоб їй зручно було рухатися.

Ніжно втягнув її сосок у рот, покусуючи той.

Сильніше стиснув руками її стегна, прискорюючи темп. З кожним рухом їхніх стегон наближалися до піку насолоди.

Вона звивалась в його руках, дряпала спину, кричала. Але він не зменшував темп, доки не відчув її розрядку. І тієї ж миті приєднався слідом.

Втомлені й задоволені вони так і заснули в обіймах одне одного біля панорамного вікна вітальні.