Розділ 8

Розділ 8

Анастасія Васнецова

Гарячий душ і смачна вечеря — найкращий спосіб позбутися стресу після важкого дня. А його в мене сьогодні було більш ніж достатньо.

Чого тільки вартував ранковий інцидент.

Пів дня бути в напрузі, здригатися від кожного стуку у двері, очікуючи, що тебе ось-ось виженуть із такого улюбленого й уже нагрітого місця — спокою та душевної рівноваги точно не додає.

Відкинувшись на подушки, я почала робити дихальні вправи. Намагалася якнайшвидше привести свій внутрішній стан до ладу, як радив ведучий радіопередачі.

— Дихайте рівно, спокійно. Не забуваємо думати тільки про хороше й приємне.

Лунав спокійний чоловічий голос, закликаючи викинути все з голови й поринути в нірвану.

А я що? Я ж тільки за.

От тільки варто було заплющити очі — як одразу бачила перед собою цього самозакоханого…кх. І хотілося вже не рівноваги, а щось зламати.

Скрипнувши зубами від досади, я зіскочила з ліжка.

А мужик усе співав свої солодкі промови з колонок стереосистеми, чим ще більше дратував.

Схопивши пульт із комода, переключила станцію. Хотілося відволіктися хорошою музикою. Бо медитація — це точно не моє. А от енергійна, запальна музика — саме те, що треба.

І вже за кілька хвилин я активно стрибала по кімнаті, смикаючись у такт веселій мелодії якоїсь місцевої групи.

Так захопилася, поринувши у звуки музики, що навіть не помітила, як танцюю вже не сама. А в компанії весело підстрибуючої поруч подруги Джилл.

Та активно скакала, нарізаючи кола навколо мене, й підспівувала хлопцям із гурту.

Я зупинилася, хапаючи пульт і зменшуючи гучність.

Подруга одразу кинулася обійматися.

— Привіт. Я так рада тебе бачити.

А вже як я була рада. Як виявилося — мені її дуже не вистачало.

Після закінчення навчання нас розкидало по різних кінцях міста. І бачитися ми стали дуже рідко. Та й на телефонні розмови майже не залишалося вільного часу.

Потрібно було вливатися в новий ритм життя.

Раніше я думала, що навчання забирає в мене багато часу. Мовляв, піду на роботу — стане легше.

А виявилося все зовсім навпаки.

Пристойне робоче місце включає в себе й купу відповідальності. І змушує завжди бути напоготові та дуже уважною.

А це, скажу я вам, страшенно виснажує.

— Люба, я так рада, що ти тут.

Ми стрибали по кімнаті й обіймалися. Наче не бачилися щонайменше рік, а не якийсь там місяць.

Джилл відсторонилася, уважно мене оглядаючи.

— А чого ти досі не зібрана?

— Я? — спантеличено підняла брову, не розуміючи, куди й навіщо я маю бути готовою йти.

— Ти що, не читала мої повідомлення? — подруга закотила очі. — Ну ти як завжди, літаєш у своїх мріях.

Схопивши телефон, я почала перевіряти стрічку повідомлень.

І справді. Там було кілька від Джилл. У них ішлося про те, що сьогодні ми йдемо в елітний нічний клуб Output. І до восьмої я маю бути повністю готовою вирушати.

Кинула швидкий погляд на годинник. Пів на сьому. Час ще є.

І тут нарешті зрозуміла, куди саме намилилася моя подруга. Скептично на неї витріщилася.

— І дозволь запитати, як ти збираєшся туди пройти?

Та щасливо заплескала в долоні.

— Нас проведе Білл.

— Який ще Білл?

Подруга застрибнула на ліжко, поправляючи свою красиву блакитну сукенку, й почала розповідати:

— Шон влаштувався на роботу в одну пристойну компанію й там познайомився з охоронцем Біллом, а цей хлопець підробляє в клубі Output. От він нас і пропустить. А ми йому за це купимо хорошу випивку.

Випаливши свою промову на одному диханні, вона підскочила й почала метушитися кімнатою.

— Давай, швидко починай вдягатися. У нас мало часу. Скоро за нами заїдуть Шон зі Стівом, а ти досі в піжамі.

Клуб Output, розташований неподалік від готелю The Wythe, є популярним і престижним місцем. Щоб туди потрапити, треба дуже постаратися.

І не дарма, адже в цьому клубі є все — від неймовірної звукової системи, про яку вже гуде все місто, до чудового бару й шикарної кухні.

