Банальні питання про цілі й сенси

Есе

Довгий час я ігнорував питання про сенс життя, як і деякі інші, на які не можна дати визначених відповідей. Я вирішив, що, сказавши кілька слів про нігілізм, ці питання вирішаться самі по собі. Але, як відомо, важко якого б то не було філософа обмежити лише рамками однієї філософської системи. Усі нерозв'язні питання так чи інакше цікавлять його допитливий мозок. Тому мені довелося трохи поміркувати і пролити світло на цю банальну проблему.

Основним питанням або головною проблемою у філософії традиційно вважається питання про відношення мислення до буття, а буття - до мислення (свідомості). Відповідаючи на питання, які народжувалися на шляху до вирішення головної філософської проблеми, філософи все далі віддалялися від сенсу життя в онтологічні, гносеологічні, діалектичні, соціальні та інші питання. Тільки наприкінці ХХ і початку ХХI ст. настав час таких течій, як екзистенціалізм, постмодернізм, прагматизм, вони все менше звертали увагу на класичне питання філософії, заглиблюючись у внутрішній світ особистості з її проблемами. Ці філософські системи розкривають питання про існування людини, взаємовідносини людей усередині суспільства і з суспільством, а також багато інших. У світі, де переслідуються лише матеріальні вигоди, класичне питання філософії втрачає свою актуальність. Воно втрачає її ще й тому, що залишається досі важкорозв'язним. Сучасні філософи, які ще філософствують у межах класичного філософського питання, діють наперекір Оккаму і його пропозиції не примножувати без міри. Подібне філософствування є неекономним і нераціональним використанням лісових ресурсів.

Після того як ми довели правомірність цього питання, варто згадати, як зазвичай прийнято робити, що про сенс життя замислювалися багато мислителів, філософів і що кожен рано чи пізно задає собі це питання тощо. Я не буду вирішувати це питання, я сумніваюся, що хтось взагалі коли-небудь це робив. Філософи не вирішували питання про сенс життя, а просто висловлювали різні думки з цього приводу. У мене теж є одна нігілістична думка, але я хочу додати в це питання певну систематику або класифікацію.

Отже, почнемо з того, що питання про сенс і мету існування містить у собі складність ще й тому, що, по-перше, сенс і мета - різні поняття. По-друге, потрібно відрізнити між собою сенс і мету існування людини, а також сенс і мету існування всього живого. Тобто поняття сенс і мета існують як на мікрорівнях, так і на макрорівнях. У підсумку отримуємо чотири різних поняття: «сенс на мікрорівні», «мета на мікрорівні», «сенс на макрорівні» і «мета на макрорівні».

Говорячи про окремого індивіда, ми говоримо про мікрорівень, на цьому рівні ми розділяли два поняття «сенс» і «мета». Але оскільки ми говоримо про людину, правомірно назвати ці поняття об'єктивний і суб'єктивний сенс. Мету людини на мікрорівні можна назвати суб'єктивним сенсом, це той сенс, який самостійно знаходиться людиною, тобто мета життя окремого індивіда. Об'єктивний же сенс життя на мікрорівні - це той сенс, який мав би бути один у всіх людей, незалежно від їхніх думок і бажань. Це щось таке, до чого повинні прагнути всі люди, і кожен окремо, будучи якимось загальним призначенням. Саме цей об'єктивний сенс повинен бути втіхою тих людей, які не мають своїх цілей у житті. Багато філософів шукали саме цей об'єктивний сенс існування всіх людей. Саме об'єктивний сенс життя на мікрорівні ставав причиною частих суперечок і міркувань між мислителями. Багато філософських систем розкривали це поняття по-різному, у християн - це спасіння душі, у буддистів - досягнення нірвани тощо. Відносячи себе до філософів, я теж замислювався над цим питанням, але мої міркування прийшли до нігілістичних висновків, втім, я був не один такий. Нігілістичний висновок полягає в тому, що об'єктивного сенсу існування на мікрорівні, тобто людини - не існує. Цей висновок обурює деяких людей, але я не поділяю їхнього обурення. Мене більше б обурило саме існування цього об'єктивного сенсу, що вельми б обмежило людей у їхній свободі.

Після того як ми закінчили міркувати про мікрорівень, ми можемо перейти до понять сенсу і мети всього існуючого у світі й самого світу. Почнемо спочатку з поняття «мета існування на макрорівні». Міркуючи про мету на макрорівні, тобто про мету існування в цілому, включаючи все живе на землі, я можу припустити, що нею є підсумок сліпого прагнення всього живого і неживого. Мета свідомої істоти передбачає під собою когось, хто визначає як саму мету, так і її цінність. У даному випадку цього немає, ми розглядаємо щось неусвідомлене, а саме - сліпе існування саме по собі. Мета сліпого існування - є елементарний її підсумок: знищення, руйнування, анігіляція або більш біологічним терміном «смерть». Як би абсурдно це не звучало, але мета на макрорівні - це підсумок існування всього живого. Наступне визначення - це визначення сенсу на макрорівні, яке скоріше забарвлюється в той таємничий відтінок, що й об'єктивний сенс на мікрорівні. У людства завжди на цей рахунок були лише неоднозначні припущення у вигляді міфів і вірувань. Сенс усього існуючого, включаючи всесвіт, або не пізнаваний, або не існує, і я поділяю агностичні погляди на це питання, я сумніваюся, що хтось колись опише призначення і функціонування цієї складної системи.

Міркування, представлені в цьому есе, повинні трохи відволікти зацікавлені цим питанням уми й відкрити нові грані для міркувань. Але як би там не було, кожен буде шукати відповідь на це питання самостійно. Найтрадиційніші відповіді людей звучать так: «сенс не пізнаваний», «сенс життя у кожного свій», «сенсу життя немає» або «сенс життя в любові, сім'ї, виконанні обов'язку, насолоді тощо». Ґрунтуючись на моїх міркуваннях, можна сказати, що всі вони частково праві й частково помиляються. Усі вони говорять, по суті, просто про різні поняття однієї проблеми...