Розділ 4

Розділ 4

Проходячи повз стійку реєстрації Елізабет зупинилася. Помітивши у тієї білявку, яка щось доводить Дані, адміністраторові.

Треба визнати, що Дана діяла професійно. Суворо як її навчали. Чим дуже порадувала ту. Завжди приємно, коли твої старання не проходять марно. Але з такими дамочками як ця, завжди потрібно бути насторожі. Нічого хорошого від них чекати не доводиться.

І Елізабет це було дуже добре відомо. З того часу як вона прийняла пропозицію Тома, минуло майже пів року. І за цей, здавалося б не дуже великий проміжок часу, довелося пережити чимало. Бути насторожі вважалось цілком нормальним.

Блондинка, маневрувала в червоній сукню, ну або не зовсім сукню, швидше в довгу футболку з дуже вражаючим вирізом. Та що там, Елізабет з побоюванням поглядала на той єдиний ґудзик, приблизно в районі пупка, що притримує всю цю красу на дуже вражаючому бюсті цієї особи. Диву давалася як та взагалі тримається.

Приречено видихнувши, Елізабет попрямувала у бік стійки адміністрації. Начепивши на обличчя привітливу посмішку.

- Добрий день. Чим можу вам допомогти?

Краля в своєю чергу обдарувала її поблажливим поглядом.

- Я до Томаса Райкера.

- У Вас призначено зустріч?

Блондинка пирхнула.

– Ні. Але я впевнена, що мене приймуть.

Провела руками вздовж сукні, розправляючи неіснуючі складки.

Та їм просто не було де на ньому поміститься.

- Передайте, що прийшла Роуз і хоче його бачити. І не змушуйте мене чекати.

Обдарувала присутніх «усмішкою», ну чи скоріше оскалом акули, як здалося зі сторони.

Дана надіслала повідомлення особистому секретареві Тома. І через кілька хвилин він сам спустився до білявки.

Елізабет стиснула зуби від злості. Схопила папки зі столу, попрямувала до свого кабінету. Так, все одно було куди йти. Аби подалі. Щоб не бачити возз'єднання голубків.

У жодному разі не можна показувати свої почуття.

Не те вже до обіду, а то й раніше, вони стануть надбанням всього офісу. А стати черговою дурнушкою для пліток, Елізабет не збиралася.

Так, ще з огляду на попередній досвід роботи, аж ніяк не налаштована на стосунки з босом. Як би сильно він їй не подобався, але нічим добрим такі стосунки не закінчаться.

Прекрасно це розуміючи, Елізабет сама і збудувала між ними стіну. Припиняючи будь-які натяки чи флірт. Чисто ділові відносини, це все, що їй потрібно.

Вона була в цьому впевнена, чи хотіла бути такою. У будь-якому разі себе в цьому переконувала.

Але, чомусь будь-які стосунки Тома, ранили її більше, ніж слід.

Щоразу, бачачи Райкера старшого з його новою пасією, у грудях розливалося почуття ниючого болю. Вона ненавиділа це відчуття. Але й чудово розуміла, що він не може інакше. Сімейне життя не для нього.

 А бути черговою іграшкою на пару тижнів точно не для неї.

Елізабет хоче сім'ю, дітей. Томас ніколи не розлучиться зі своєю свободою. Якесь замкнене коло виходить.

Залишається лише задавити ниюче почуття в грудях і все налагодиться. Просто має налагодитися. По іншому бути не може.

Елізабет стояла біля вікна, спостерігаючи за романтичною сценою, що розвивається внизу.

Томас проводив білявку до машини, що чекала на неї, притримуючи під руку.

Та щось мило щебетала, намагалася повиснути в нього на шиї.

- Мила картинка. Нічого не скажеш!

Елізабет здригнулася. Вона так задумалася, що не помітила, що в кабінеті вже не одна.

По обидва її боки стояли Алекс із Нешем, схрестивши руки на грудях.

Обидва дивилися похмурими поглядами у бік старшого брата.

- Що за мимр... Кх... пані намагається повиснути на Томі? – Неш примружився. Намагаючись краще розглянути дамочку.

- Ще одна жінка серця? - Хмикнув Алекс.

І обидва синхронно повернули голови у її бік.

Елізабет здригнулася від пильних поглядів. Хлопці синхронно підняли брову, чекаючи на відповідь.

Дівчина закотила очі. Ох ці їхні однакові звички.

- А я звідки знаю? - Вона починала сердитися - Пробачте, не веду картотеку дівчат вашого брата. Якщо вам так цікаво дізнатися, ким є ця особа, то чому б вам самим не запитати? А мені треба працювати.

Злість і роздратування накрило з такою силою, що було абсолютно байдуже, що обидва чоловіки дивилися на неї здивованими поглядами.

Та так емоційно себе ніколи не вела. Завжди тримала свої почуття під контролем. А тут ... тут просто день видався напружений, от і все.

Усміхнулася якомога привітніше, намагаючись згладити незручну ситуацію.

- Вибачте, не хотіла на вас кричати. Просто день важкий видався ось і все.

Брати між собою перезирнулися, немов мовчки перемовляючись. Елізабет підійшла до столу, беручи заздалегідь підготовлені документи.

