Розділ 6

Розділ 6

Усю дорогу дівчина намагалася приховати нервозність, що постійно виникала в присутності чоловіка.

Його близькість змушувала її тіло бути у напрузі. Вона стежила, як він вправно керує машиною. Як його сильні руки стискають кермо. І їй в туж мить стало цікаво, як би ті самі руки виглядали на її блідій шкірі? Ласкали її, змушуючи почуватися коханою та бажаною…

Елізабет гулко проковтнула і перевела погляд у бічне вікно. Бажаючи приховати рум'янець, що спалахнув на її щоках від представленої картинки.

І тут вона озирнулася на всі боки. Вулиця, якою вони зараз їхали була їй зовсім не знайома.

- Куди ми їдемо?

- Я везу тебе додому.

Вона моргнула.

- Дякую звичайно. Але мій будинок знаходиться зовсім з іншого боку.

Вона дивилася на боса незрозумілим поглядом.

– Я везу тебе до себе додому.

Від подиву Елізабет відкрила рота.

- Але… навіщо?

- І не сперечайся. - Перебив він її - На скільки мені відомо ти живеш сама. А так як у тебе струс, - він зробив паузу окинувши дівчину серйозним поглядом - За тобою потрібно комусь доглянути. Так що не сперечайся.

Трохи подумавши, дівчина все ж таки кивнула. Визнаючи його правоту.

- Спасибі за допомогу.

Томас почув нотки невпевненості і збентеження в її голосі.

- Завжди будь ласка.

Він намагався її заспокоїти. Але картина всього, що зовсім нещодавно сталося, постійно спливала перед очима, щоразу змушуючи серце завмирати від жаху.

Його пальці сильніше вчепилися в кермо.

Краєм ока помітив як Елізабет  поморщілась від болю, коли машина проїжджала не зовсім рівну дорогу.

Їй було боляче.

- Як ти себе почуваєш? – Стурбованість так і дзвеніла в голосі.

- Зі мною все в порядку.

Вона ніколи не зізнається, як сильно злякалася. І який біль відчувае від отриманих травм. Боялася здатися йому слабкою. Завжди така сильна та зібрана. А зараз? Зараз розбита і страшенно налякана.

Дії знеболюючого проходило. Хотілося якнайшвидше прийняти гарячу ванну. Нарешті змити з себе весь жах сьогодення. Прийняти знеболювальне та лягти спати.

Що б завтра, забувши весь цей кошмар, з новими силами розпочати свою роботу.

Я сильна. Я з усім впораюся. Все налагодиться. Просто має налагодитися. Якийсь ненормальний не може зіпсувати моє, так добре налагоджене життя.

У її житті було багато труднощів. І вона з ними впоралася. Ось і з цим упорається. Все переживе. Згодом усе заспокоїться та забудеться. Поступово перейшовши в накатаний ритм.

Потрібно просто трохи зачекати.

Елізабет так замислилася, що не помітила, що вони припаркувалися в підземному гаражі, і Том відчинив для неї двері і подає руку, щоб допомогти їй вийти.

Вона зніяковіла.

- Вибач. Я трохи замислилась.

Він по-доброму посміхнувся.

- Ходімо.

Том обережно поміг дівчині вийти з машини, намагаючись не зачепити її забиті місця. І повів у бік ліфтів.

Серце Елізабет барабанило у прискореному ритмі. Томас привіз її додому. Пускає у свій особистий простір.

Це багато для неї означало. І вона щиро сподівалася, що не лише для неї, а й для нього.

Квартира виявилася просто величезною. Декорована у вигляді сталі та скла. Величезні вікна на всю стіну, відкривали приголомшливий краєвид на парк.

Елізабет не сміливо пройшла до вікна.

- Подобається?

Вона мимоволі здригнулася, відчувши, в якій близькості до неї стоїть Томас.

- Вигляд просто чудовий.

Той хмикнув.

- Пройдемо, покажу тобі гостьову кімнату.

