Лука

Я ніколи не бачив її такою, зрозуміло що це її авто, і що напевне це її улюблене авто, бо вона його завжди розхвалювала, але я був шокований. Вона щось сказала, але я не почув бо телефон обривався. Я зателефонував всім, Алекс вже передивляється дистанційно камери нагляду с усіх боків. Я хочу дізнатися першим хто їй погрожує.

-       Джи – я тихенько торкаюсь її –  з тобою все гаразд?

Вона дивилась на мене порожніми очима, в них було стільки холоду та рішучості, що дуже лякало мене, вона про щось думала, але я не міг зрозуміти про що саме.

-       Так, все добре. – її голос холодний наче сталь. –  Коли приїде Соєр? Я повинна подивитися камери, на цю ділянку виходять одразу дві, хоч одна з них повинна зафіксувати цю наволоч. – на вигляд вона спокійна, але її голос… Я починаю хвилюватися за неї.

-       Ми знайдемо хто це зробив, я тобі обіцяю. Зараз скажи, щось зникло з машини?

-       Ні, все на своїх місцях, окрім скла.

-       Добре, це вже краще ніж нічого.

-       Господи, потрібно швидше ремонтувати її, я без машини як без рук. – вона схопилась за голову, та присіла.

-       Все зробимо ти тільки не хвилюйся, ходімо потрібно скласти протокол.

Я взяв її за руку та повів до поліцейських. Вони довго опитували нас, коли і як ми залишили авто, що цінного там було, питали про все що тільки можна. Тільки от я знаю, що вони ніколи не знайдуть того хто це зробив. Взагалі я їх викликав, аби у Джи не виникало зайвих питань зараз. Так як на камерах не видно хто то був. Той хто це зробив, підготувався і навіть дуже добре підготувався. Єдине я знав, що зробила все жінка. Я не міг їй цього сказати, тоді б прийшлось розказати все про себе, а я не впевнений, що вона готова. Джина не пролила жодної сльози, що мене дуже вразило, вона була зібрана, сфокусована, в неї не було паніки, здавалось наче все це її не заділо, лише руки які з неймовірною силою стискали светр видавали її справжні почуття.

-       Міс, ми зробимо все можливе, щоб знайти того хто це зробив. – сказав один з поліцейських.

-       Я дуже на це сподіваюсь, єдине що я хочу, так це знати кожен крок розслідування. І я буду вимагати, щоб ви звітували. – Джи була дуже серйозна з ними, мене це дуже тішило.

-       Добро, ми будемо повідомляти вас.

Джина стояла біля авто, вона дивилась на неї і в її очах палала лють. Я дуже обережно обняв її за плечі, притиснув до себе вона трохи розслабилась. Але це не зняло її біль та лють. І я розумів її.

-       Я хочу знайти ту падаль яка зробила це з моєю автівкою.

-       Що ти плануєш робити? – тихенько спитав я.

-       Зараз я хочу аби Соєр показав мені камери нагляду, я хочу

подивитись, як все це трапилось, я хочу вдивитися в кожну деталь. Я знайду її, і вона заплатить за те що зробила, і я їй не заздрю. Ніхто не має права чіпати мої речі, а тим паче вказувати мені, з ким я буду щаслива, а з ким ні. Тільки мені вирішувати!

-       Я допоможу тобі знайти її. – тихо прошепотів її.

-       Ти також гадаєш що це жінка?

-       Та наче так, чоловіки таких записок не лишають. Цікаво лише з якою метою все це.

Вона мовчала і дивилась на авто, я розумію її, в нас тільки но все почалось і хтось намагається все зіпсувати, але не бути цьому, я занадто довго був нещасний, аби зараз втратити її. Не дозволю, нікому і ніколи! Джина різко вирвалась з мої обіймів, розвернулася до мене, в її очах був розпач.

-       Лука, твій дідусь. Ми запізнилися на рейс, божечки він чекає мабуть на нас…

-       Ох… ти точно йому сподобаєшся, - я посміхнувся до неї. –  його забрав Алекс, не хвилюйся він вже вдома чекає на нас. Ти хочеш дочекатися евакуатор?

