Лука

Я не міг відвести від неї погляду. Усе моє єство просто кричало: схопи її, сховай від чужих очей, не дай нікому змоги насолоджуватися її красою.

Я хотів її усю. Вона належала мені, але водночас я не мав права так думати. Мене зводило з розуму навіть те, що вона торкається мене. Я хотів її всю. Чути її подих, торкатися її, зривати з неї сукню і насолоджуватися її прекрасним тілом.

Вона дивилась на мене так, наче весь світ зупинився. Мені здається я чую як шалено бʼється її серце, вона майже не дихає, і ще трохи і втратить свідомість. Вона обережно крокує до мене.

-       Джина… ти неймовірна. – мій голос зривався, я боявся сказати чогось зайвого. – Я не можу відвести від тебе погляду, ти народилась не в той час. Ти повинна була народитись в часи королів. В такій сукні ти б звела кожного з розуму. Усі принци билися б за твою увагу.

-       Тоді б ми не зустрілись. – її слова дуже боляче вдарили, по моєму серцю. Я нахилився, ще ближче до неї, так щоб наші погляди зустрілися. – Я знайду тебе скрізь. В будь якому житті. В будь який час. Я не залишу тебе ніколи, не зможу.

 Я хотів сказати більше, але біля нас з невідомості з’явився чоловік та перервав нас.

-       Я радий вітати вас, Джина і Лука, на щорічному маскараді. Прошу проходьте до зали, зараз все почнеться.

Обережно взявши її за руку ми пройшли до зали. Вона така ніжна, Боже я стиснув її трохи сильніше, аби не зірватися. Зала сяяла золотом, та білими квітами. На стінах всюди були картини відомих художників. Усі люди були в масках, атмосфера і справді королівська. Але це все було таким не вартим уваги. Я бачив лише її. В перше за весь час, що я приїздив сюди, я не бачив нічого і нікого. Вона заволоділа всією моєю увагою.

В самому кінці зали стояла сцена, а на ній грали музики. На сцені зʼявився чоловік, і всі обернулись на нього.

-       Шановні гості, ми раді вітати вас на щорічному маскараді, ми завжди раді бачити ваші щасливі обличчя. Цього року ми вирішили додати трошки перчинки нашому вечору. Під кінець нашого балу ми виберемо короля та королево цього вечора. Щоб виключити підкуп, обирати будете ви. Майбутніх короля та королеву будуть очікувати додаткові подарунки, але про це пізніше. Так, почнеться бал.

Музика заполонила всіх довкола, люди розділились, хтось відразу почав танцювати, а інші з бокалом вина прийнявся до світських розмов.

Я схилився до неї.

-       Моя королево, чи можу я запросити вас на танець?

-       Тільки ви, мій королю і можете. –  її голос був наповнений грою. Господи вона грає зі мною.

Я провів її до центру зали, вклонився їй, а вона мені. Дуже ніжно я закружив її в танці. Її тіло було в моїх руках. Я відчував як вона втрачає контроль. Її талія під моїми пальцями, така гаряча, напружена. Але коли я схопив її та прокружив в повітрі, вона здавалося остаточно зійшла з розуму.

Її тіло палало вогнем від бажання відчувати мене. В залі грала музика, сміялися люди, але здавалося все зникло. Був лише наш подих, тепер один на двох, її очі й моє божевільне бажання.  Я дивився на неї так, що мені самому ставало лячно. Єдине про що я думав, так це, як забрати її, і втекти туди, де немає жодної людини.

Музика дуже вчасно зупинилася, ми вклонилися одне одному. Її щоки палали, а я ледь стримувався, щоб не поцілувати її просто тут, на очах у сотні людей.

-       Молоді люди не хоче вина?

Офіціант протягнув нам два келихи і ми навіть не подивившись на нього забрали їх. Джина майже осушила його, і я розумів чому.

-       Це мій перший бал. – прошепотіла вона мені.

-       А мій перший справжній. – відповів я. – Кожен бал проходив за світськими бесідами та алкоголем. Я дуже часто спостерігав за іншими парами які кружляли в танці. Мріяв, що колись зустріну ту саму дівчину і так само закружу її в танці. Ти не маєш навіть уявлення який я зараз щасливий.

Її погляд…  в ньому було все. Мовчазне зізнання, яке вона ще боялася озвучити. І я не хотів її змушувати, я готовий чекати на нього усе життя, аби тільки вона була поруч.

До нас почали підходити інші гості та відволікати на світські бесіди. Ми обговорювали живопис, музику, бізнес та майже усе. Коли музика грала гучніше ми танцювали, ми так багато танцювали, що я гадав ноги перестануть мене слухати. Джина сяяла від щастя, і це давало мені сил. За цю ніч ми завели дуже багато нових знайомств, деякі люди просили мої контакти бо хотіли співпрацювати, а інші запрошували до себе на роботу Джи. Я ніколи не підозрював, що люди більш відкриті коли бачать біля тебе таку красуню. З одного боку мені все подобалось, але з іншого… Я хотів сховати її від усіх. Мені хотілось насолоджуватися цим щастям в тиші.

Час так швидко пролітав, що ми не помітили як прийшов час голосувати за майбутніх короля та королеву. Ми с Джи обрали літню пару, не дивлячись на вік вони були такі закоханні наче тільки зустрілись, хоча разом вже півстоліття. Всі по черзі виходили та кидали свої голоси до великої кришталевої вази. Я спостерігав як Джина посміхається і від її посмішки стискалось моє серце. Ведучий вже підрахував і готовий оголосити переможців.

-       Ну що ж, на жаль наш вечір підходить до кінця, а отже час проголосити наших короля та королеву.

                  Я був спокійний як ніколи, але вона чомусь почала дуже хвилюватись, наче від цього залежить її життя.

-       Улюбленою парою цієї ночі, майже одноголосно стали Джина та Лука. Ви завоювали серця усіх присутніх.

Голос ведучого прокотився залою. Всі обернулися. Я відчував як на нас дивляться десятки поглядів, і тільки ми стояли наче вкопані і не розуміли, що зараз сталось.

-       Що ж піднімайтесь до мене. Ми чекаємо на вас.

Ми піднялись на сцену. На наші голови поклали корони. Вона виглядала як справжня королева. Моя королева.

-       А тепер до подарунків. На честь отримання титулів, - промовив ведучий, - ми даруємо вам невелику подорож в неймовірний будинок за містом, серед природи. Ви зможете провести там два дні, відправитись можна хоч зараз. Вітайте король та королева нашого балу, а тепер останній танець цього року.

Зал наповнювала музика та овації. Нас проводили до центру зали, на останній танець. Ми кружляли в танці і не могли повірити що це трапилось саме з нами. Джина сяяла від задоволення, я спостерігав за нею увесь час, хіба я зміг би відвести від неї погляд хоч колись? Мабуть вже ніколи. Я готовий на все, аби ми постійно так дивилися один на одного. Я чекаю того дня коли ми відправимось в подарований будиночок, і ніхто не зможе нам завади насолоджуватись один одним.

                  Допоки ми кружляли в танці, в мою голову приходило стільки думок. Як я зміг змінитися за такий короткий проміжок часу? Я Лука Де Сантес, чоловік з сталевими нервами, сталевим характером. Чоловік який зайвого разу не посміхнеться людям, зараз посміхаюсь усім. Невже все що мені було потрібно – вона? Її доброта і тепло змушують розтати моє крижане серце.