Реквієм по об'єктивності часу
Есе
Час - страшна сила. Ось минула хвилина, ще хвилина, за нею година, друга і так безкінечно. Але ось у чому питання: чи існує час насправді, адже ми бачимо тільки годинник, на якому рухаються стрілки, і саме рухаються, а не «часуються». Тільки тоді, коли людина подивиться на годинник, вона може сказати: «Який пізній час», але де вона побачила час? Ніякого часу й не було, вона просто інтерпретувала умовні значення цих цифр і стрілок на годиннику. Ця інтерпретація всім відома, тому й створюється ілюзія об'єктивності часу. Насправді час тільки в голові у людини.
Зміна дня і ночі пояснюється рухом землі. Старіння і кінцева точка існування пояснюється рухом на мікрорівнях - це рух білків, атомів, молекул, поділ клітин тощо. Аж ніяк не час убиває людей, це робить рух, втім, воно ж їх і створює.
Час є формою існування матерії. Але де? Форма існування матерії в навколишньому середовищі чи тільки у свідомості людини? Тільки людина не може мислити матерію без часу, чи матерія все ж не існує без часу? Візьмемо таке визначення: «Час - черговість існування явищ, які змінюють одне одного». По суті, це визначення підходить і для руху. То в чому різниця між часом і рухом?
Які властивості часу ми можемо назвати? Звичайно, те, що час робить теперішнє минулим, а майбутнє - теперішнім. Залишається тільки розглянути ці три етапи існування матерії. Ясно, що один рух не буде ділити себе на те, що було, те, що є, і що буде. Ні, рух завжди тільки зараз, він тільки те, що є. Причина поділу все ж полягає в часі, в сукупності минулого, майбутнього і теперішнього, яке інтерпретується як сам час.
Далі є такий афоризм: «На жаль, майбутнє ніколи не настає, навколо нас завжди теперішнє». Добре сказано, всі ми розуміємо, що теперішня мить розділяє існування матерії на минуле й майбутнє, ви згодні? Але ми так само вже знаємо, що існування матерії полягає в русі. А значить, теперішнє розділяє рух на минуле й майбутнє. Теперішнє - є точка відліку. Відповіді на наступні питання дадуть нам повну картину міркування, ці питання звучать так: Що є причиною теперішнього? Хто визначає теперішнє як теперішнє? І відповідь більш ніж проста - це «людина». Саме людина споглядає теперішню мить, її свідомість і є причиною розділення руху на минуле й майбутнє, а раз так, то й причиною самого часу. Без людини був би тільки рух, який рухається згідно зі своїми властивостями тільки вперед. Без людини і її споглядання теперішнього моменту як такого не було б ні минулого, ні майбутнього, ні теперішнього, а так і самого часу. Можна сміливо стверджувати, що час є поняттям суб'єктивним на відміну від об'єктивного руху.
Час є формою існування матерії, але тільки у свідомості людини, тільки вона не може уявити матерію без часу. А матерія цілком обходиться без нього. Простір, матерія, рух - різні прояви одного існування або буття. Ось тільки для того, щоб людина сприймала це саме буття, їй треба створювати такі суб'єктивні атрибути, як час, об'єктивно існуючого руху.
Ідею суб'єктивності часу висловлював так само І. Кант. Ми двоє спростовуємо об'єктивність часу, але робимо це по-різному. Кант заклав час у свідомість людини як її властивість, як спосіб сприйняття речей. Я ж у свою чергу помістив цю категорію як помилкову інтерпретацію іншого об'єктивно існуючого феномена, а саме - руху.