Розділ 37. Ескалація
Вбивство Марини виявилося лише першим ходом у новій, куди кривавішій партії, яку Антон Гладкий розпочав прямо зі своєї камери. Через три дні після трагедії надійшла звістка, яка остаточно розбила серце Каті й занурила їхній світ у суцільний морок.
Олена Кірсанова. Безстрашна журналістка, яка фактично стала архітектором міжнародного розголосу справи, була знайдена мертвою у власному автомобілі на підземній парковці біля свого будинку в Києві. Її горло було професійно перерізане. З салону зник професійний диктофон Олени, а з її квартири, як пізніше з'ясували оперативники Романа, викрали робочий ноутбук із усіма матеріалами розслідувань.
Катя дізналася про це з ранкових новин прямо за сніданком у готелі. Вона завмерла з порцеляновою чашкою в руках, дивлячись на екран телевізора скляними, повними невимовного жаху очима.
Ілля миттєво вихопив пульт, вимикаючи екран, і швидко підійшов до неї. Він міцно обійняв її за плечі, намагаючись стримати її дрібне тремтіння.
— Це він, Ілля... — ледь чутно, майже беззвучно промовила вона, і її пальці безсило розтиснулися. Чашка впала на підлогу, розлетівшись на сотні дрібних уламків, а гаряча кава темною плямою розлилася по світлому килиму. — Це все через мене.
— Ти не винна в цьому, чуєш? — гаряче зашепотів він, цілуючи її в маківку. — У цьому винен лише один звір, який сидить за ґратами й ніяк не може здохнути. Ми знищимо його, обіцяю.
Катя повільно вивільнилася з його обіймів, підвелася й підійшла до вікна. За склом знову йшов густий лондонський дощ, розмиваючи обриси парку.
— Я відмовляюся від охорони, — раптом тихо, але крижаним тоном промовила вона.
Ілля на мить заціпенів, не вірячи власним вухам. Він швидко підійшов до неї ззаду:
— Що ти таке кажеш, Катю? Це божевілля!
Вона розвернулася до нього. Її обличчя було блідим, як крейда, а на спокійних губах застигла гірка рішучість:
— Я не хочу більше жити в оточенні тіней. Я не хочу, щоб через мій захист, через мою присутність гинули невинні люди. Марина, тепер Олена... Хто наступний, Ілля? Якщо я закриюся за стіною з десятків бодігардів, Гладкий просто почне вбивати кожного, хто колись посміхнувся мені на вулиці.
Він міцно стиснув її тендітні плечі своїми широкими долонями, заглядаючи в самі зіниці:
— Але якщо ми знімемо охорону, ти станеш для нього відкритою мішенню! Я не дозволю цьому статися.
— Тоді захищай мене сам, — Катя пильно подивилася на нього, і в її очах спалахнув відчайдушний вогник. — Тільки ти. Я вірю лише тобі.
Ілля мовчки дивився на неї кілька секунд. Його щелепи зсунулися з таким натужним хрускотом, що, здавалося, готові були зламатися. Він повільно кивнув:
— Добре. Я візьму все у свої руки. Абсолютно все.
Для цього Іллі довелося зробити крок, якого він уникав останні роки. Йому довелося підняти контакти, які він мріяв назавжди стерти зі своєї пам'яті. Він зачинився в кабінеті номера й почав телефонувати людям, чиї імена фігурували в найкримінальніших хроніках столиці.
Розмови були короткими й холодними, як удари стилета:
— Це Акімов. Мені потрібен прямий вихід на того, хто координує дії Гладкого на волі. Так, я знаю, що ви більше не працюєте разом. Але ви знайдете мені цей канал. Або я згадаю все, що знаю про ваші власні офшори. У вас доба.
Того ж дня вони терміново поїхали до головного офісу Скотленд-Ярду. Катя, попри внутрішній біль, трималася мужньо й дала детальні офіційні свідчення британським детективам про Олену Кірсанову, про характер її розслідування та про прямі погрози, які вони отримували.
Вбивство іноземної журналістки, яка вела резонансну справу, миттєво перетворило розслідування на міжнародний прецедент. На Антона Гладкого почали тиснути не лише українські правоохоронці, а й міжнародні інституції.
Але загнаний у кут звір ставав лише небезпечнішим. Він не збирався зупинятися.
Черговий удар прилетів наступного ранку. Дзвінок пролунав на мобільний Каті з прихованого номера. Коли вона натиснула кнопку прийому, у динаміці зазвучав штучний, спотворений спеціальною програмою голос:
— Твій батько — наступний, зірко. Якщо ти негайно не замовкнеш і не забереш свої заяви з поліції, він не переживе цей тиждень. Годинник пішов.
