Думки «Liberum perceptio» (1)
Ліричний відступ
Через багато часу я вирішив
повернутися… Після моєї «смерті», після
того, як вищі істоти спустилися і
величною рукою вказали моїй душі шлях
до світла – я перебував там. Споглядаючи
своїм поглядом усю безтурботність
безмежного простору – я був далекий від
тлінного світу. Лише зрідка кидаючи
короткі погляди я з печаллю вдивлявся в
те, що ще не викорінилося повністю з
моєї душі. Довгий час я був зайнятий
пізнанням вищої істини, висловлюючись
мовою Ніцше – «істин великого стилю»,
довгий час світле сяйво істини
осліплювало мені очі. Але невдовзі
печаль за тими заблудлими душами, яких
ще тримає земне життя, з усіма його
рамками, проблемами, стражданнями,
переповнила мою чашу терпіння. Я вирішив
повернутися, абиповідати людям про те,
що це не те, заради чого варто жити. Не
варто так переживати і чіплятися за те,
що було придумане людьми, що це все
спочатку спровоковане омана. У цьому
світі людина насправді не продукт
системи, а її архітектор, і немає
насправді ні зла, ні добра, ні
страждання, ні любові… Я не знаю, як
обернеться мій акт милосердя і
зухвальства просвітлити давно
закорінілих у рамках умовностей і
моральних приписів, спочатку
запрограмованих людей. Але я не
відступлю, хай навіть почую тисячі
голосів критики…
Філософія. Наука. Ідеї. Філософські
міркування.
Х
Сучасний скептицизм не витримує свого
ж скептицизму, тому альтернативним
рішенням буде раціональний скептицизм.
Раціональний скептицизм полягає у
перевірці теорій на фактах, але при
цьому спростовувати теорію слід так
само на основі фактів, які їй
суперечать. Якщо таких фактів немає ні
на доказ цієї теорії, ні на її
спростування, раціональний скептик не
може ні приймати, ні спростовувати
теорію, залишаючи за собою тимчасову
позицію агностика. Незалежно від своїх
внутрішніх переконань раціональний
скептик не повинен виступати за цю
теорію або спростовувати її прилюдно.
Але раціональний скептик може
приймати логічні міркування і
висновки, які не суперечать законам
логіки і витримують критику інших
логічних висновків, як факт. Це і є
головна відмінність між раціональним і
звичайним скептиком. Просто скептик
впадає в суперечності, заявляючи, що ні
в що не вірить, крім фактів, оскільки в
будь-якому випадку йому доведеться
порушити своє радикальне невір'я на
користь віри в істинність фактів. Крім
того, часто просто скептики
передчасно відкидають теорію, не
маючи при цьому фактів її
неспроможності, що є поспішним
висновком, який не приймається
раціональними скептиками.
Х
Є два схожих, але зовсім різних поняття,
таких як карма і детермінізм. Різниця в
тому, що перше має невизначене і навіть
містичне або фантастичне значення.
Карма говорить, що – роблячи добро, ти
будеш отримувати добро натомість,
роблячи зло, отримаєш теж зло. Але про
детермінізм, який порівняно з кармою
має більш логічний характер, а тим
самим більш імовірний, ми такого
сказати не можемо. Тут не виключено
отримання зла за добро або добра за
зло. За законом детермінізму на відміну
від карми отримуєш у підсумку не те, що
заслужив, а просто те, до чого призвели
причини.
Х
Найтаємничіше питання – питання про
створення. О, якби ми і наш інтелект не
вимагав доказів і відкинув те, що в
усьому є причина, яка повинна мати
наслідок. Ми б напевно пізнали акт
створення всього, який лежить поза
законами логіки. Але як же це зробити?
Вчені хочуть дізнатися, як же це все
сталося, але вони хочуть так само стати
дедалі більш логічними. Чим логічніші
теорії вони будують на цей рахунок, тим
далі вони йдуть від відповіді на
питання про створення світу. Бо наш
власний інтелект відгородив нас від
істини.
Х
Як прекрасно було б відповісти на
головне екзистенційне питання – у чому
сенс життя. Але кому б це допомогло?
Щасливим? Але навіщо допомагати
щасливим? Може стражденним? Але не
думаю, що стражденні, які скрізь бачать
страждання, стануть більш щасливими,
якщо знайдуть сенс життя. Мені в це,
скажімо відверто, – не віриться. А
значить, вирішення головного питання
не принесло б жодної користі.
Знання сенсу життя мало що змінює, а
значить малозначиме, а якщо
малозначиме, значить не цінне. Ціннішою
була б відповідь на питання: «як
позбавити людей від страждання?», або:
«де знаходиться правда серед
незліченної брехні, брехливих
пророків?»
Х
До Екзистенціалізму. Пора відійти від
«чергових» зусиль вирішення
суспільних проблем і зазирнути у світ
переживань і трагедій окремого
індивіда. А може вже навіть пора
перейти до вирішення проблеми
«вирішення проблем».
