Розділ 10.Ніч гріхопадіння.

 

Двері її спальні так і залишилися прочиненими в коридор. Це була не просто випадковість, а мовчазне, майже відчутне запрошення. Катя знала це, як знала й те, що він зараз не спить, вичікуючи в темряві свого кабінету на знак, який змінить усе.

Вона сиділа на краю широкого ліжка. Червоний шовк сукні зім'явся від поїздки, рубіни на шиї продовжували горіти під світлом нічника, а між ніг усе ще відлунювала тягуча, солодка пульсація після того, що сталося в салоні машини. Тіло пам'ятало гарячий дотик його пальців, кожне прошепочене на вухо слово. Воно вимагало продовження.

Повільно, наче уві сні, вона звелася на ноги. Підійшла до віолончелі, взяла смичок і впевненим рухом витягнула з інструменту останню, тремтливу й чисту ноту «Лебедя». Мелодія згасла, залишаючи по собі дзвінку тишу.

Вона акуратно відставила віолончель, подивилася на прочинені двері й ступила за поріг.

Коридор тонув у нічній прохолоді. Лише з самого кінця, з-під дверей кабінету Акімова, вибивалася тонка золота смужка світла. Катя пішла вперед — боса, дозволяючи довгому червоному подолу тихо шелестіти по лакованому паркету.

Двері кабінету були відчинені навстіж.

Ілля сидів у глибокому шкіряному кріслі, тримаючи в руці склянку з віскі. Його біла сорочка була розстебнута на кілька верхніх ґудзиків, рукава закочені до ліктів. Коли її тінь упала на поріг, він повільно підняв голову. Його погляд ковзнув по її розпатланому волоссю, по яскравих губах і затримався на очах.

— Не спиш? — глухо запитав він, ставлячи склянку на стіл.

Вона зупинилася на самому порозі, тримаючись пальцями за одвірок.

— Ні. Не можу.

Він підвівся — повільно, не зводячи з неї очей. Підійшов майже впритул, обдаючи її теплом свого тіла й ледь помітним ароматом міцного алкоголю. Його велика долоня ніжно лягла на її щоку, великий палець обережно окреслив контур губ.

— Чого ти хочеш, Катю?

Вона дивилася на нього знизу вгору, відчуваючи, як зникають останні бар'єри. Вона більше не хотіла бути жертвою обставин. Якщо її доля вже вирішена, вона сама заявить на неї права.

— Я хочу, щоб ти взяв мене. Цього разу — без умов. Бо я сама цього хочу.

Ілля на мить завмер, ніби не вірячи власним вухам. Його погляд потемнішав, стаючи майже чорним.

— Ти впевнена? Потім вороття не буде.

— Я знаю, — прошепотіла вона, підводячись на пальчиках ніг.

Він нахилився й накрив її губи поцілунком. Спочатку обережним, майже шанобливим, але за секунду його пристрасть вирвалася на волю. Поцілунок став глибоким, вимогливим і палючим. Гарячі долоні Іллі ковзнули по її спині, намацали тонку металеву блискавку сукні й одним рухом розстебнули її.

Червоний шовк важкою хвилею впав до її ніг. Катя залишилася стояти перед ним лише в мереживній білизні та сяючих рубінах на шиї.

Акімов відступив на крок, важко дихаючи й оглядаючи її тіло, наче витвір мистецтва.

— Боже, Катю... Ти неймовірна.

Він легко підхопив її на руки. Вона мимоволі обхопила його шию, ховаючи обличчя на його грудях, поки він ніс її коридором до своєї спальні. Тут ліжко було набагато більшим, застеленим важким темним шовком.

Він дбайливо поклав її на подушки й швидко роздягнувся сам. При світлі місяця, що пробивалося крізь панорамні вікна, Катя вперше по-справжньому розгледіла його тіло — широкі плечі, рельєфний прес і кілька старих, блідих шрамів на боці та грудях. Вона несміливо протягнула руку й торкнулася одного з них кінчиками пальців.

— Боліло? — тихо запитала вона.

— Давно, — відповів він, перехоплюючи її долоню й цілуючи зап'ястя. — Зараз болить лише від того, як сильно я тебе прагну.

Він ліг поруч, заповнюючи собою весь її простір. Його губи почали повільну, згубну подорож її тілом. Він цілував її шию, ключиці, пестив груди, змушуючи її вигинатися під його дотиками. Коли його поцілунки спустилися до живота й нижче, Катя судомно вчепилася пальцями в його волосся.

