Розділ 4. Вечірка влади.

 

Важкий позашляховик мчав нічним передмістям, упевнено розрізаючи густу темряву потужними фарами. Катя сиділа рівно, напруживши кожну наявну в тілі долоню, і намагалася навіть випадково не торкатися Іллі плечем. Проте простір шкіряного сидіння здавався занадто тісним. Акімов сидів близько — навмисне, демонструючи повну відсутність дистанції. Його широка, гаряча долоня знову опустилася на її коліно, ледь стискаючи тонку шовкову тканину білої сукні. Це не завдавало болю, але служило мовчазним і невблаганним нагадуванням: правила гри змінилися, ти більше не належиш собі.

Важкі смарагди на шиї неприємно холодили шкіру. Кожен камінь у дорогому кольє відчувався фізично, немов замаскована під розкіш ланка залізного кайдану.

— Куди саме ми їдемо? — нарешті порушила вона гнітючу тишу, не повертаючи голови в його бік.

— Туди, де сьогодні збирається вся місцева еліта, — спокійно й тихо відповів Ілля. — Гладкий, Барах, прокурорські, їхні кишенькові бізнесмени. Весь той бруд, який звик вважати себе господарями цього життя. Я покажу їм, що ти перебуваєш під моїм заступництвом. Після цього жоден із них не посміє навіть поглянути в твій бік.

Катя відчула, як уздовж хребта пробіг легкий дрож.

— А якщо... якщо хтось із них усе ж посміє?

Акімов повільно повернув голову. У напівтемряві салону його темні очі хижо зблиснули віддзеркаленням приладової панелі.

— Вони занадто добре знають ціну моїх фінансових послуг і наслідки моєї відмови з ними працювати. Повір, ризикувати своїми мільйонами заради хвилинної примхи ніхто не стане. Вони занадто боягузливі для цього.

За кілька хвилин автомобіль звернув до зачиненого елітного заміського клубу. Навколо височіли сотні декоративних ліхтарів, зі скляного павільйону долинала приглушена інструментальна музика, а на парковці вишикувалися десятки найдорожчих автівок міста. Все навколо буквально кричало про фальшивий блиск і величезні гроші.

Водій плавно зупинив машину біля парадного входу з червоною доріжкою. Охоронець миттєво відчинив задні двері. Ілля вийшов першим, поправив смокінг і обійшов кузов, упевнено простягаючи дівчині руку. Цього разу Катя не стала чинити марного опору на очах у публіки й безмовно вклала свої холодні пальці в його гарячу долоню. Іншого виходу в неї просто не залишалося.

Вони переступили поріг залу. Простір був заповнений жінками в діамантах і чоловіками в бездоганних костюмах. Щойно вони увійшли, десятки оцінювальних, важких поглядів ковзнули по них і моментально затрималися на Каті. Її біла сукня та відкриті плечі приковували до себе увагу.

Дівчина відчула себе майже оголеною під цим перехресним вогнем чужої цікавості. Їй до болю захотілося знову опинитися в кутку того затишного ресторану, сховатися за об'ємним корпусом віолончелі, розчинитися в безпечних звуках Баха.

Ілля помітив її стан і міцніше стиснув її долоню, схиляючись до самого вуха.

— Тримай спину рівно і посміхнися, — ледь чутно шепнув він, обпалюючи шкіру теплим подихом. — Відсьогодні ти — частина цього світу. Не дозволяй їм побачити свій страх.

Вона спробувала виконати його вимогу, але губи лише на мить зсунулися в натягнуту, холодну лінію.

У залі зазвучала повільна, глибока й чуттєва мелодія. Акімов, не чекаючи згоди, впевнено повів її до центру мармурового танцювального майданчика.

— Ми потанцюємо, — це знову був не заклик, а безальтернативний факт.

Він поклав свою важку долоню їй на талію — низько, майже на стегна, владно притискаючи дівчину до свого міцного тіла значно ближче, ніж того вимагали пристойність. Іншою рукою він міцно зафіксував її кисть. Вони почали повільно рухатися в такт музиці. Катя гостро відчувала кожен його рух, кожну лінію його жорсткого тіла. Крізь тонку шовкову підкладку сукні проникав чистий жар його долоні.

Вона вперто намагалася дивитися кудись повз його плече, розглядаючи кришталеві люстри під стелею.

— Дивися на мене, Катю, — тихо, але з виразним металом у голосі наказав він.

Вона змусила себе підняти очі й зустрітися з ним поглядом. В його очах більше не було тієї звичної фінансової відстороненості чи холодного розрахунку. Там вирувало справжнє, важке полум'я, яке остаточно позбавляло її залишків спокою.

— Ти неймовірна, — глухо вимовив він, не зводячи з неї очей. — Занадто чиста й красива для цього збіговиська хижаків.

Катя відчула, як серце зробило важкий, болісний удар об ребра.

— Я тут не за своєю волею, Ілле. І я не створена для тебе, — так само тихо прошепотіла вона.

На його губах майнула ледь помітна, хижа посмішка.

— Це ми ще побачимо.

Коли композиція завершилася, Ілля не поспішав відпускати її талію, утримуючи дівчину біля себе ще кілька секунд, демонструючи всім присутнім свій повний контроль. Потім він підвів її до барної стійки, замовивши келих ігристого для неї та порцію чистого віскі для себе.

І саме в цей момент Катя помітила їх. Антон Гладкий і Барах стояли в компанії кількох чоловіків у глибині зали. Помітивши Акімова, вони миттєво відставили свої келихи й попрямували прямо до них. Погляд Гладкого ковзнув по фігурі Каті в білому шовку з неприхованою, брудною хворобливістю.