Елізабет увійшла до шикарної кімнати. Вона була оформлена у світлих тонах. Центральне місце займало справді величезне ліжко. Уздовж стіни стояла шафа та кілька комодів. А з вікна відкривався не менш чудовий вигляд ніж у вітальні.

Томас відчинив двері до сусідньої кімнати. Елізабет її навіть не помітила. Там виявилася не менш чудова ванна кімната. Елізабет здивовано зітхнула.

Томас помітивши її подив задоволено посміхнувся.

- Радий, що тобі подобається.

Повисла наружена тиша.

Чоловік відкашлявся. Картинка, що промайнула у нього в голові, оголена Елізабет у його ванній, застрягла грудкою в горлі. Він тяжко зітхнув, проганяючи ману, що заполонила його думки. Швидко взяв себе в руки.

- Я схожу в аптеку, розташовану на першому поверсі будівлі, а ти розташовуйся, - він озирнувся на всі боки, щось видивляючись - Я зараз, - і швидко вийшов з кімнати.

Повернувся за кілька хвилин несучи в руках стопку рушників та білу футболку.

- Ось, тримай.

Передавши дівчині все необхідне, швидко зник з кімнати.

Десь із глибини квартири почулося як клацнули двері. Він пішов, давши їй трохи часу, щоб освоїтися.

І дівчина щиро була йому за це вдячна. Адже вона також почувалася невпевнено.

Зітхнувши, стала акуратно звільнятись від одягу.  Забралася в гарячу ванну, що швидко наповнилася.

Заплющила очі. Постаралася розслабити тіло, щоб притупити біль.

І згодом їй це вдалося. Біль трохи відступав. Вона заплющила очі, згадуючи гарячі поцілунки та обійми Тома.

Ще зовсім нещодавно навіть уявити не могла, як це приємно відчувати його руки на своєму тілі. А такі гарячі та пристрасні поцілунки… Вона могла лише про таке мріяти.

Від гарячої води напружене тіло швидко розслабилося, очі самі собою почали заплющуватися. Наче вся вселенська втома в мить на неї навалилася.

Акуратно вибралася з ванної, намагаючись не робити різких рухів. Бо голова, як і раніше, не працювала як завжди. І варто було зробити не обережний рух, як кімната починала по трохи обертатися.

А це загрожує ще одним падінням. Яке її багатостраждальна голова могла не перенести. Тож варто було бути обережною.

Нашвидкуруч висушивши тіло рушниками, швидко натягла на себе виділену їй футболку. Та діставала їй майже до колін. Чим дуже порадувала.

Все ж не хотілося б майоріти неприкритим зад… кх, тілом перед чоловіком. А тим паче босом.

Елізабет задумливо розглядала себе у дзеркалі. Хмикнула.

- Ну… головне, що стратегічні місця прикриті. Хоча… треба визнати непогано.

Їй подобалося, як виглядає футболка Тома на ній.

Закінчивши всі процедури, побрела до виділеної їй кімнати. Очі самі собою заплющувалися.

Залізши в ліжко, так і впала на подушку, забуваючись заспокійливим і таким бажаним сном.

 

Томас

Вибігши на свіже повітря, нарешті зміг хоч трохи прийти до тями.

Чорт, та він мало голову не втратив. Як представив таку бажану жінку у своїй ванній, оголену, так одразу дах і знесло.

Тут так не до речі, у пам'яті виплив їх поцілунок. Її м'які та податливі губи.

Від одних спогадів у штанах знову стало тісно.

Потрібно терміново брати себе до рук. Я ж не підліток, щоби так реагувати на гарну жінку. Що зараз оголена ніжиться у його ванній.

Від активних дій зупиняло лише те, що у Елізабет був тяжкий день. Та й у нього теж. Потрібно прийти до тями і трохи заспокоїтися.

Дівчина в шоці від того, що нещодавно трапилося. Навіть якщо вона і піддасться йому, то потім, остаточно опритомнівши, може про це пошкодувати.

