Думки «Liberum perceptio» (2)
Суто раціональне міркування на користь
доведення загробного життя. Коли ми не
усвідомлюємо, не запам'ятовуємо
теперішнє, в майбутньому воно для нас
не існувало. Тобто якщо ми
усвідомлюємо себе, це означає, що ми
усвідомлюємо себе в майбутньому. Якщо
ми усвідомлюємо себе в цю секунду, це
означає, що ми будемо усвідомлювати ще
й наступну секунду або наступний
момент. З цього випливає висновок: щоб
усвідомлювати, життя повинно існувати
загробне життя, інакше ми б були в
невіданні, існували несвідомо,
оскільки теперішній момент пов'язаний
безпосередньо з майбутнім моментом.
Якщо дивитися з пам'яті на вчорашній
день, то для цієї людини він не існував,
тому що він не був усвідомленим. А за
допомогою теорії відносності можна
припустити, що до того часу, як настав
цей день, він уже був неусвідомленим, по
великому рахунку його не існувало ні в
минулому, ні в майбутньому. Звісно,
переносити таку можливість у загробне
життя – ризиковано, оскільки поняття
часу, минулого, майбутнього,
теперішнього – це лише земні категорії.
Х
Процес сприйняття нової інформації
людиною проходить через аналогію. Щоб
людині зрозуміти щось нове, їй
необхідно провести аналогію з тим, що
вона вже знає, з основою. З часом
аналогії ускладнюються, стаючи
основою для нової, ще більш складної
аналогії. Ця здатність розуму дає
можливість зрозуміти нове знання,
теорії, гіпотези, те, що відбувається…
Х
Одна з причин існування багатьох
теорій у філософії – це суб'єктивна
інтерпретація не тільки філософських
понять і категорій, а й звичайних слів.
У математиці та фізиці теорій щодо
однієї теми набагато менше. Мова точних
наук більш чітка і укладена у форми,
які всі повинні розуміти однаково.
Х
Урок логіки: люди так люблять говорити
– ти суперечиш сам собі, наче цим
сказано, що той, хто суперечить сам
собі, автоматично – не правий. Перш ніж
судити, треба придивитися уважніше.
Адже насправді суперечність доречна,
коли говорять про різні речі, коли
говорять у різних відношеннях до однієї
речі, або про річ у різні періоди часу.
Наприклад: я можу сказати на одній
сторінці: «Ця квітка біла», а на іншій:
«Ця квітка червона». Тут не буде
суперечності, тому що я говорю про різні
квітки. Або, наприклад, на одній
сторінці я кажу «Ця людина висока», а на
іншій – «Ця людина худа», тут йдеться
про одну людину, але в різних
відношеннях. І останнє: я так само можу
сказати «Листки на цьому дереві
зелені», а через кілька сторінок –
«Листки на цьому дереві жовті» – тут з
часом осінь пофарбувала листки цього
дерева в жовтий колір. Суперечності тут
немає, як і в перших двох випадках.
Х
Жан-Поль Сартр говорив, що Існування –
не необхідне. Але якщо взяти існування
в значенні присутності в об'єктивному
світі не тільки людей або чогось
живого, а й подій, понять. То,
стверджуючи, що існування – не
необхідне, ми не можемо уникнути
наступної суперечності: якщо існування
– не необхідне – це також означає, що
існування не необхідності існування –
не необхідне. Суто логічно виходить
суперечність: якщо щось не необхідне,
значить воно необхідне.
Х
Одна зі здатностей афоризму –
показувати те, що на душі в автора, не
забираючи жодного важливого моменту.
Ніщо так не відкриває автора, як
коротке і точне висловлювання. Навіть у
великих книгах письменники
концентрують нашу увагу на своїх
коротких висловах, афоризмах. У ці самі
вислови вони вкладають свою головну
ідею, всі свої старання і можливості
свого розуму.
Х
Все, що робиться не з примусу, завжди
робиться бездоганно. Бездоганність
втрачається, коли від тебе чекають
чогось особливого. Будь-яка оцінка –
лише суб'єктивна інтерпретація, яка
спотворює все неповторне і єдине у
своєму роді. Часто очікування поганої
оцінки людиною, яка має бути оцінена,
спотворює її творіння.
Х
Треба розрізняти «особисте суб'єктивне
уявлення» і «суспільне суб'єктивне
уявлення». А «суспільне суб'єктивне» не
плутати, як це роблять більшість людей,
з «об'єктивною» істиною.
