17

— Якби твої ідеї не приносили такого прибутку, я б на тебе вже серйозно образилася, — бурчала Наталя, дивлячись, як Мія до пізньої ночі сидить за ноутбуком і щось захоплено пише.

— Я все розумію, Наталочко. Але я стараюся для нас усіх, — м'яко відповідала дівчина, не відриваючи погляду від екрана.

Нарешті основний масив передноворічних замовлень було виконано. На перші дні січня нових заявок можна було не чекати, тож з'явилася довгоочікувана можливість трохи розслабитися. Мія запланувала собі короткий триденний перепочинок одразу після свят, аби потім знову з головою поринути у справи. Попереду ж бо маячили Старий Новий рік та День закоханих, на які клієнти вже встигли забронювати кілька масштабних романтичних сюрпризів.

В останній день року вони прибули до санаторію заздалегідь. Компанія зібралася чимала: сама Мія, Наталя, малий Сашко, Світлана (яка охоче погодилася доглядати за хлопчиком і заодно підзаробити, виступаючи на дитячому святі в ролі Снігуроньки) та Артем. Хоча Мія неодноразово перевіряла хід підготовки, вона вважала, що додатковий контроль зайвим не буде. Якщо гості та адміністрація залишаться задоволеними, можна розраховувати на тривалий і вигідний контракт на проведення інших заходів у цьому закладі. Тож Артема вона одразу попередила, що вони їдуть сюди більше працювати, ніж розважатися. Хлопець і не думав сперечатися. Для нього головним було те, що вони їдуть разом, і там, у неформальній атмосфері, він нарешті зможе відверто з нею поговорити.

Наталя після візиту до салону краси, куди записалася ще місяць тому, виглядала розкішно. Нова витончена зачіска та вишуканий дорогий костюм підкреслювали її пишні форми, роблячи дівчину надзвичайно спокусливою. Вона налаштувалася відпочити на повну. Малий Сашко, як і всі діти, сяяв від щастя в очікуванні новорічного дива та подарунків. Світланка вперше святкувала не з батьками, та ще й у відповідальній ролі казкової героїні, тому їй було водночас весело і трохи лячно. Артем плекав надію нарешті розтопити кригу й започаткувати нові стосунки з Мією.

А от самій Мії понад усе хотілося зачинитися десь у найвіддаленішому номері, залізти з головою під ковдру й розревітися. Усі ці шалені тижні вона розробляла сценарії, контролювала закупівлі, їздила прикрашати зали, обговорювала з аніматорами кожну дрібницю, а сама... без упину думала. Думала про того єдиного, хто кілька років тому безжально вкрав її серце, залишивши натомість це непосидюче маленьке диво, яке зараз затишно сопіло поряд у машині. Вона вкотре переконувала себе, що все це в минулому й потрібно жити сьогоденням. Можливо, вона ніколи б не досягла такого успіху в бізнесі, якби вони тоді залишилися разом. Але серце все одно стискало невидимими лещатами, щойно в пам'яті виринали спогади про ту доленосну ніч.

Артем заніс їхні речі до кімнати на другому поверсі. Передчуття свята вже витало в кожному куточку санаторію. На вулиці прикрашені ілюмінацією ялинки виблискували різноколірними вогниками, а знайомі різдвяні мелодії, що лунали звідусіль, миттєво налаштовували гостей на казковий лад.