Чорт. потрібно в аптеку. І чогось купити поїсти. Вже вечір. Лізі точно голодна.

Гучний дзвінок телефона вивів чоловіка з роздумів.

Поглянувши на екран і побачивши ім'я Неша, навіть не здивувався.

Після відвідування лікарні він забув їм передзвонити. Хлопці хвилювалися.

За той недовгий період, що Елізабет працює у нашій фірмі, вони добре потоваришували. І йому частенько влітало від братів за те, що провокує дівчину на скандали з ним.

Посміхнувся. Брати вважають її своєю такою бажаною з дитинства сестричкою. Яку вони часто випрошували у батьків. І такі їх стосунки йому навіть подобалися.

- Так Неш.

- Ну нарешті то. Ти чому не дзвониш? Ми тут собі місця не знаходимо. Як Елізабет? Що сказав лікар? Чи ви ще у лікарні? Сподіваюсь нічого серйозного …

Том перебив нескінченний потік питань.

- У неї струс і пара синців. Лікар сказав кілька днів відлежиться і все повернеться до норми.

На задньому фоні почувся голос Алекса.

– Зараз вона де? І чому нам не передзвонив?

Томас важко зітхнув. Він знав, що скажи він братам, що забрав дівчину до себе, шпильок і стебів з їхнього боку точно не уникнути. Адже їм давно відомо, що дівчина йому не байдужа.

Трохи подумавши, все ж таки зізнався.

– Я забрав Елізабет до себе.

У трубці повисла тиша, що через кілька секунд перервалася сміхом.

Томас закотив очі.

- Хлопці вистачить уже. Ну як діти малі. Нічого такого нема. А просто про неї хвилююсь.

- Кажеш нічого не має між вами, але ти хотів би? – перебив його Алекс.

- Що за дурні питання? Адже ви обидва знаєте що так. Але зараз ситуація зовсім інша.

- Хлопці замовкли.

- У лікарні сказали, що через струс залишатися однією їй не можна. Потрібно комусь доглянути.

З того боку почулося тяжке зітхання.

- Ми запроторимо того дурня за грати на довго.

Згадавши події, що сталися за кілька годин раніше, Томас скрипнув зубами.

- Якщо він не сяде, то я сам його придушу.

- Ставай у чергу. Будеш третій за нами.

Усвідомлення того, що брати так тепло ставляться до жінки, що йому не байдужа, гріло душу.

Розпрощавшись із братами, купивши все необхідне в аптеці, забіг до сусіднього ресторану та замовив їжу на виніс.

У холодильнику точно порожньо. І треба швидко це виправляти.

Зайшовши до квартири, покликав Елізабет. Але йому ніхто не відповів. Було тихо. Світло ніде не горіло.

Томас напружився. Невже вона втекла від нього?

Відклавши покупки на комод у передпокої, побіг у гостьову спальню. А увірвавшись у кімнату, завмер на місці.

Дівчина спала. Згорнувшись калачиком, підклавши руки під голову.

Томас злегка видихнув. Вона тут. Нікуди не пішла.

Підійшовши ближче, почав її розглядати.

Така тендітна. Її волосся розсипалося по подушці, пара локонів спустилася на обличчя.

Чоловік акуратно прибрав їх, боячись розбудити.

Він був радий нарешті бачити таку бажану дівчину у своєму, хоч і гостевому ліжку.

Ось тільки події, які до цього призвели зовсім не тішили.

Від злості стиснув кулаки.

Тепер він її не відпустить. Досить уже кругами ходити. Сьогоднішні події явно дали зрозуміти, що життя може змінитися раптово. І нажаль не завжди зміни йдуть на користь.

Закинувши їжу в холодильник і прихопивши із собою склянку води та знеболювальне для Елізабет, повернувся до її кімнати.

Акуратно, щоб не розбудити, ліг поруч, вкривши їх обох пледом.

Їм зараз потрібний гарний відпочинок.

А все інше налагодиться. Він про це подбає.

Притиснувши таку тендітну та рідну до своїх грудей, забувся сном.