Джина

Яка ж я дурепа.

              Стою в темній квартирі, стежу за чоловіком, в якого закохана по вуха, зовсім не нормальна. Все в мені переверталось, коли я помітила, що він не поїхав. Я впевнена він чекав поки я увімкну світло. Але я хотіла по спостерігати за ним в темряві.

              Моє життя – як поганий фільм, замість сцени з фінальним поцілунком, я стою одна в порожній квартирі, розгублена та пригнічена.

              Цей день я запам’ятаю назавжди. День коли я закохалася, остаточно і безповоротно в Луку Де Сантіс. Чоловіка який розбив моє життя на до і після.

              В моїх думках був він. У серці – він. Навіть в повітрі яким я дихаю був він. Я так добре запам’ятала його аромат. Він пах свіжістю, наче трохи м’ятою та морем. Я не могла не спати не їсти, блукала по дому як привид з сторони в сторону не в змозі зупинитися. Без сенсу. Без напрямку. В думках лише всі можливі варіанти, як його забути. Але серце кричало: НЕ СМІЙ! І навіть як би захотіла не змогла б.

              Я на стільки поринула в свої думки, що навіть не помітила як зійшло сонце. Перші проміні доторкнулися мого обличчя, я зрозуміла що сну мені не бачити сьогодні. Єдиний спосіб втихомирити себе – тренування. Воно виб’є з мене всю лють, всі мої думки, та переживання, зробить з мене холодну відсторонену дівчину. Семі сьогодні не чекав на мене, тому тренування проведу сама. Я зібралась за двадцять хвилин, стрибнула в авто і поїхала.

              Я била грушу так сильно, ніби це допоможе вибити почуття до Луки з себе. Година. Друга. Третя. Хоч тіло благало пощади, я не здавалась. Голова нарешті стала світліше. Три години без думок про нього. Це вже щось. Не все втрачено виходить.

              Коли тренування завершилось, я вирішила що не хочу сидіти ввечері вдома. Я дістала телефон та набрала такий знайомий мені номер.

              Один гудок, другий, третій… Здалося що все, ніхто не відповість, але ні, я помилилася. Вони ніколи не динамили мене.

-       Джина, як справи? - голос Міри був таким солодким від задоволення. – Давно не бачилися.

-       Міра, як ти дивишся на те, аби ввечері трохи відпочити?

-       Ти ж знаєш ми завжди раді цьому. Де зустрінемось?

-       Можливо сходимо в якийсь нічний клуб? – Я не хотіла йти на роботу, хотілось чогось нового. – Тільки давай не до нас.

-       Ооо… сьогодні відкривається новий клуб, ходімо туди?

-       Ходімо, тоді я заїду за вами о восьмій.

-       Гаразд, цілую тебе.

Вона така чарівна, як можна її не любити.

              Час до вечора пролетів повз мене. Мені хотілося виглядати незвично для самої себе. Я зробила макіяж, вклала волосся в високий хвіст, з неймовірно гарними локонами. Одягти я вирішила, чорні штани з високою посадкою, які обтягували мої стегна, та топ на тоненьких бретелях. Зверху накинула жакет, аби не змерзнути. До всього цього я взула високі підбори. Не пам’ятаю коли я в останнє так виглядала.

              Я швидко заїхала за дівчатами, вони були неймовірні. Обидві одягненні в сукні, кожна підкреслювала всі плюси їх фігури.

-       Джина, тобі так личить цей мейк. – Дарина не зупиняючись розхвалювала мене, а мої щоки заливалися фарбою.

              Ми дуже швидко дісталися нового клубу.  Черга в нього була настільки велика, що я навіть не бачила де вона закінчується. Я аж трохи розгубилася.

-       Міра, а ти впевнена, що хочеш стояти в такій черзі? – Я була дуже розчарована побаченим. – Ми ж і до ночі такими темпами не зайдемо.

-       Джи, ти дуже погано мене знаєш. – Вона щось дістала з сумочки. – В нас є запрошення. Тому ходімо. Нас пропустять без черги.

-       Ти не перестаєш мене дивувати. – На моєму обличчі засяяла посмішка, стало легше. – Де ти їх взяла?

-       Ти ніколи не повіриш, наш бос дав мені запрошення.

-       Ого… Соєр? Я навіть не маю слів. Це справді дивно.

-       Пофіг, ходімо я вже хочу танцювати. – В її очах палав азарт, ох не подобається мені.

              На вході стояло три охоронці, мені здається десь є спеціальний кастинг для них. Всі троє як один, кремезні чоловіки, з накачаними м’язами, і дуже суровим обличчям. Але нас пропустили з посмішкою, та люб’язністю. Коли ми опинилися в середині, я аж застигла трохи. Він настільки великий, що я навіть не можу представити скільки людей тут поміститься. Зал розділений на дві зони. Знизу бар та танцювальний майданчик, а на другому поверсі наче балкон, там розміщенні столики, і я звернула увагу, що вони всі зайнять. Це не дивно, цей клуб піарили давно, ще мабуть за пів року до відкриття.

              Єдине що я не розумію, чому це наш бос дістав квитки для нас. Але байдуже, сьогодні я хочу відпочити.

              Ми сіли біля бару, замовили коктейлі, дівчата звісно алкогольні, а я як завжди, тверезий водій. Сьогодні мій друг безалкогольний мохіто.

-       Джи, подивися скільки тут гарних чоловіків, в мене аж голова обертом. – Міра як завжди в пошуках кохання. – Давай оберемо для тебе красунчика.

-       Міра, відчепися від Джини, вона сама знає що їй потрібно. – Дарина завжди захищала мене, але це ніколи це стосувалося чоловіків. – та й до того ми прийшли в трьох відпочити.

-       Дівчата, годі. Ходімо краще танцювати.

              Допивши свої напої, ми відправилися танцювати. Музика така гучна і приємна, мені здавалося що вона тече по моїх венах. Люди оточували з усіх боків. Але сьогодні мене це не хвилювало, чи я намагалась собі це навіяти. Я віддавалась таню і музиці, змиваючи з себе всі думки і переживання. Сьогодні я жила як інші дівчата мого віку. Безтурботно та бездумно. Так як ніколи не жила. І мені було не звично спокійно.