Лука

Час тягнеться нестерпно, коли її немає поруч. Робота, робота та ще раз робота… набридло. Я іноді забуваю ким є насправді, та які повноваження в мене, скільки людей підпорядковується мені. Хочеться бути звичайним чоловіком від думки якого нічого не зміниться, але нажаль не в моєму випадку.

Дзвінок телефону. Невже це вона? Мабуть сумує за мною.

-       Доброго вечора Джина. Як відпочила з дівчатами?

-       Доброго вечора… вибач, але це не Джи. Мене звати Дарина, я її подруга.

В якусь мить коли я почув не її голос мене наче обдало холодною водою, вперше за довгий час я злякався. В перше за стільки років, мої руки тремтіли від страху.

-       Радий знайомству Дарина, чим можу допомогти? З Джи все гаразд? – я намагався тримати свій голос в нормі.

-       Так. Не хвилюйся, з нею все добре. Я хотіла б дати тобі адресу звідки її забрати. Ми будемо вільні через дві години. – її голос був спокійний, але чомусь насторожений.

-       Добре. А чому Джи мені не зателефонувала?

-       Вона б не захотіла тебе турбувати. – тиша. Вона мовчала наче обдумувала, чи варто мені це знати. –  Послухай, я не хочу лізти в ваші стосунки, лише хочу сказати, якщо ти на справді її так кохаєш, почекай будь ласка. Не поспішай, нехай все іде як є, ти побачиш яка вона неймовірна. Такої, як вона, ми не зустрічали ніколи. Ти будеш здивований на скільки вона відкрита, але вона буде боятись зайвий раз тебе потурбувати, чи попросити допомоги, просто питай адресу та приїзди. Вибач що телефоную з її номера, я хочу для неї тільки кращого.

-       Дякую. Звідки її забирати? І я так розумію не казати їй про цю розмову? – я всміхнувся краєм вуст самому собі.

-       Спа-комплекс «Афродіта». Можеш казати, я її не боюсь. – вона впевнена в собі, мені подобається, що в Джи є такі подруги.

На тому боці пролунав сміх. Я був приємно здивований цим дзвінком, вона стала для мене ще загадковішою ніж була.

-       Гарного вечора вам дівчата.

-       Гарного вечора Лука, приємно було познайомитися.

В мене є дві години, встигну вирішити декілька справ і забрати її. Ми з Алексом поїхали до північного голови, він затримує виплати за територію, а я цього не люблю. Після дзвінка, мій настрій покращився, я мав ради чого старатися, мав ради чого поспішити з справами. З нею все набуває нового сенсу.

Його офіс знаходиться майже на краєчку міста. До нього веде лише одна дорога, що насправді зовсім не безпечно, і навкруги немає нічого крім дерев. У випадку облави, йому нікуди не дітися. Він або впевнений в собі, або йолоп.

Нас зустріла помічниця, вся схвильована та бліда.

-       Міс чого ви хвилюєтесь, ми з мирними намірами приїхали.  – Тихо сказав я, та доторкнувся до її плеча.

Вона видавила з себе посмішку, та пішла ще швидше до кабінету свого боса, ніби від моїх слів стало гірше. Ми звісно не чекали доки вона доповість про нас, я увійшов до кабінету як до себе додому.

-       Томас…  що ж це робиться?  Ти змушуєш мене особисто приїздити до тебе. Що трапилось Томі ? – я впевнено пройшов кабінетом, та сів у крісло.

-       Лука, ти не так все зрозумів…  – його голос тремтить від хвилювання, для мене – добрий знак.

-       Та ні я добре все розумію, ти затримуєш оплату вже на місяць, Алекс нагадай на яких умовах ми співпрацюємо?

-       Ми співпрацюємо на умовах, своєчасної сплати оренди, в розмірі 8000 тисяч доларів, або за нестачею коштів ти повинен видати одного з великих продавців наркотиків. У разі відмови від своєчасної сплати оренди в той чи інший спосіб, угода розривається і орендар повинен виплатити компенсацію в розмірі половини своїх земель.

-       Ти як завжди точний Алекс. Так що Томі в чому справа?

-       Лука, благаю дай ще трохи часу. Справи пішли в низ, поставки зброї припинилися через наліт піратів, я майже не маю грошей.