-       Ні не хочу, мені лише треба буде знати куди її повезуть, щоб потім з відти поїхати на СТО.

-       Мої люди повезуть її одразу на СТО, так що не хвилюйся, її почнуть робити вже сьогодні, в мене дуже професійний майстер, він зробить швидко і якісно.

-       Лука, мені не зручно, будь ласка дозволь мені хоча б оплатити самій, я дуже тебе прошу. – і вона дійсно благала.

-       Давай поговоримо коли її вже зроблять.

Вона вперше не сперечається, вона обняла мене та ніжно поцілувала. Ми сіли в мою автівку та поїхали до неї додому. Поки вона збиралась я грався з її котом, він наче мене полюбим, Тім дуже характерний кіт, дуже любить кусати руки, але такий гарний, я згоден йому це пробачити. Коли він втомився то виліз до мене на руки та заснув. Джина дуже швидко прийняла душ, вона вийшла вже з ідеальною укладкою, легким макіяжем та в дуже привабливій сукні. Чорна сукня сиділа на ній ідеально. Не глибоке декольте, трохи задовгі рукава і довжина трохи вища колін.

-       Так і хочеться зняти з тебе цю сукню, ти в ній така сексуальна. – я дивився на неї наче звір.

-       Лука… можливо дозволю тобі її зняти, але ввечері, зараз нас чекає твій дідусь. Тому піднімай свою дупу, та поїхали.

-       Гаразд вмовила, поїхали бо він вже хвилюється за тебе.

-       За мене? Ти йому розповів?

-       Ну звісно, я ж мав пояснити чому ми його не зустрінемо.

Вона мовчки подивилась на мене та пішла до дверей. Ми їхали так швидко, що вона навіть пристебнула пасок безпеки, мене це трохи навіть образило, хоча я розумію, що в першу чергу це її безпека.

Коли ми приїхали до будинку вона вся тремтіла, та не поспішала виходити з авто. Я розумію, що це дуже швидкий крок в наших стосунках, але я б з радістю вже одружився з нею, але це їй не обовʼязково знати, не хочу її налякати.

-       Ходімо, ти можеш не хвилюватися, мій дід дуже простий та дружелюбний. З ним ти розтанеш, я тобі обіцяю.

-       Лука, я нічого йому не привезла, це не гарно, не гарно приїздити на знайомство з порожніми руками.

-       Джи в тебе була поважна причина, не хвилюйся.

Вона вийшла й направилась до мене, сама взяла мене за руку, я вперше бачу щоб в її руках було стільки сили, але мені це подобається.мМи знайшли дідуся на кухні, він як раз готував щось смачненьке.

-       Діду, як я сумував за тобою. – я обняв його дуже міцно, адже і справді без нього було самотньо. – познайомся це Джина.

-       Джина, як довго я чекав нашої зустрічі, ви набагато гарніша ніж описував вас мій онук. Мене звати Себастіан, але ти називай мене дідусь, так буде приємніше. – Він обійняв її як рідну, в мої душі в цей момент оселилось тепло. – Ти дуже засмучена через авто? Я впевнений Лука купить тобі нову. – дідусь, як завжди посміхався.

-       Мені дуже приємно з вами познайомитись. Так я засмучена через авто, але Лука не буде купляти мені нове, я цього не допущу. Він знайшов майстра який її відремонтує.

-       Лука, ти повинен одружитися на ній. – дід повернув погляд до мене. –  Вона красуня, та ще й скромна, Джина ти приклад дівчини на котру потрібно рівнятись, я дуже давно таких не зустрічав. – він трохи засмутився – Ви дуже схожа на мою дружину, вона була така ж добра і щира як ви. Ходімо я буду вас годувати, я приготував пасту з морепродуктами, Лука казав що ти дуже  любиш креветки, для тебе я поклав їх по більше.

Дід вкрав в мене дівчину, прямо з під носа. Взяв її під руку і повів до столу, вона і не була проти. Посміхається йому, щось розказує, а мені лишається лише милуватися ними, двоє важливих для мене людей знайшли спільну мову. Хіба може бути щось краще? Я вважаю ні.