30

Нарешті малюк заснув під лагідне мамине бурмотіння. Світланка вже, напевно, третій сон бачила, схилившись над своїми конспектами — вона завжди миттєво вимикалася, щойно намагалася читати їх на ніч. Справжнє безвідмовне заспокійливе.

Мія обожнювала ці хвилини суцільної тиші. Вона взяла чашку з охололим чаєм і затишно вмостилася на маленькому диванчику, облаштованому замість підвіконня біля великого вікна. Краєвид звідси відкривався дивовижний: оксамитове нічне небо з яскравими зорями та тонкий сріблястий серпик місяця. З цього ракурсу було чудово видно і дорогу, якою зрідка котилися запізнілі автівки, і темне плесо річки, чиєю набережною вони так любили гуляти із синочком.

Мія сиділа, розглядаючи мерехтливі вогники машин, що зрідка пролітали туди-сюди. Стрункий ряд ліхтарів вихоплював із темряви пізні закохані пари. Уже майже середина березня. Вечори, як і дні, стали значно теплішими — цього року весна виявилася дивовижно ранньою. Після морозних сірих днів, які здебільшого доводилося пересиджувати в чотирьох стінах, люди намагалися надолужити змарнований час довгими прогулянками. В її поле зору потрапляли переважно закохані. Вони неспішно йшли, міцно обійнявшись, насолоджуючись одне одним.

Мії знову стало нестерпно шкода себе. Здавалося б, завтра на неї чекає грандіозне побачення, а всередині — суцільна пустка. Не виникало навіть слабкого передчуття чогось особливого, що здатне розбурхати кров і змусити серце битися частіше. Невже вона стала такою черствою та байдужою до всього світу? Чи, може, це просто сила звички? Вона ж так давно знає Артема, що, мабуть, остаточно перестала сприймати його як привабливого чоловіка. Бачити в ньому надійного друга було якось простіше й звичніше. «Можливо, завтра все зміниться... — подумала вона. — А що, як ні?».

Від цих думок жалість до себе накотилася з новою силою. Хотілося з кимось порадитися, але обтяжувати близьких власними душевними терзаннями дівчина не бажала. Очі зрадливо защіпало від сліз, що підступили до повік. Так шалено захотілося, щоб просто зараз хтось сильний обійняв її, притис до грудей і лагідно приголубив... А ще — смаженої картоплі з хрусткою скоринкою та кислих огірків просто з бочки. Ні, краще солодкої стиглої черешні. Чи, може, соковитої груші? Мія раптом настільки виразно відчула цей солодкий, запаморочливий аромат золотавих плодів, що аж шумно зглитнула слину і... раптом заціпеніла.

Точно такі ж відчуття були в неї тоді... коли вона завагітніла первістком. Ну, хіба що тоді їй більше хотілося стиглого кавуна, але це вже було несуттєво. Зі стуком поставивши чашку на підвіконня, дівчина стрімголов помчала до ванної кімнати. Там вона гарячково відшукала свій особистий календарик. Так і є! Затримка тривала вже третій місяць. Ну не могла ж вона знову наступити на ті самі граблі! А може, усе це просто через нерви та виснажливу роботу?

Хапаючись за крихітну надію, що все якось минеться, Мія схопила ключі від помешкання, банківську картку і — як була, у домашній піжамі, теплому халаті та кімнатних капцях — вибігла з під’їзду в ніч. Вона мчала до найближчої цілодобової аптеки. Її зараз найменше хвилювали здивовані й косі погляди поодиноких нічних перехожих та касира, особливо коли вона тремтячими руками розплатилася за три різні тести на вагітність.

Повернувшись додому, Мія зачинилася у вбиральні. Чекаючи на заповітні хвилини, коли проявиться результат, вона просто не знала, що й думати. Історія повторювалася з лячною точністю. І хоч тепер вона вже міцно й стабільно стояла на ногах, у голові все одно роїлися тисячі сумнівів. Що робити далі? Вона заплющила очі, а потім обережно відкрила одне повіко, скосившись на пластикові смужки. На кожному з трьох тестів чітко й беззаперечно вималювалися по дві яскраві лінії.

— О-о-о... — приречено простогнала вона, легенько ляснувши себе долонею по лобі. — Усе, більше я в той клятий санаторій ні ногою! Навіть попри те, що в нашої агенції з ними підписаний тривалий контракт. Нехай Оля тепер ними займається. Їй якраз уже пора завагітніти. Треба буде їм із чоловіком обов'язково підказати, у якому саме місці краще відпочивати, щоб результат був стовідсотковим.

Буркаючи це собі під ніс, Мія безсило попленталася до своєї спальні й важко плюхнулася на ліжко.