Щоб гідно оцінити барну карту й звук — приходити потрібно задовго до того, як набіжить основна юрба людей, бо потім хороших місць ви вже не займете. Ну або бронювати столик у бара чи ресторанній зоні заздалегідь. От тільки така послуга нам не по кишені.

Та що там, нам навіть вхід у такий заклад не зовсім по кишені. І якщо в мене з’явилася можливість усе ж там побувати — упустити її я точно не можу, та й не хочу.

Підхопивши ритм подруги, я швидко чкурнула до шафи й почала вивалювати звідти весь вміст, намагаючись знайти відповідний до нагоди образ.

У мене було кілька варіантів, що підходили для такого випадку. Вибравши кілька, я кинулася їх приміряти. Напруга, що накопичилася за день, швидко розчинилася. А от адреналіну в крові з кожною секундою ставало все більше.

Передчуття відвідування такого шикарного й бажаного місця захоплювало. Веселий вечір у хорошій компанії — саме те, що мені зараз потрібно.

Одягнувши обраний наряд і зробивши макіяж, я закружляла перед дзеркалом, розглядаючи свій образ.

Хмикнула.

Від сірої мишки не залишилося й сліду. Побачили б мене зараз Райкери —не впізнали б. А от Елізабет…, вона точно схвалила б.

Усе, вирішено. У суботу влаштую собі шопінг. Заробітна плата в мене пристойна. Тож можна й себе побалувати.

Схопивши Джилл під руку, ми помчали назустріч веселощам.

 

 

Алекс Райкер

Не пригадую, щоб у нас із Кітті було «наше місце». От тільки дівчина чомусь ресторан Asiate в Mandarin Oriental вважала саме таким, надсилаючи мені адресу, де планувала повечеряти.

Я чудово знав, чому їй там подобається. І вже повірте — точно не через неймовірну атмосферу чи панорамний краєвид на потопаючий у зелені Центральний парк, який розташований у самому серці Мангеттен.

Заклад знаходився в будівлі готелю Mandarin Oriental на тридцять п’ятому поверсі.

Із панорамних вікон від підлоги до стелі відкривався вид на «Ряд мільярдерів» — найелітнішу й найдорожчу вулицю міста. Та й кухня тут була чудова. Японські страви на будь-який смак. Що мене цілком влаштовувало. І якщо я любив бувати тут через шикарні краєвиди й хорошу кухню, то Кітті переслідувала зовсім інші цілі.

Ресторан Asiate в Mandarin Oriental був хітом як для місцевих, так і для гостей Нью-Йорка. От тільки потрапити сюди було не так просто. Та й ціни відповідні. Тож гості ресторану були далеко не простими людьми.

Кітті ніколи не втрачала нагоди побувати в якомусь пафосному місці. Красиво себе подати. Ефектно виглядати. Їй дуже хотілося, як вона казала, «влитися у вищі кола». І зараз вона робила це за мій рахунок.

Мене все влаштовувало. Поки вона активно задовольняла мене в ліжку, роблячи все, щоб догодити, я не був проти іноді зводити її в хороший ресторан чи подарувати якусь вподобану річ.

Влаштувавшись за столиком і замовивши каву, я став чекати свою супутницю. Дзвякнув ліфт, із якого випливла щаслива Кітті. І так, варто визнати — жінка була шикарна. Вона впевненою ходою йшла в мій бік, плавно похитуючи стегнами. Її коротенька чорна сукня ледве прикривала ноги, зате чудово демонструвала їх стрункість. А виріз відкривав не менш красиві груди.

Я повільно ковзнув поглядом, оцінюючи перспективи вечора, затримуючись на пухких губах із червоною помадою. Помітивши мій погляд, Кітті висунула язичок і грайливо провела ним по губах. О так. Вона знає, що мені подобається.

Її появу точно не пропустив жоден чоловік у залі. І дівчина чудово це знала. Мило усміхаючись, кокетливо кліпала віями й обдаровувала зацікавлених чоловіків грайливими поглядами.

Вона часто так робила, намагаючись викликати в мені ревнощі. От тільки мені було абсолютно байдуже. До серйозних стосунків я не прагнув. Про що часто нагадував і їй самій.

— Привіт, любий.

Промуркотіла, підставляючи щоку для вітального поцілунку. Я підвівся, допомагаючи дамі сісти.

— Сподіваюся, ти не дуже сумував, поки чекав на мене?

— Не хвилюйся, не сумував. Я сам нещодавно прийшов.

Кітті скривилася. Моя відповідь їй не сподобалася. Мабудь розраховувала почути, як я тут весь змучився в очікуванні своєї дами.

Швидко взявши емоції під контроль, та знову почала усміхатися й кокетувати.