Х
Метод Сократа. Щоб передати мистецтво
діалектики Сократа, мені знадобиться
менше рядків, ніж Платону.
С (Типу Сократ): Коли насолода буває
злом, чи не тоді, коли вона позбавляє ще
більшої насолоди або веде до
страждання?
Б: (Типу не Сократ): Так, напевно, саме
тоді.
С: Чи не так само справа стоїть і зі
стражданням?
Б: Що ти маєш на увазі?
С: Чи не тоді страждання – благо, коли це
страждання в майбутньому буде
насолодою або це страждання в
майбутньому виключає ще більше
страждання?
Б: Схоже на те.
С: Значить насолода – благо, а
страждання – зло, але може бути й
навпаки, якщо за насолодою стоїть
страждання, а за стражданням стоїть
насолода.
Б: Так, все так і є.
С: Якщо йти на щось погане, яке не є
насолодою і не веде до неї, а також не
виключає ще більшого зла. Таку дію ми
назвемо благом?
Б: Ні, в жодному разі.
С: Ми назвемо його злом, чи не так?
Б: Безумовно.
С: Яка добросовісна і чесна людина піде
на зло – добровільно, за своєю волею?
Б: Жодна.
С: Значить добросовісній і справедливій
людині не можна йти на зло, тобто на те,
що не є насолодою і не веде до насолоди
в майбутньому, і навіть не виключає
страждання, чи не так?
Б: Так, цей висновок ми можемо зробити з
наших міркувань.
С: А значить ніхто не піде добровільно
на те, що не несе насолоду і нею не є,
тому що він чесна і справедлива людина.
Б: Еее... Так, схоже, ти правий.
С: Це ти правий, ми без твоєї допомоги
цього б не дізналися.
Х
Хочете бути унікальним філософом,
спробуйте бути таким як: Скептичний
скептик. Суб'єктивно-об'єктивний
ідеалістичний матеріаліст, але не
дуаліст. Песимістичний оптиміст.
Раціоналістичний емпірик. Культурний і
розсудливий цинік. Гедоністичний аскет
і т.д.
Х
Думки, які логічно правильні, мають під
собою деякі факти, не можуть
називатися дурними. Злий або жорстокий
характер цих думок – ще не доказ їхньої
неправильності. Більшість людей
оцінюють думки лише з практичної
сторони, не вникаючи в їхню суть. Якщо
висловлювання можуть завдати шкоди, їх
називають дурними. Я проти того, щоб
думка мала будь-які обмеження, навіть
обмеження наслідками цих думок. Думки,
які неприємні, які можуть завдати
людині біль, не заважають їм при цьому
бути істинними. Можливо, така думка
зможе колись навіть вберегти цю людину
від помилки, а як говорив Публій Сір:
«Для порятунку людини можна завдати їй
і біль».
Х
Воля до володіння. А. Шопенгауер вважав
причиною всіх людських вчинків «волю
до життя», Ф. Ніцше – «волю до влади». Я
скажу, що ця основа є – «воля до
володіння». Таке прагнення як
прагнення до влади притаманне лише
деяким людям. Воля до влади – часткове,
одиничне прагнення окремих індивідів.
Абсолютне прагнення, притаманне всім і
кожному зокрема – це «воля до
володіння». Влада – це теж свого роду
володіння чимось. Володіти владою може
не кожен, але кожен може просто
володіти чимось іншим, будь то
квартира, машина, будь-яка інша річ.
Найбажаніше володіння – це володіння
грошима і предметом своєї любові. Для
більшості людей головним пріоритетом у
житті залишається насолода, і вони
прагнуть до володіння як причини
насолоди.
Х
В емпіризмі та раціоналізмі філософії
лежить щось більше, ніж просто методи
пізнання світу, у філософії життя – це
вибір між почуттями і розумом. Г'юм
говорив, що найживіша думка все ж
поступається найслабшому відчуттю.
Але всі інтелектуали знають, у який
захват приводить їх жива, нова думка. Я
ж у свою чергу готовий зробити висновок
з філософії Г'юма і говорю, що про той
предмет, який не відчувався, не може
бути жодної думки. Для існування
багатогранних, живих думок потрібні
дедалі новіші, барвисті, різнобічні
враження або відчуття. Іноді
інтелектуальний застій викликаний
відсутністю саме таких нових, яскравих
вражень.
Х
Хто хоч колись щось створював, може
уявити те захоплення, коли через
творчість дається життя створеному
тобою творінню. Ось він – аркуш паперу,
слова, слова складають думку, яка
прийшла в голову в одну мить, а в іншу
мить зникла б назавжди, але ні. Тепер
вона закарбована, тепер вона в полоні
довготривалості. Одна мить
продовжилася. Ця мить тепер живе своїм
життям, незалежно і вільно. Вона
одухотворилася і ожила, тепер у неї є
своє, обмежене певним часом, життя. Але
мить може стати й вічністю, якщо ця
думка стане надбанням і інших людей.