Зв'язок обірвався. Катя ледь не впустила телефон, але встигла увімкнути запис розмови. Вона передала файл лондонським детективам, але сидіти в безпечному Лондоні, поки її літній батько в Києві перебував під прицілом, було вище її сил.
Ілля, почувши запис, зблід так, що на його скронях виступили вени.
— Ми негайно повертаємося, — відрізав він. — Збирай речі.
Уже за кілька годин вони летіли приватним бортом до Києва.
Батько Каті, Сергій Васильович, зустрів їх у своїй квартирі на Печерську, яку Роман Плахотний уже встиг взяти під цілодобове спостереження оперативників. Побачивши доньку, старий міцно обійняв її. Катя нарешті дала волю сльозам, ховаючи обличчя на його плечі.
— Донечко, люба, не плач, — тихо втішав її батько, гладячи її по волоссю своїми великими, теплими руками. — Я старий чоловік, я своє віджив. Не смій ламатися через мене. Грай. Твоя музика — це єдине, що зараз тримає нас усіх на плаву.
— Я не дозволю їм зашкодити тобі, тату. Ні за що на світі, — крізь сльози шепотіла вона.
Поки Катя заспокоювала батька, Ілля відійшов із Сергієм Васильовичем на балкон. Його погляд був холодним і рішучим:
— Я вирішу це питання, Сергію Васильовичу. Обіцяю вам. Вони не підійдуть до цієї квартири.
Пізно ввечері Ілля поїхав на зустріч. Це була зустріч не з чинними бандитами, а з тими впливовими авторитетами старої школи, які свого часу мали серйозні борги перед Антоном Гладким, але зараз прагнули легалізуватися й вийти з тіні. Ілля прийшов до них не просити — він прийшов ставити ультиматум, використовуючи свій фінансовий вплив і компромат, накопичений за роки роботи фінансистом.
Він повернувся до квартири батька далеко за північ. Катя не спала, чекаючи на нього в коридорі.
— Що, Ілле? Що ти дізнався? — гарячково запитала вона, заглядаючи в його втомлене, схоже на кам'яну брилу обличчя.
Він повільно зняв куртку й сів на стілець, важко спираючись ліктями на коліна:
— Я передав Гладкому через його посередників пропозицію угоди. Я готовий гарантувати йому збереження життя в тюрмі й не чіпати його приховані закордонні рахунки, які я можу заблокувати одним кліком мишки. Натомість він має повністю й назавжди зупинити будь-яке переслідування твоєї родини.
Катя пильно подивилася на нього:
— І що? Він погодиться?
Ілля повільно похитав головою, і його очі блиснули крижаним металом:
— Ні. Його гординя занадто велика. Він вважає себе всемогутнім богом навіть на нарах. Він відмовиться від моєї пропозиції вже до ранку.
Вона випрямилася, відчуваючи, як усередині замість страху підіймається гаряча, випалювальна хвиля абсолютної рішучості:
— Тоді це війна, Ілле. Справжня війна без правил і жалю.
Він підвівся й мовчки кивнув, підтверджуючи її слова.
Катя підійшла до своєї віолончелі, яку вони привезли з собою в броньованому кофрі. Вона сіла посеред кімнати батьківської квартири й підняла смичок.
Вона заграла. Цього разу це була не лірична сповідь і не тужливий реквієм. Це була шалена, потужна й руйнівна ескалація звуків. Струни вібрували від дикого напруження, розповідаючи про загибель Олени, про смертельну небезпеку для батька й про ту неймовірну, дику силу, яка зараз прокидалася в її власному серці. Це була музика війни.
Ілля стояв у прорізі дверей, схрестивши руки на грудях. Він уважно слухав цю звукову бурю й чітко розумів: вона більше не та беззахисна дівчинка, яку він колись зустрів. Вона готова йти до кінця. А він зробить усе — підніме всі свої старі зв'язки, задіє будь-яку зброю й переступить через будь-які закони — щоб вона продовжувала грати й жити.
Вона закінчила свій шалений пасаж. Важко дихаючи, повільно відклала інструмент, підійшла до нього й тихо сіла до нього на коліна, обіймаючи за шию й заглядаючи в саму душу:
— Ти зі мною, Ілля? До самого кінця?
Він міцно притиснув її до себе, гаряче шепочучи їй на вухо:
— До останнього подиху, маленька. Тільки з тобою.
Вона ніжно й пристрасно поцілувала його. Це було поцілунок двох воїнів перед вирішальним боєм.
Війна вступила у свою найактивнішу фазу. Загроза підійшла впритул, дихаючи їм в обличчя крижаним подихом смерті. Але вони були разом. А отже — сильніші за будь-яке зло.