Х
Природний самообман – коли наша уява
домальовує справжні ефекти від
об'єкта фарбами перших вражень або
ефектів щодо цього об'єкта. Тобто ми
сприймаємо об'єкти так, як ми їх
сприйняли колись. Як би не змінився сам
об'єкт, ми будемо обманювати самих себе
свідомо чи несвідомо минулими нашими
враженнями. Можна назвати це звичкою,
але якщо сприйняти це як властивість
уяви, то більш підходяща назва цьому
феномену буде «природний самообман».
Так, наприклад, ми іноді слухаємо
музику, яка нам сподобалася через те,
що ми слухали її під час якоїсь приємної
для нас події. Навіть якщо ця пісня нам
ніколи не подобалася, але після певної
події вона може фігурувати в наших
музичних уподобаннях. Втім, таке ж саме
пояснення я можу дати й тому, що
класичну музику слухає дедалі менше
людей. Сучасні розбещені люди не
отримують тих сильних і приємних
вражень від цієї музики, як у старі
часи. З тієї ж причини «природного
самообману» ми довгий час можемо не
змінювати наше ставлення до людей, які
насправді змінилися або яких з часом ми
дізналися «краще».
Х
Не тільки сексуальні бажання можна
сублімувати в інший аспект людської
діяльності, як стверджував Фройд, а й
будь-яке інше бажання, як наприклад
бажання їсти. Простий приклад тому:
коли ми помірно голодні, ми більш
активні як фізично, так і
інтелектуально. Після того як ми
перенаситили своє черево надмірною
кількістю їжі – ми стаємо лінивими, і
бажання активно прагнути до чогось
тимчасово зникає. Вся справа в тому, що
коли в нас було бажання їсти – ми
сублімували його на інші речі. Бажання
– це енергія, і вона сублімується, якщо
сказати простіше, то перенаправляється
в різні інші аспекти людської
діяльності. Коли ж ми перенаситилися, у
нас зникає відповідне бажання, і нам
більше нічого сублімувати. Домінуючих
бажань не так багато – це бажання їсти,
пити, спати і, звісно, бажання
сексуального характеру. Один аспект
людської діяльності не повинен
сублімувати всі інші людські бажання.
Усі бажання в ідеалі повинні
задовольнятися рівною мірою. Але в
більшості випадків це неможливо, що й
призводить більшість людей до
латентних або явних неврозів.
Х
Не побачать мене більше в гарячій
суперечці щодо цінностей, я покидаю
кімнату до того, як проголошено першу.
Аксіологія, кажу я – це «чуттєологія»,
не більше. Розум відсутній у питаннях
цінності речей. Будь-яка річ набуває
своєї цінності, спираючись на позитивні
та негативні людські почуття оцінювача.
Про смаки не сперечаються, як ми всі
знаємо…
Х
Є різні типи філософії: філософія раба,
філософія бунтаря, філософія царя і
філософія мандрівника або відступника.
Кожна людина-філософ має пройти всі ці
етапи світогляду від смирення до
відкидання, від відкидання до
надлишку і від надлишку до
безсторонності та поміркованості…
Х
За три роки вивчення філософії я
зрозумів, що істинний філософський
геній не може існувати в сучасному
соціальному ладі.
Х
Філософствування швидше є передачею
особливого душевного стану філософа,
ніж пошуком незаперечних істин. Саме
певний душевний стан є причиною
філософствування багатьох людей. А
якщо це так, то я можу навіть
стверджувати, що в певному сенсі рівень
компетентності філософа можна
оцінювати лише за допомогою
емоційного AQ, існування якого з
недавніх пір намагаються довести
сучасні психологи.
Х
Реінкарнація?… гаразд, припустімо, що
душа після смерті перероджується, і
перероджується вона в тварину. Звідси
виходить, що душа людська не є душею
людською, вона може бути і душею
тварини, тобто душа не має жодного
астрального тіла або форми, яка б
віддалено нагадувала людське тіло, що
суперечить усталеним людським
уявленням, але це не головне. Далі, в
усіх релігіях та інших джерелах – душа
є носієм і причиною свідомості. Можна
зробити висновок, що раз у тварину
переселилася душа, яка була в людині –
тварина володіє свідомістю. Але чи
бачимо ми проблиски свідомості у
тварин, не інстинктів, а саме
свідомості? Хоча це питання теж
спірне, і завжди знайдуться дивні люди,
які запитають, а звідки ти знаєш, може в
тварин є свідомість? З такими людьми
найкраще грати за їхніми ж правилами і
задати ще більш безглузді,
нерозв'язні питання типу: «чи є кінець
перероджень чи ні?», «Створюються нові
душі чи є лише вічний кругообіг
старих?» і т.д. і т.п.