Усі ми знаємо приклади, коли акт
творчості був увічнений. Крім того,
маю ще зауважити, що поява нової
думки – це не акт творчості, це акт
сприйняття. Творчість проявляється
згодом, коли сприйняте намагаються
інтерпретувати словами або іншими
засобами передачі інформації.
Х
Що таке геніальність? Ці люди зовсім не
схожі на звичайну середньостатистичну
людину, яку нічого, крім своїх
меркантильних інтересів, не хвилює,
для якої помірність і звичайність
миліші за різноманітність і
багатогранність життя. «Для великих
людей, – як говорив Денис Давидов: –
треба, щоб у житті було щось таке, що
ворушить душу і пече уяву». Поведінка і
творче осяяння цих людей не може
вписатися в рамки загальновизнаних
етичних і моральних приписів. Їхнє
бачення парадоксальне, свідомість
змішує різні системи сприйняття
навколишньої їх дійсності. І що таке
геніальність як не божевілля? Як не
унікальний спосіб мислення і
сприйняття, як не принципово новий,
нестандартизований погляд на речі? Як
відомо, для творення чогось нового
треба зруйнувати старі обмеження. Хто
на це піде, як не людина з явно
зниженою соціальною відповідальністю
і відсутністю страху перед
невідомістю? У кого з так би мовити
розсудливих людей вистачило б духу
зважитися на відсторонення від
загальновизнаних омаан? Хто б у наш час
зазіхнув на створення нових правил гри
або хоча б витратив час на доведення
недосконалості старих? Як говорив ще
Арістотель: «ще не було жодного
великого розуму без домішки божевілля»,
так і зараз глаголять нам просунуті
психологи, що геніальність – це
особливий стан душі, близький до
божевілля.
Х
Причина песимізму – втрата того, що для
людини було її метою і сенсом життя.
Хто вважає центром усього – віру, для
того причиною песимізму буде втрата
цієї віри. У кого це місце займе любов,
того втрата любові в одну мить зробить
з людини песиміста. Якщо узагальнити,
причина песимізму є втрата чогось
такого, що є головним, тобто мети
життя.
Х
Нарешті я знайшов час почитати цю книгу
під цікавою назвою, яка мене
зацікавила: «Ноосферна
етико-екологічна конституція
людства». І я не перестаю дивуватися,
якою все-таки фантазією володіє
людина. Звісно, я стикався і навіть
читав усілякі магічні та
парапсихологічні книги і вже тоді
помітив цю потугу людської уяви.
Як я і думав, у цій книзі багато
дивовижних слів, зовні таких, що мають
сенс, які справляють враження повної
обґрунтованості такого висновку як:
«Культура управління інформацією –
духовність – є головним чинником
прогресу Людства». Далі таке: «Ми не
пророки, – звичайні люди, стурбовані
долею свого космічного Дому – планети
Земля. Ми пропонуємо побачити себе
збоку, з Космосу. Осмислити проблеми
життєдіяльності Людства в масштабах
планети – давно назріла необхідність».
Ну, я як філософ-екзистенціаліст маю
зауважити наступне: знову планета,
світ, космос, якісь загальні поняття
«Людства в масштабах планети», куди,
скажіть будь ласка, подівся людина?
Куди подівся особистість і його життя?
На перший погляд здається, що автори
цієї книги є оптимістами. Але їхня віра
в те, що люди живуть неправильно, що
людям потрібно змінюватися і
приймати їхню «Ноо-Конституцію»,
доводить, що вони песимісти. На жаль, їм
не вистачило зрозуміти й іншу
песимістичну істину, що нічого змінити
не можна. Смішно, що люди не те що
писати, а навіть думати можуть про ті
речі, які вони хочуть втілити в життя.
Хто хоче змінити світ, має починати з
себе, наприклад, не витрачати даремно
лісові ресурси, займаючись
паперомаранням.
Х
Що сказати про східних філософів?
Східний мудрець – ірраціональний, він
не схильний до логічного, послідовного
міркування, замінюючи логіку
інтуїцією, а факти – містичним
одкровенням. Їхній девіз «Не розум»,
адже вони впевнені в тому, що
неможливо пізнати істину раціональним
способом, і часто відмовляються вірити
й в істинність науки. Ірраціональна
мова східного філософа – важка для
розуміння. Не обмежена лише одним
змістом, вона залишається доступною
для різних інтерпретацій.
Х
Філософія повинна дати мету, мотив,
обмежити можливі дії рамками
принципів, шукати всілякі варіанти
вирішення різного роду проблем. Логіка
як метод філософії має передбачати і
створювати картину детерміністського
зв'язку, пізнаючи приховані
взаємозв'язки. Але філософія не
повинна ставати кінцевою метою.
Х