Глава 28

Понад півроку тривало сходження на вершину п'єдесталу товариства ОПЗС. Трохи швидше тривав її занепад. Як казав Джордж Байрон: «Тисячі років ледве достатньо, щоб створити державу, однієї години досить, щоб вона розвіялась на порох». Розлад почався згори. Костянтин дедалі менше приділяв уваги роботі. Усі його думки були зайняті Лізою. Він часто надовго зникав із нею, вони відвідували дорогі ресторани, їхали на екскурсії до інших міст і країн. Костя намагався здійснити всі заповітні бажання Елізабет, поки в нього є така можливість. Він, затьмарений щастям у теперішньому, зовсім не думав про майбутнє.

Звіти ОПЗС перевірялися з серйозною затримкою. Голови ОПЗС, та й усі його члени відчули безтурботність і безконтрольність. Багато хто знайшов собі роботу окрім роботи в ОПЗС. Почали ставитися до товариства як до другорядного в їхньому житті. За новинами в науковому світі стежили не так ретельно. Розслідувань і презентацій ОПЗС стало значно менше. Зростала недовіра людей до товариства. Школа ОПЗС з її приватними парами незабаром закрилася.

Кошти товариства суттєво зменшилися, але залишалася ще видавнича робота. Книжки та щомісячний журнал, який уже виходив із запізненням, все ж таки продавалися. Потім сталося кілька невдалих фінансувань у хибні теорії. Члени ОПЗС неуважно вивчили відкриття й гіпотези першовідкривачів, і гроші пішли в нікуди. Перше невдале фінансування стосувалося того самого холодного ядерного синтезу. Тут Максим Ньютон мав рацію, невдовзі це відкриття не витримало критики іншої наукової спільноти. Сам Максим з часом покинув товариство, став писати й видавати свої дивні напівмістичні гіпотези. Ці книжки одразу потрапляли на полиці книгарень під категорією «Окультні науки».

Потім пара невдалих фінансувань загнала товариство у фінансову кризу. Потрібні були нові інвестори. На жаль, ситуація, що склалася всередині спільноти, не приваблювала людей, які могли б профінансувати її у скрутні часи. Попри всі негаразди, ще можна було б виправити ситуацію за допомогою правильних рішень та інновацій, але Костянтин продовжував бездіяти. Йому насправді це все стало непотрібним, попри всі свої амбіції змінити світ і життя інших людей. Тепер, коли він змінив своє власне життя, його зовсім не цікавили життя інших.

Остання подія, яка поклала крапку на існуванні ОПЗС, — це закриття друкарні. Останні збори ОПЗС вирішили розпустити товариство. Також було ухвалено рішення реалізувати вже надруковані книжки та ліквідувати решту основних засобів. На виручені гроші товариство розрахувалося з державою по податках, минулими інвесторами та іншими кредиторами.

Слава Костянтина так само, як була здобута, так само швидко й згасла. Через рік ОПЗС стало нікому невідомим товариством. Костю ще деякий час знали як письменника кількох філософських книжок, але потім зовсім забули. Костянтин особливо не переживав, тим паче що Елізабет була все ще поруч.

Реальне життя простої людини, однак, не було таким, як уявляв собі Костянтин. Фінансові заощадження, накопичені Костянтином за час існування ОПЗС, досить швидко витратилися на різного роду розваги. Настав час, коли довелося знайти собі роботу. Попри всі накопичені Костянтином знання, влаштуватися кудись, крім як касиром у банку, за своєю першою спеціальністю, йому не вдалося. Крім того, вибирати чи перебирати не було ні часу, ні бажання.

Тепер, отямившись від холодних реалій життя, Костя почав відчувати колишній сум. Стосунки з Елізабет із дня на день ставали дедалі напруженішими. Він не відчував, що вона щаслива з ним. Сказати, що це саме те, чого він хотів, Костя при всьому своєму бажанні не міг.