Як бачимо, перероджень у тварину
здається зовсім неймовірним. Тепер
щодо перероджень душі з людини в
людину. Ми знаємо, що про це говорив і
Платон, і Сократ, ну і, звісно, всі
піфагорійці. Крім того, в історії є
багато цікавих випадків з людьми, до
яких приходила пам'ять про попереднє
життя, і так звані випадки
ксеноглосії, коли людина починає
говорити іншою мовою, до цього нею не
вивченою. Але, як ми вже з'ясували, для
реінкарнації душа повинна бути носієм
свідомості. Реальні ж факти вказують,
що носієм свідомості є саме органічний
мозок. Елементарна нестача йоду або
будь-яка банальна психічна хвороба є
причиною затьмарення свідомості, аж до
повного її зникнення. А всі випадки,
які так би мовити доводять вірність
гіпотези реінкарнації, можна пояснити
й за допомогою інших припущень,
наприклад: ясновидіння,
несвідоме, генетична пам'ять, і як би
там не було, ще рано відкидати й
елементарне шахрайство.
Х
Критикувати думку, укладену в короткий
афоризм, через його великі обсяги і
значення вельми просто, це можна
зробити за допомогою кількох способів.
Можна, наприклад, замінити одне
значення поняття на інше, або
розглянути висловлювання з різних
філософських позицій: матеріалізму,
ідеалізму, прагматизму, емпіризму,
раціоналізму. Але деякі думки не мають
навіть у собі тієї «розкоші», яка
називається «логікою», і елементарні
її закони можуть стати монументами
половині існуючих афоризмів…
Х
Кажуть, що всі елементи світобудови
гармонійно пов'язані між собою, але хто
знає? Може ця гармонія – наслідок зовсім
не гармонійних молекулярних або навіть
субатомних рухів і реакцій, які
створюють враження гармонійності подій
на макрорівні. Може це все той самий
просто уявний феномен. Адже завжди
залишається припущення, завдяки Локку,
Г'юму і Канту, що це наш розум є
причиною того, що ми сприймаємо
світобудову гармонійно, тоді як
насправді вона може бути й хаотичною…
Х
Цікаво, ще блукає серед нас
твердження, що природа не творить
нічого даремно? Чи ми вже змирилися з тим
фактом нашого еволюційного минулого,
що природа створювала речі, які з часом
зникають, як доказ
непотрібності? Ну, якщо так, то можливо з
часом ми змиримося і з ще точнішим
припущенням…
Х
Будь-який вчинок більш-менш об'єктивно
буде оцінений, якщо буде оцінений за його
мотивами. Нехай відтепер будь-який вчинок із
хорошим мотивом буде оцінюватися як
добрий, а з нехорошим – як злий.
Прояви неживої або сліпої природи
не мають мотиву, відповідно вони поза
оцінками за шкалою «добра» і «зла».
Твердження, що природа творить добро
– просто позбавлене будь-якого
сенсу…
Х
Чи варто займатися систематизацією
думок, якщо саме життя, як і його
сприйняття, в корені своєму – хаотичне й
абсурдне?
Х
Я завжди був проти інтелектуальної
дискредитації статей. Думка, що
жінки менш інтелектуальні, не була
достовірно, емпірично доведена жодним
із проведених експериментів.
Тести на IQ дають так само невизначені
результати. Жінки є лідерами
середнього рівня, тоді як чоловіки
лідирують на низьких і високих рівнях.