-       Томі, в тебе є другий варіант виплати. – я говорив таким тихим голосом, наче знущався над ним.

-       Але ж ти знаєш чим мені це грозить, вони вб’ють мене. – його руки тремтіли. – Будь ласка  не змушуй мене….

-       Лише якщо дізнаються, що це був ти, а якщо ні то тобі по щастить. Томі в мене не має часу розбиратися з тобою, та слухати твої розповіді. Я даю тобі два дні на вирішення питання, якщо через два дні нічого не зміниться ти знаєш наслідки. – я підвівся та підійшов впритул до його столу. Там лежав ніж, для відкриття конвертів. – І не бреши мені більше, я знаю що ти розважаєшся з дівчатами по саунах і клубах. Тому не вигадуй, що бізнес пішов на спад.

-       Так Лука я все знаю, я все зроблю.

-       Не розчаровуй мене, зовсім не хочеться щоб тебе вбили.

Я  пішов геть з того клятого місця. Коли я вийшов і помічниця побачила, що з її босом все добре, вона видихнула, на обличчі навіть зʼявилась не велика посмішка.

-       Міс можете не хвилюватися, з вами все буде добре. – кинув я їй мимохідь.

Вона провела нас поглядом і полетіла до кабінету боса, я впевнений, що це або коханка або дружина, але на коханку схожа більше.

-       Алекс, що ти думаєш на його рахунок? Він знайде гроші чи все таки когось здасть? – запитав я.

-       Я впевнений що грошей він не знайде, я слідкував за його справами, він грошей на позичався у всіх можливих людей, тому в нього немає вибору. Цікаво лише кого?

-       Ось і мені цікаво. Він боїться смерті, а видати людину щоб про це ніхто не дізнався дуже важко, вуха є на кожному кроці.

-       Але якщо він цього не зробить він точно мрець. Ти ж знаєш як це працює.

Я відвіз Алекса назад до офісу, а сам відправився до Джи. Хотів зробити невеличкий сюрприз, я знаю що вона мене не чекає, треба підготуватися. Я придбав величезний букет білих маленьких троянд, я знаю, що звичайні троянди вона не любить, а білі хризантеми в неї є.

Приїхав на пів години раніше, вирішив не чекати в авто. Я оперся на капот і гадав, що вона відчує коли мене побачить. В голову прийшла думка. Коли я їй розповім про себе справжнього?  Я не зможу цього приховувати. Вона повинна це знати і розуміти на які ризики йде. Я засмутився, але вирішив, що не сьогодні. Сьогодні, я хочу провести легке побачення з нею. Тільки ми у двох і більше нікого. Я дещо підготував для неї, сподіваюсь вона зрадіє.

Мій телефон вібрував так , що вивів мене з думок.

-       Так я слухаю. – Алекс як завжди вчасно.

-       Лука, документи на квартиру готові. На коли назначити зустріч з нотаріусом та власницею?

-       Коли в мене вільні години?

-       Завтра між 12:00 та 15:00 в тебе не має зустрічей.

-       Тоді призначай на завтра на 12:00, тільки зроби так щоб всі були вчасно в офісі, і якщо нотаріус залупиться на виїзд, доплати йому. Ти знайшов підходящу квартиру на заміну ?

-       Так, в тому ж районі, двокімнатна повністю укомплектована. Вона того варта.

-       Тоді домовся на сьогодні на огляд і подивіться разом з Любов’ю її, якщо їй сподобається, домовся одразу і на купівлю, щоб усе зробили одразу, не змушуй її відчувати себе ніяково, ти зрозумів?

-       Все зроблю злюка-бос.

Я ледь стримав посмішку. Алекс іноді виводить мене з стану рівноваги, хочеться придушити його, відчуваю себе старшим братом.

Відчинилися двері комплексу, і я бачу як вона виходить і відразу не помічає мене, вона посміхається, така розкішна без макіяжу, без укладки з трохи вологим волоссям. Ох… здається я зірвав куш, в неї не можливо було не закохатися, але коли бачить мене завмирає, так само як і моє серце.  Мені одразу пригадується наша перша зустріч. Я торкнувся її біля машини, і час наче зупинився. Не відчувається нічого довкола, тільки вона. Я обережно помахав її подругам і направився до неї.