29

Цього теплого березневого вечора в офісі Мії всі знову засиділися за справами до пізньої години. Світлана вже давно забрала маленького Сашка з дитячого садка і, зателефонувавши подрузі, чекала на неї разом із малюком удома.

— Я підвезу тебе, — запропонував Артем, замикаючи вхідні двері агенції.

— Давай, — лагідно усміхнулася йому Мія. — Я вже так звикла до твого сервісу. Ти ж щоразу мене виручаєш.

— І готовий робити це надалі, усе життя, — напівжартома відгукнувся він, крокуючи до автівки.

По дорозі вони заїхали до супермаркету — Міі дуже захотілося порадувати синочка чимось солоденьким, тож вони купили невеликий торт. Невдовзі машина припаркувалася біля її будинку.

— Зайдеш на чай? Чи ти після шостої вечора не їси? — розсміялася Мія, відчиняючи дверцята.

— Зачекай, — Артем раптом обережно, але міцно затримав її, узявши за руку.

Вираз його обличчя вмить став серйозним і зосередженим, він жодним чином не відреагував на її грайливий тон.

— Я хотів запросити тебе завтра на романтичну вечерю, — тихо промовив він, із палкою надією вдивляючись у її очі.

— А-а-а, отже, ти все-таки вечеряєш на ніч, — знову спробувала перевести все в жарт дівчина, відчуваючи, як усередині наростає ніяковість.

— Я буду робити що завгодно, Міє, аби тільки ти була поруч, — він сумно посміхнувся одними куточками губ, продовжуючи тримати її тонку долоню у своїх руках. — Ти ж чудово знаєш, як я до тебе ставлюся. І це вже давно не просто дружба.

— Знаю... — Мія ніяково опустила погляд, не знаючи, куди подітися від його щирості. — Але я все одно панічно боюся колись залишитися без свого найкращого працівника.

Вона вкотре спробувала виставити між ними щит із жартівливих слів.

— Якщо будеш зі мною, обіцяю працювати ще завзятіше й старанніше.

Він ніжно всміхнувся й нахилився, аби поцілувати її в губи. Проте Мія мимоволі трохи відхилила голову, і поцілунок прийшовся в її щоку.

— Гаразд, — нарешті здалася вона, дружньо поплескавши долонею по його руці, яка все ще міцно тримала її пальці. — Обіцяю, що завтра одягну свою найкращу вечірню сукню. Зроблю все, щоб на цьому побаченні тобі заздрили абсолютно всі чоловіки.

— Мені й без того всі заздрять, — щиро відгукнувся Артем. — Завтра ввечері я відправлю за тобою машину.

— Ого! — Мія здивовано підняла брови. — Навіть так? На широку ногу?

— Ну, я ж не даремно стільки років професійно займаюся організацією свят та романтичних сюрпризів. Свято вірю, що тобі все сподобається.

— Навіть не сумніваюся в цьому.

Мія нарешті вийшла з автівки й попрямувала до під’їзду. На душі в неї шкребли коти — її роздирало суперечливе, подвійне почуття: було нестерпно цікаво й водночас панічно лячно.

Удома вони втрьох із малюком та Світланою затишно поласували тортом за вечірнім чаюванням. Наталя цього вечора якраз була на чергуванні в лікарні. Дівчата неспішно обговорили, як у кого минув день, після чого Мія вклала синочка в ліжко й лягла поруч, аби почитати йому на ніч казку. Світлана ж тихо пішла до своєї кімнати — підтягувати хвости й дописувати конспекти до університету.