Думка, що чоловіки є розумнішими, при
отриманих даних вельми помилкова,
адже жінка із середнім рівнем IQ
завжди може випадково зустріти
чоловіка з низьким коефіцієнтом,
безрозсудно стверджуючого, що чоловіки
розумніші за визначенням. Ці висновки
зроблені ще на основі моделі «загального
інтелекту», тоді як ми знаємо про
багато моделей так званого «не
загального інтелекту», серед яких
моделі Терстоуна, Гілфорда, Айзенка,
Кеттелла тощо. Ці теорії говорять, що
інтелект – складається з різних
аспектів, як наприклад розуміння слів,
швидкість мовлення, числовий фактор,
просторовий фактор,
асоціативна пам'ять, швидкість
сприйняття, індуктивне мислення, у
різних моделях різні аспекти. У
розрізі цих моделей можна сказати, що
в деяких аспектах мислення жінки
відстають, а в інших лідирують.
Єдине, що можна більш-менш
сказати достовірно, це те, що із
задачами на просторове обертання
чоловіки в середньому справляються краще.
Так само чоловікам більш близькі точні
науки, таку математичну премію як
Філдсівську або Абелівську ніколи не
отримували жінки.
Х
Декілька слів на захист «Пісень
Мальдорора» Лотреамона… сей
твір важкий, якщо не
неможливий для розуміння звичайних
людей, оскільки написаний він у незвичному
символічно-поетичному стилі. Якось
я прочитав про один експеримент: дітям
дали прості дошки. Вони з ними гралися,
будували будиночки тощо. Коли ці дошки
взяли і збили їх у вигляді труни, жодна
дитина не доторкнулася до колишніх дощок.
Вони тепер відображали якийсь
соціально-психологічний феномен,
який свідомість або підсвідомість
визначала як табу для ігор і
відображала зовсім інші аспекти
буття. Дивлячись на цей приклад і розбираючи
поему Лотреамона, можна зробити висновок,
що Лотреамон діє
протилежно цим дітям, він
продовжує гратися з цією труною, як
із простими дошками…
Х
Часто філософську мізантропію, тобто
мізантропію як світогляд,
розуміють як ненависть до людей, це
дещо неправильне тлумачення цього
поняття. Таке тлумачення більше
підходить мізантропії як хворобі.
Ненависть – є хворобливе почуття,
що супроводжується страхом стосовно
предмета ненависті або навпаки навіть
підсвідомою любов'ю. Філософське
поняття мізантропії слід розуміти з
одного боку як частину
нігілістичної етики, яка
включає в себе положення про первісно
злу природу людини, а з іншого як
елементарну небезпричинну
антипатію, або презирство до
людських якостей інших людей.
Х
Багато мудреців грішать тим, що видають
свою власну невизначеність
поглядів за «непізнавані» істини.
Х
Саморуйнування – виняткова
властивість людей, яка розвинулася на
вищому щаблі еволюції. Сьогодні все
менше викликає сумнівів теорія
Дарвіна. Учені знаходять факти на
підтвердження теорії Дарвіна прямо
пропорційно кількості знаходження
нестиковок у біблійній версії
походження людини. Єдине,
що змушувало засумніватися в
правдивості цієї теорії – це те, що
вчені не могли створити живу клітину в
лабораторних умовах. Ця проблема
була вирішена 20 травня 2010 року. Всесвітньо
відомий учений доктор Крейг Вентер
оголосив про те, що команді
дослідників з Інституту Крейга
Вентера під його керівництвом вперше в
історії вдалося створити штучний
живий організм – синтетичну
самовідтворювану клітину. Це
наукове відкриття остаточно довело
істинність теорії Дарвіна. Тепер
більше не викликає жодних сумнівів,
що ми еволюційний продукт природи,
який походить від тварин. Ми
успадкували деякі якості у цих
тварин, але деякі якості
є продуктом автогенезу і
виключно належать тільки
вищим ланкам еволюції. У тваринному
світі є боротьба за першість,
верховенство, в ньому функціонує
принцип: «виживає найсильніший», і
тільки людина набула здатності до
саморуйнування, яке чуже
тваринному світові.
Х
Не рубайте з плеча, тобто не робіть
як завжди. Багато речей, які люди
вважають нормальними – не є
нормальними, багато речей, які люди
вважають патологічними, не є
такими. Скільки разів було сказано, що
самі по собі речі ні погані, ні хороші,
ні брехливі, ні істинні, ні нормальні,
ні патологічні, вся справа в нашому
ставленні до них. Але існує
«всезнаючий», «всепроникний»
стадний інстинкт, який піклується
сам про себе за допомогою наступної
установки: «що добре, що нормально,
що істинно для більшості, таким
є і для мене». Це
повітряно-крапельно-інформаційна
інфекція, якою ми інфіковані
майже з немовлячого віку,
масова епідемія, яку нам ніколи не
подолати. Чи потрібні приклади? Під цей
розстріл могла б потрапити будь-яка
суспільна традиція під ярликом
«нормальна». Але зараз я скажу тільки
декілька слів з приводу того, що
Фрейд, так би мовити – «онормалив».