Хмикнув, помічаючи цю швидку зміну настрою.

Повечерявши, я планував провести вечір так, як ми робили це зазвичай. Поїхати до неї — бо до себе я жінок не запрошував. Задовольнити наші потреби й розійтися по своїх справах. Тільки Кітті почала канючити, бажаючи продовжити вечір походом до клубу.

— Ну любий. Сьогодні ж п’ятничний вечір. Давай повеселимося.

Скинувши туфельку, вона почала під столом тертися ніжкою об моє коліно, підбираючись вище.

— Так я й пропоную поїхати до тебе й повеселитися.

Але вона не вгамовувалася.

— Ну давай хоча б ненадовго заїдемо до клуб.

Поки дівчина говорила, її ніжка продовжувала свою справу. Пальчики вже майже досягли мети.

— Кітті, удвох ми теж чудово повеселимося.

Вона усміхалася, продовжуючи погладжувати мою ногу. От тільки чомусь усі її дії більше не справляли на мене того ефекту, що й раніше.

Так, дівчина гарна. І я чудово знаю, що вона витворяє в ліжку. Але чомусь зараз мій організм ніяк не реагував. Попри всі її старання, мені зовсім не хотілося тягнути її в ліжко й отримувати обіцяну розрядку. І чим більше вона вередувала, тим швидше згасали ті паростки бажання, які ще намагалися в мені прокинутися. Мені вже зовсім не хотілося жодного продовження вечора. Принаймні — із цією особою.

Тож можна й у клуб сходити. Хоч якось скинути накопичений стрес.

 

***

Клуб Output зустрів нас запальною музикою.

Натовпи людей снували від бару до танцполу, насолоджуючись чудовими напоями під ритми гарячих танців. Протиснувшись крізь юрбу, ми влаштувалися за заброньованим столиком біля бару.

Клуб досить престижний, і потрапити сюди не так уже й просто. Але маючи хороші зв’язки й чудових друзів — можливо все.

Махнувши бармену, я швидко отримав склянку віскі. А дама — коктейль.

Кітті танцювала, попиваючи свій напій, і не забувала активно тертися об мене своїми принадами. При цьому скалилася на дамочок поруч, даючи зрозуміти, що об’єкт зайнятий. Нема чого витріщатися.

А от я так не вважав.

Навпаки — активно всім усміхався, салютуючи склянкою. Чим дратував свою сьогоднішню супутницю. З кожним новим ковтком віскі напруга спадала, а настрій стрімко повз угору.

За сусіднім столиком веселилася компанія молоді. Хлопці підливали дівчатам мартіні, а ті, швидко спустошивши келихи, помчали на танцпол.

Усміхнувся.

Ну хоч комусь сьогодні пощастило. Дівчата веселилися, активно крутячи стегнами й заливаючись сміхом. Ось…, тільки одна з них здалася мені…, смутно знайомою. Як не придивлявся, у світлі софітів усе ніяк не міг зрозуміти, звідки я її знаю?! Та смутне впізнання не проходило.

І щойно прожектор яскравіше освітив її обличчя — я застиг, ніби приріс до підлоги. Ледь не випустив склянку з рук, чесне слово.

У коротенькій червоній сукні, демонструючи округлі підтягнуті сідниці й стрункі ноги, танцювала Анастасія, чорт забирай, Васнецова. Наш новий помічник PR-менеджера.

От тільки зараз вона зовсім не була схожа на сіру забиту мишку, якою її звикли вважати в офісі. Та нічого спільного з феєю з паркінгу там теж не було.

— Що за?..

Її волосся, закручене великими локонами, підстрибувало під час руху, відкриваючи оголену спину. А виріз на грудях був не менш ефектним.

У горлі пересохло. А член миттєво напружився.

— Чорт… Та яка вона, до біса, мишка? — Прошепотів самими губами, намагаючись отямитися.

Попиваючи віскі, я уважно стежив за дівчиною, не випускаючи ту з поля зору. Чесно визнаю, не міг відірвати очей. І те, що я бачив під дощем, вважайте я взагалі нічого не бачив. Дівчина була просто вогонь як хороша.

А щойно випала можливість — зробив кілька її фото собі на телефон.

Потім, уже значно пізніше, я зрозумів, що дарма це зробив. І навіть сильно пошкодував, що взагалі написав Кітті.

Мої дії дуже не сподобалися моїй супутниці. Вважаючи Анастасію суперницею, вона вирішила прибрати дівчину зі свого шляху по-своєму.

Як виявилося, її методи були далеко не адекватними. І несли за собою дуже непередбачувані наслідки. У чому я дуже швидко переконався.