Вступ

Книга, яку ви тримаєте в руках, не коштувала мені великої праці, якщо, звичайно, не вважати заняття філософією, логікою та пережиті горесті життя, які до цього призвели, — великою працею. Мої горесті здебільшого були перебільшені мною ж. Я впевнений, що на долю інших людей випало не менше горя. Дещо гірше справа з моїм усвідомленням загальних неприємностей та власним меланхолійним характером.

Ця книга, не будучи відомою у великих колах, уже зустріла кілька критичних оцінок, але не тому, що в ній містяться точки зору, які не мають права на існування, а тому, що вона здебільшого відповідає характеру песимізму та нігілізму. Хай там як, усі ці точки зору, я впевнений, дуже практичні, не раз песимізм підтверджував свою істинність у практичному житті. У цій книзі я застерігаю людей, які вважають себе оптимістами чи ідеалістами, від помилок, які можуть бути здійснені в їхньому житті. Щоразу як я відходив від своїх ідей, мене спіткали саме такі помилки.

Книга є плодом об'єктивного критичного самоаналізу та логічних висновків на основі індукції, за умови, що загальне якимось чином уже міститься в частковому. Так, наприклад, справа з людьми, бо те, що міститься в людях, — міститься й в окремому індивіді як представникові людського роду. Висновки про одну людину після невеликих міркувань можуть стати висновками загальними, тобто істинними і щодо інших людей. Я ніколи не намагався підганяти факти під висновки, як це робили деякі філософи. Я вважаю це неприпустимим і таким, що веде до серйозних оман. Я не ставив перед собою мети довести те, що мені більше до душі, або ті старі погляди, які були в мені закладені кимось іншим, я просто робив висновки і в усіх питаннях намагався бути об'єктивним, наскільки це було можливим.

Я впевнений, що багато чого, до чого я дійшов своїми міркуваннями, дійшли й інші філософи, але всі ці погляди ніби синтезувалися в мені в якусь систему поглядів, знову ж хотілося б оперувати словами «об'єктивних поглядів». Усі філософи, які стверджують, що їхні погляди не залежать від поглядів інших філософів, — перебільшують свої можливості. На будь-якого філософа мав впливати інший. Навіть коли один філософ суперечив іншому, це був вплив філософа, якому він суперечив. Повна незалежність поглядів — це те, що виходить за межу нормального чи можливого і цілком може вважатися чимось містичним.

У мене ніколи не було наміру написати книгу, вона мимоволі склалася з моїх записів у блокнотах і зошитах. Чим я в принципі задоволений, адже намір написати книгу часто робить текст надмірно суб'єктивним і може бути навіть фанатичним. А такі характеристики я б надав перевагу художній літературі, якійсь фантастиці чи роману, але ніяк не філософії. Можливо, це і хотів сказати Ніцше словами: «Я не стану більше читати автора, якщо помічу, що він навмисне хотів написати книгу; я читатиму лише тих авторів, ідеї яких мимоволі склали книгу». Можливо, це єдина людина, яка б могла по достоїнству оцінити цю працю. Але для мене головне, як і мало б бути для всіх філософів, — не оцінка суджень, а їхня істинність чи неістинність, тим більше що оцінка за своєю формою завжди суб'єктивна, а як будь-яка суб'єктивність — лише можливо істинна.

Нова філософія не повинна включати в себе міркування про фізику, наука крокнула вперед і тепер не потребує філософії. Філософії тут належить лише питання про саму цінність науки та її істинність узагалі. Нова філософія не повинна містити в собі метафізичних міркувань, як у давній Греції чи середніх віках, не кажучи про стародавній Китай. Люди за минулий час достатньо фантазували, що загалом дало основу й раціональним міркуванням. Хоча спокуса піддатися метафізичним міркуванням вельми велика, і вона відома кожному філософові. Що ж до раціональності та логіки, то вони мають бути присутні у філософії як методи досягнення нових філософських істин. Але справжнє сучасне обличчя філософії — це постмодернізм, ірраціоналізм, екзистенціалізм і навіть нігілізм, загальні питання про сенс, істинність, цінність, необхідність і випадковість. Сприйняття і міркування про світ і життя за допомогою філософських категорій.

Первісним завданням цієї невеликої книги було просто систематизувати мої власні деякі погляди на життєві проблеми, так би мовити, визначити свою світоглядну позицію на рівні загальнолюдських етичних і життєвих проблем. Оскільки ці проблеми через свою невизначеність заважали мені перейти до більш точних проблем логіки та діалектики, я вирішив остаточно вирішити й зміцнити свій світогляд на даному етапі за допомогою цієї книги. Тобто вона мала бути своєрідним нагадуванням для мене самого. Але потім з'явилося нове завдання — пошук неспростовних істин, втім, як і всіх філософських міркувань. Крім того, своєю зухвалістю, яка полягає в критиці звичайних поглядів, я маю намір розбудити протести на свою адресу, тим самим змусити й інших міркувати над речами, що давно втратили актуальність у часи «грошово-сексуальної революції». Щоб ще більше розпалити дух протесту, я заявляю, що є єдиним справжнім у цей час філософом-нігілістом. У свою чергу, в міру своїх інтелектуальних сил, разом з історичними філософами-бунтарями я збираюся похитнути загальноприйняті погляди. Адже міркування стає саме тоді цікавим, коли починаєш різати, розділяти, склеювати різного роду уявлення, перевіряти думки на міцність, а догматизм — це застій для розуму. Я не кажу лише про релігійні догмати, в моє поле зору потрапляють моральні, етичні, соціальні та інші усталені догми. Неможливо залишатися догматиком і приймати все, що викладають нам як істинне. Іноді ці погляди перестають угамовувати притаманну вільним умам тягу до вищої розумності. Обурення від невиправданості багатьох нав'язаних уявлень про світ незабаром бере гору. Все це змушує покинути з часом «громадську залу облагороджування мізків», голосно грюкнувши дверима. Це зробив і я, написавши цю книгу. Заздалегідь попереджаю — легко не буде, але якщо обирати шлях полегший, яка в цьому заслуга?