22

Поклавши голову йому на груди й лагідно погладжуючи його живіт, вона милувалася його спокійним обличчям. Очі Сашка були заплющені, а на губах грала безтурботна усмішка.

— А ми ж насправді зовсім не знаємо одне одного, — тихо промовила Мія, зручніше вмощуючись на його плечі.

— У нас попереду ще купа часу для цього, — не розплющуючи очей, відгукнувся він. — Головне — ти більше нікуди не зникай.

— Не зникну, — вона ніжно провела пальцями по його міцних грудях.

Раптом затишну тишу кабінету розірвав різкий і наполегливий дзвінок мобільного. Сашко, усе ще не розплющуючи очей, наосліп намацав телефон на кавовому столику поруч із диваном і підніс слухавку до вуха, навіть не поглянувши на екран.

— Так, — розслаблено промовив він.

— З Новим роком, коханий! — пролунав у слухавці дзвінкий дівочий голос. — Як ти там? Я вже шалено скучила за тобою!

При перших же звуках цього голосу Сашко різко розплющив очі, і все його тіло миттєво напружилося, наче струна.

— Зараз, зачекай, — він розгублено подивився на Мію, сідаючи на дивані, й лагідно погладив її по щоці. — Почекай хвилинку, люба.

Він швидко підвівся й, абсолютно не соромлячись своєї наготи, відійшов у дальній куток кімнати до каміна, де почав щось тихо й виправдано відповідати у слухавку.

Мія безсило закрила обличчя руками. Їй було водночас і смішно, і неймовірно гірко. Ну звісно, у нього хтось є! Він молодий, успішний та привабливий чоловік, а вона, як дурепа, знову повірила в новорічне диво. Та ось святковий годинник пробив північ, чари розвіялися, і її крихка казка почала розсипатися на гострі кришталеві уламки.

Дівчина тихо підвелася з дивана, зібрала з підлоги свій розкиданий одяг і квапливо заповзялася вбиратися. Коли Сашко нарешті завершив розмову й обернувся, Мія вже була повністю одягнена й поспіхом взувала туфлі.

Коли він автоматично натиснув кнопку виклику на екрані, то найменше очікував почути голос Ілони. Той пролунав як раптовий гуркіт грому серед ясного неба, безжально руйнуючи тишу розслабленої насолоди. Купуючи їй та її подрузі путівку на новорічні свята до теплого моря, Сашко обіцяв самому собі, що обманює дівчину востаннє. Він посилався на те, що сам поїхати не зможе через нагальні справи по роботі. Зазвичай Ілона ніколи не телефонувала під час відпочинку, а набирала його вже після повернення. Невже щось сталося?

Сашко помітив, як злякано розширилися очі Мії — звісно, вона чітко почула ці гучні пестливі вигуки у слухавці. Треба терміново все їй пояснити, просто зараз, не відпускаючи від себе ні на крок. Бо хтозна, що встигне нафантазувати собі дівчина.

Він відійшов до каміна лише для того, аби швидко дізнатися в Ілони, чи все гаразд. На щастя, усе було спокійно: вони з подругою чудово розважалися, просто вона раптово вирішила привітати його з Новим роком. Ніби передчувала щось. Сказавши, що перетелефонує вдень, Сашко квапливо поклав слухавку й обернувся. Мія вже стояла повністю одягнена. Вона навіть встигла дбайливо зібрати з підлоги його речі й акуратно скласти їх на диван. Абсолютно не звертаючи уваги на власну наготу, Сашко миттєво підійшов до неї.

— Я все тобі поясню, — він міцно взяв її за плечі, намагаючись пригорнути до себе, але Мія рішуче вперлася долонями в його груди.

— Я все розумію. Ми обов'язково поговоримо про це пізніше. Мені теж уже пора йти.

— Тебе хтось чекає? — напружився він.

— Так, — вона опустила очі, не зводячи погляду з підлоги.

Їй до нестями хотілося вигукнути: «Наш син!», але гіркий клубок, що підкотився до горла, заважав вимовити бодай слово.

— Я згодом вас познайомлю. У залі, — нарешті вичавила вона з себе, намагаючись приховати тремтіння в голосі. — Одягнися, будь ласка, — дівчина кивнула на диван. — Сюди будь-якої миті може хтось зайти.

— Зараз, зачекай секунду. Ти тільки нікуди не йди, чуєш?

Сашко квапливо почав одягатись. Мія, скориставшись тим, що він відволікся на одяг, тихо вислизнула з кімнати й попрямувала до зали, де святкували діти.