Скільки разів я чув: «я вже не можу
сам(а), мені потрібен хтось». До чого ж
загіпнотизували людей? Вони
справді всією своєю сутністю
переконані, що їм потрібен хтось..., щоб
знайти опору, розвагу, щоб
задовольнити свої інстинкти.
Останнє твердження взагалі
незаперечне, а виправдання типу: «це ж
інстинкт, і я нічого не можу з цим
вдіяти», вже навіть ніким не
спростовується. Ні, я б міг зрозуміти,
якби зі мною говорила якась худоба,
хоча в більшості випадків саме вона і
ховається за оболонкою людини.
Слова «це ж інстинкт і я нічого не
можу з цим вдіяти» – це наслідок,
раціоналізація інших гіпнотичних
соціальних установок (гіпно-інфекцій)
типу: «знайди собі когось…, ти не
витримаєш сам…, ми, люди, повинні
задовольняти себе, щоб уникнути
неврозів» тощо. Але неврози саме
тому й починаються, що людина
починає щиро вірити в те, що їй
це необхідно. У випадку
недосяжності «бажаного» все більше
наростаюче обурення призводить до
депривації або фрустрації
(психологічні терміни). І всі навколо
переконані, що це нормально, пояснюючи
це наступним: «у нього або неї давно не
було сексу». Ні, ласкаві добродії –
це в корені не так. Це просто ми самі
вже «вилюблені» соціальними
установками. Все, що нав'язане, потрібне нам
заради того, щоб задовольнити навіть не
себе, а соціум, щоб довести йому, що
ми не гірші, не ізгої, і погрітися в променях
марнославства, адже чим більше людей нам
вдалося трахнути, тим вища самооцінка.
Я не сперечаюся, акт задоволення себе –
це приємно, але з того, що це приємно,
не випливає, що це необхідно.
Відсутність цього не є
патологічним явищем, ходити по
вулиці з відкритим ротом, дивлячись на людей
протилежної статі з бажанням
накинутися, не є нормально.
Твердження, що мені треба з кимось
переспати, тому що мені погано –
ненормальне, це твердження не
особистісне, це лише
персоніфікована в особі індивіда
думка стада. Згадаймо про це, коли
вчергове будемо шукати причину
свого поганого настрою…
Х
У наш час не можна приписувати старим
філософським поняттям нові значення,
небажано так само створювати нові
поняття, які несуттєво
відрізняються за змістом від старих. Через
туманність і неоднозначність
філософських понять важко відразу
визначити, про що філософ хоче
сказати, назвавши себе, наприклад –
ідеалістичним раціоналістом. Під
цим визначенням можна розуміти кілька
речей, такі як: перше, він вірить в
існування платонівських вроджених
ідей, друге, він вірить у безмежні
можливості людського розуму і
вважає розум єдиним способом
пізнання реальності, яке
торжествує над емпіричним
пізнанням. По-третє – це поняття може
означати віру в торжество розуму над
почуттями, і по-четверте – торжество над
іншими соціальними формальностями. Щоб
уникнути непорозуміння, слід
проводити обумовлену класифікацію
понять, це дасть можливість зрозуміти, про
що саме говорить філософ, не
вигадуючи нових непотрібних термінів. У
нашому випадку ця класифікація може
виглядати як:
1. Онтологічний ідеалістичний
раціоналіст.
2. Гносеологічний ідеалістичний
раціоналіст.
3. Аксіологічний ідеалістичний
раціоналіст.
4. Етичний ідеалістичний
раціоналіст.
Це зробить дещо незрозумілою мову
філософа для людей необізнаних у цій
науці. Але як ми знаємо, для досягнення
чогось треба чимось пожертвувати – це
суть закону «збереження енергії». У
логіці, філософії та інших науках та сама
ситуація, для досягнення точності
можна пожертвувати ясністю викладу,
але ця ясність буде втрачена тільки в
нефілософських колах, і тільки якщо вони
не узгодять між собою різницю в
розумінні базових філософських понять.
Життя. Спостереження. Екзистенційні
питання.