- За десять хвилин зустріч у переговорній. Все необхідне Лінда вже підготувала. Потрібно зустріти потенційних клієнтів у холі та проводити до зали. Думаю, якщо це зробить хтось із вас, їм буде приємно і це явно їх задобрить. Підвищуючи наші шанси на співпрацю. Хоч це і грубі лестощі, але вони завжди працює. Тож чому б цим і не скористуватися.

Вона лукаво посміхнувшись, пильно дивилася на притихлих братів. Ніхто з них не любив «стрибати», як хлопці це називали перед клієнтами. Але часом це було просто необхідно. І цей випадок не став винятком.

Контракт на кілька мільйонів доларів точно того коштував.

- Отже, залишилося тільки вирішити, хто з вас піде зустрічати наших дорогих, зауважте «дорогих» я маю на увазі у прямому розумінні цього слова, гостей. Так як Томас "дуже зайнятий" зі своєю новою пасією, це доведеться зробити комусь із вас. А якщо він не повернеться до призначеного часу… Комусь із вас доведеться провести саму зустріч.

Хлопці скривилися.

- Так, пішли шукати Тома. В нас залишилося дуже мало часу.

Неш, схопивши брата за лікоть, потяг на вихід із кабінету.

Елізабет саме це і було потрібно. Їй треба зібратись. Потрібно бути присутнім на цій зустрічі.

Зустріч справді дуже важливі. А вона так не вчасно вирішила розклеїтись.

***

Томас помітив, як Елізабет, зачинившись від усіх у своєму кабінеті, з сумним обличчям стоїть біля вікна. Вона точно за ним спостерігала.

Він бачив, як вона розмовляла з його братами. і подумки зробив собі позначку запитати в них, чому дівчина була засмучена. Але все це потрібно відкласти на трохи пізніше. Незабаром важлива зустріч. Йому просто необхідно якнайшвидше позбутися Роуз.

Ця дамочка, як п'явка, прилипла до його руки. Їх представили один одному буквально вчора, на діловій вечері. І навіщо вона прийшла сьогодні сюди, він гадки не мав. Але одне знав достеменно. Потрібно якнайшвидше її виставити. І дати зрозуміти, що нічого їй тут не світить.

Вона все говорила й говорила, несла якусь нісенітницю. Томас, у свою чергу, намагався відчепити її від своєї руки. І треба визнати, хватка в неї дай боже.

І водночас поглядав на вікна кабінету Лізі.

Останнім часом вона якась задумлива. Помічав її насторожені погляди. Складалося відчуття, що вона хоче йому щось сказати, але не може наважитися.

Як би йому хотілося знати, що саме її турбує та допомогти їй.

А Роуз все говорила і говорила.

Нахиливши голову на бік і намотавши на палець своє біляве волосся дивилася на нього. Немов чекаючи на відповідь на запитання. А питання він якраз і прослухав.

- Ну то, що скажеш?

- Вибач. А яке було питання?

Дівчина невдоволено закотила очі.

- Сьогодні ввечері, тусовка на яхті у мого гарного знайомого. А потім, ми могли б продовжити вечірку в мене, удвох. - Вона провела своїм пальчиком по його грудях - Ну то що скажеш? Ти готовий сьогодні повеселитися? - Облизнула язичком свої червоні губи - Запевняю, тобі сподобається.

І Томас знав, що погодься він, так воно і буде.

Але, тільки зараз, його цікавила зовсім інша жінка. І нехай вона трохи колюча, але  така навіть цікавіша.

Йому давно не доводилося за кимось бігати. Жінки самі вішалися йому на шию. Ось прямо як дана особа.

Але тільки не Елізабет. І варто визнати це навіть заводило. Досягти розташування тієї, яка тобі точно небайдужа і яка сама не хоче цього визнавати, треба, ще те випробування.

І все ж таки він не здасться.

З боем, але все ж таки відчепивши від себе щупальця Роуз, підштовхнув її до відкритої машини, намагаючись зобразити люб'язну усмішку.

- Роуз, не варто нам більше бачиться.

Та скривилася.

- Але…

- Я впевнений, що на вечірці ти знайдеш собі гідну компанію. А я, вибач, скласти з цим допомогти тобі не зможу.

- Але може тоді другого розу?

Здаватися вона явно не хотіла. І хоч він і не хотів їй грубити, але все ж таки треба було відразу її позбуватися, а то потім буде тільки гірше. Він уже зустрічав таких жінок. І чудово розумів, чим усе це може обернутися.

- Ні сьогодні, ні завтра. Або якийсь інший раз я не зможу скласти тобі компанію.

Його голос був твердим і трохи грубуватим.

Роуз невдоволено скривилася.

- Ну як знаєш. Ти ще пошкодуєш.

Вона зачинила дверці машини, і та від'їхали від тротуару.

Томас важко зітхнув. Так, треба розпочинати роботу. І викинути це непорозуміння з голови.

Він підняв голову до неба.

Надворі стояла тепла погода. Так і манила кинути все і піти прогулятися.

Але на жаль, зараз був не підходящий для цього час.

Краєм ока помітив, як біля будівлі припарковувалася машина  майбутнього клієнта.

Ну що ж, настав час працювати.

Натягнувши на обличчя якомога люб'язнішу посмішку, пішов зустрічати гостей.

- Добрий день. Радий вас вітати.

Після короткого рукостискання попрямували до переговорної.