Катя інстинктивно зробила крок назад, намагаючись сховатися за широкою спиною свого супутника. Ілля зреагував миттєво — його постать закрила її від нападників, немов залізна броня.

— Яка приємна зустріч, — першим заговорив Гладкий, зупиняючись за крок від них. Його обличчя спотворила уїдлива посмішка. — Бачу, Акімов, ти вирішив не ховати свою нову дорогу іграшку в підвалі. Вирішив похвалитися покупкою?

Барах, важко дихаючи, липким поглядом сканував відкриту лінію її шиї та смарагди.

— З нами їй точно було б веселіше, — прохрипів він. — Ми вміємо по-справжньому розважати таких ніжних дівчаток...

Ілля повільно опустив склянку з віскі на стійку. Його обличчя перетворилося на абсолютно нерухому, небезпечну маску. Він обійняв Катю за талію, притягуючи до свого боку з демонстративною, залізобетонною впевненістю.

— Ця дівчина належить мені, — вимовив він голосом, від якого в повітрі навколо буквально завіяв холод. — І тільки я вирішую, де, як і з ким вона проводитиме свій час. Якщо у вас є якісь фінансові чи особисті претензії — ви знаєте, де мій офіс. А зараз звільніть дорогу.

Гладкий звузив очі, його щелепа напружилася від прихованої люті.

— Ну-ну, Іллюхо. Побачимо, як довго ти зможеш утримувати цей трофей, коли обставини зміняться.

— Я не тримаю її силою, Антоне. На відміну від тебе, мені не потрібні ланцюги, щоб підкорити жінку, — відрізав Акімов і, міцно тримаючи Катю за руку, повів її геть до виходу, ігноруючи репліки, що летіли їм у спину.

Вже в салоні автомобіля, коли двері з глухим звуком відрізали їх від галасливого клубу, Катю наздогнала запізніла хвиля крупного дрожу. Вона стиснула пальці в замок, намагаючись зупинити тремтіння.

Ілля сів поруч, скинув краватку й повернувся до неї. Його погляд знову став гарячим, важким від бажання, яке він більше не вважав за потрібне стримувати після зустрічі з Гладким.

— Ти трималася чудово, — тихо вимовив він, наближаючись. — Але вечір тільки починається.

Його велика долоня плавно рушила вгору по її коліну, зминаючи ніжний шовк сукні й проникаючи під поділ. Катя затамувала подих, відчуваючи, як серце шалено калатає десь у горлі. Вона хотіла виставити руки, зупинити його, але чистий, тваринний страх навпіл із невідомим раніше, солодким заціпенінням паралізував її волю.

— Ілле, благаю... не треба... не тут, — безпорадно прошепотіла вона, коли його пальці торкнулися тонкого мережива її білизни.

— Тихо, малеча, — обпалив її губи хрипкий шепіт. — Твоє тіло вже давно зробило вибір. Не бреши собі.

Він нахилився, перекриваючи їй будь-яку можливість для маневру, і впився в її губи глибоким, владним поцілунком. Його язик діяв наполегливо, вимагаючи повної покірності, заглушуючи будь-які спроби протесту. Одночасно з цим його пальці впевнено подолали бар'єр тонкої тканини, знаходячи найніжніші, найінтимніші куточки її тіла.

Катя здригнулася від пронизливого, гострого електричного розряду, який миттєво прошив усе її єство. Кожен рух його пальців виявився вивіреним, точним і безжальним. Вона міцно заплющила очі, до крові кусаючи власні губи, щоб не видати жодного звуку перед водієм, який мовчки вів машину крізь ніч. Друга рука Ілля піднялася вище, грубо, але шалено пристрасно стискаючи її груди крізь щільний ліф сукні.

Гаряча, руйнівна хвиля накрила її раптово, з головою. Оргазм виявився настільки потужним і глибоким, що Катя безпорадно вигнулася в його руках, судорожно хапаючи ротом повітря, повністю втрачаючи зв'язок із реальністю.

Коли машина нарешті зупинилася біля знайомого похмурого маєтку, Ілля відірвався від її обличчя. Його погляд ковзнув по її розпатланому волоссю, вологих губах і затуманених очах.

— Бачиш? Твоє тіло набагато чесніше за твої слова, — тихо вимовив він, упевнено виходячи з салону.

Він не дозволив їй зробити жодного кроку самостійно. Підхопивши її на руки, немов невагому ношу, Ілля легко піднявся широкими мармуровими сходами будинку. Ногою відчинивши двері спальні, він обережно, але впевнено опустив її на велике ліжко під темним балдахіном.

Катя лежала серед подушок у своїй зім'ятій білій сукні, важко дихаючи й не зводячи з нього наляканого, але водночас палаючого погляду.

Акімов не поспішав. Він повільно зняв смокінг, кинувши його на крісло, розстебнув верхні ґудзики сорочки й підійшов до бару. Налив у кришталеву склянку порцію віскі, зробив глибокий ковток і повернувся до ліжка, зупиняючись над нею в усій своїй масивній, невідворотній владі.

— Не ховай очей, Катю. Підходь до мене, — Його голос звучав низько й хрипко, заповнюючи весь простір кімнати.

Вона вагалася лише частку секунди. Розум кричав про небезпеку, але розбуджене тіло вже повністю підкорилося його волі. Катя повільно підвелася з ліжка й зробила кілька кроків назустріч. Ілля миттєво притягнув її до себе, саджаючи на свої коліна й міцно замикаючи кільце своїх рук на її талії.

— Відсьогодні ти моя, Катю. Повністю моя. І назад дороги немає.

Вона більше не намагалася відштовхнути його. Опустивши голову на його широке плече, дівчина безмовно закрила очі, приймаючи свою нову, темну й пристрасну долю.