Його губи торкнулися її лона — там, де все ще палало вугілля автомобільної пристрасті. Ілля пестив її повільно, вивчено, знущально-ніжно, сплітаючи рухи язика з наполегливим натиском пальців усередині. Спалах накрив її миттєво. Катя голосно, не стримуючись, застогнала на всю спальню, коли перша хвиля оргазму змусила її тіло здригнутися.

Він не дав їй перепочинку. Підвівся, нависаючи над нею, і впевнено увійшов у неї одним глибоким рухом. Вона була повністю готова до нього.

Ілля рухався ритмічно, потужно, забираючи її стогони своїми поцілунками. Катя міцно обхопила його ногами за талію, її нігті залишали червоні смуги на його широкій спині. Це був танець без правил, де солодкий біль переплітався з чистою насолодою.

Раптом він перехопив її за стегна й одним рухом посадив її зверху на себе. Катя опинилася притиснутою до його грудей, повністю контролюючи глибину й темп. Вона почала рухатися сама — вперше так вільно, впевнено й пристрасно, відкидаючи голову назад.

Ілля дивився на неї знизу вгору з сумішшю захоплення та тваринного бажання.

— Ти моя, Катю... Моя від першого до останнього подиху, — хрипко промовив він.

Вона нахилилася до його обличчя, торкаючись своїми губами його губ.

— Тільки сьогодні, Ілля. Сьогодні — ти мій.

Фінал наздогнав їх одночасно. Це був різкий, майже болісний вибух, що змусив їх обох судомно закричати в темряву кімнати, міцно притискаючись один до одного.

Пізніше вони лежали на вологому простирадлі, важко дихаючи й спостерігаючи, як за вікном повільно синіє небо, провіщаючи світанок. Ілля притискав її до свого боку, а вона спокійно тримала голову на його широких грудях, слухаючи рівний, сильний стукіт його серця.

— Я дозволю тобі повернутися до консерваторії, — тихо порушив тишу він, перебираючи пасма її волосся. — Договір є договір.

— Я знаю, — прошепотіла вона.

— Але туди тебе супроводжуватиме моя охорона. Нам обом так буде спокійніше.

Катя миттєво підвела голову й подивилася на нього серйозними очима.

— Ні. Жодної охорони в стінах академії. Я не хочу, щоб на мене показували пальцями й шепотілися за спиною.

Акімов насупився, у його погляді знову проглянула залізна впертість.

— Тоді я сам відвозитиму й забиратиму тебе. Кожного дня.

Вона на секунду задумалася, зважуючи всі «за» і «проти». Його особиста присутність була меншим злом, ніж мовчазні громили біля дверей аудиторії.

— Добре. Поки що нехай буде так.

Він задоволено посміхнувся й ніжно поцілував її в чоло.

Ранок зустрів їх яскравим зимовим сонцем. Коли Катя розплющила очима, ліжко поруч уже було порожнім, але на тумбочці на неї чекала чашка гарячої свіжої кави.

Ілля сидів у кріслі біля вікна, повністю одягнений у свій класичний сірий костюм, і з легкою усмішкою спостерігав за тим, як вона прокидається.

Вона сіла, притискаючи важку шовкову ковдру до грудей.

— Отже, у нас угода?

Акімов підвівся, підійшов до ліжка й сів на край.

— Так. Офіційна угода, Катю. Ти належиш мені, я забезпечую твою безпеку й закриваю всі борги твоєї родини. Ти навчаєшся, граєш на своїй віолончелі де завгодно, але навіть не думаєш про втечу. І... ти можеш бачитися з батьком, коли забажаєш. Мої люди за цим простежать.

У Каті відлягло від серця. Вона вперше за ці довгі, кошмарні дні посміхнулася йому щиро, без прихованої злості чи сарказму.

— Згода.

Він нахилився й скріпив їхній договір легким, майже невагомим ранковим поцілунком.

— Тоді збирайся. Сьогодні твій перший день у консерваторії. І я особисто відвезу тебе туди.

У ванній кімнаті під гарячими струменями душу вони знову були разом. Були легкі дотики, тихий сміх і та дивна близькість, яка починала здаватися їй природною.

Катя розуміла, що це рішення не було справжньою свободою. Це була золота клітка з трохи ширшими прутами. Але це був її перший, свідомий крок до того, щоб повернути контроль над власним життям. Вона отримала можливість грати.

Віолончель чекала на неї в кімнаті, а Ілля... Ілля чекав на неї в машині нанизу.

Просто пасивно бажати свободи — надто мало. Потрібно чітко запитати себе: на що саме ти готова піти й чим пожертвувати, щоб отримати те, чого так пристрасно прагнеш.

Вона принесла в жертву своє тіло й гордість. Але натомість повернула свою музику. І тепер вона збиралася грати так, як ніколи раніше.