18.ЧАС В ДОРОГУ

Аріс-Атар. Палац П’яти Володарів. Палата Радників. Рік 106 Доби Війни, 13 день третього місяця весни.

Біля одинадцяти крісел стояли прапори держав. Два належали ельфам, один – дварфам, п’ять – людям і три – Аріс-Атару. Дев’ять крісел залишились порожніми. У металевій чаші, в центрі квадрату, який утворювали крісла, знову палав вогонь.

- Доброго ранку. – Першим заговорив пан Барс. – Спливло три дні з того моменту, коли ми зібрались тут уперше. За цей короткий час ви стали сильнішими та мудрішими, довівши свою спроможність виконати майбутнє завдання.

- За цей невеликий проміжок часу, ви пройшли випробування, здолали свої страхи і сумніви, зазнали втрат і набули нових умінь. – Мовила пані Ара. – Ви стали вправнішими, ніж були три дні тому. У декого, аби досягти такого результату, йдуть роки тренувань. І усе це заради того, щоб уже сьогодні покинути стіни Арісу та відправитись на Схід.

- Я радий нарешті зустрітися з вами, – не встаючи зі свого крісла, мовив найстарший із шанахші, чоловік із золотим скіпетром, – Мені дуже прикро, що під час випробувань загинули принц Хант та принцеса Адріель. Але Ви, що змогли вижити, стали новою надією Орекхану на довгоочікуваний мир.

Незабаром ви відправитесь у місію, довгу та небезпечну. В дорозі ми не зможемо вам допомогти. Ваша опора і захист – ви самі, ваш досвід та уміння працювати разом.

Оскільки усі ви одного рангу, наявною у мене владою, я призначаю командиром вашого загону принца Ельдора.

- Служитиму з честю! - Підвівшись, мовив принц Ліаланісу.

- Доки ви прямуватимете до Вітару, ми розпочнемо формування нового війська з решти земель Орекхану. – Додав Барс. – Хай береже вас Дух Землі Вітрів!

- Спочатку ви перетнете землі Арісу, оминувши фортеці Атін та Атумау з півдня, Арміддіс, Арбаліс, Арлару та Атбір з півночі. На це вам потрібно буде близько трьох днів, – розпочала пояснення пані Ара. – Потім вам доведеться перебратись через Центральний Ченлі в землі Лікросу. Під вечір п’ятого дня, оминувши Лікдіс, ви зупинитеся в останній із наших фортець.

В Ліксанху у вас буде можливість перепочити день, поновити запаси провізії і сил. І уже сьомого дня, перетнувши Східний Ченлі, ви опинитеся на землях Лави.

Це дуже небезпечне місце. Вулкан Діаскос постійно активний, викидає тони лави та попелу і отруює все довкола. Але, якщо усе буде добре, то за один день ви зможете перетнути територію Лави і дійти до Пустелі.

- Починаючи з моменту, коли ви перейдете кордони Лави, будьте надзвичайно пильними і обережними. Пам’ятайте: ви на ворожій території! І якщо вороги можуть здійснювати напади на наші землі, то на що вони здатні на власній території?! – Наголосив Барс. – Ворог, якого ви можете там зустріти, сильний і небезпечний. Недооцінюйте його.

Як вам відомо, Діаскос – не звичайний вулкан, це магічна в’язниця, в якій сковане древнє і могутнє зло. Це не міф і не лякалка для діток. Червоний демон, чийого імені ми не називаємо, один із наймогутніших герцогів Спустошення^[1], відданий слуга богині жаху Тантеї. В Добу Драконів Орекхан ледь не підкорився йому. Але неймовірними зусиллями древніх рас, серед яких були і золоті дракони, жителям Землі вітрів вдалося перемогти демона та заточити у магічній в’язниці. З того часу він знаходиться в кратері Діаскоса, і відтоді Діаскос вивергає лаву та полум’я, породжені гнівом та силою свого в’язня.

- Але проблемою для вас може стати не чергове виверження, а послідовники демона – гарпії^[2] та черви^[3]. Зустріч із ними може коштувати вам життів. – Продовжила пані Ара. – Тож будьте пильні.

- У Пустелі вам теж не будуть раді. Гатамо, в чиї піски ви потрапите, - це край відьом. Ці жалюгідні істоти вирішили, що зможуть стати магами, а тому обрали сторону Ер-Дівона, який пообіцяв їм силу і владу. Вони небезпечні, підступні і хитрі. Послушниці культу Тантеї, не знають жалю і співчуття.

- Щоб перетнути пустелю у вас піде ще 3-4 дні. Але тільки подолавши цей шлях, ви досягнете того місця, де смуга Туманів найтонша. Якщо триматись вірного курсу і не блукати, то пройти туман можна за кілька годин. Таким чином, якщо ніяких непередбачуваних подій не трапиться, то за два тижні ви прибудете у Затумання.

Але й там не варто очікувати гостинної зустрічі. Відколи смуга Туманів відокремила землі Сірану та Вітару від решти Орекхану, ми поступово втрачали зв'язок із цими державами. Крім того, земель Затумання війна не торкнулася, тому ми не знаємо, як титани сприймуть нашу пропозицію про участь у ній.

В залі настала тиша. Шанахші завершили свої пояснення, а лицарі намагалися його сприйняти та усвідомити. Навіть на словах цей план був, м’яко кажучи, дивним. Занадто багато «якщо», «раптом» і «але» визначали його успіх або провал. І якби сьогодні увесь Орекхан не перебував у стані війни, навряд бодай один із присутніх добровільно погодився б на таке.

- Якщо ні в кого немає якихось пропозицій чи запитань, я оголошую дане зібрання закритим! – Владно мовив Ірбіс. – Хай будуть прихильними до вас Сестри. І нехай оберігає вас Дух Землі Вітрів!

Шанахші підвівся зі свого крісла. Решта присутніх наслідували його приклад, проявляючи свою повагу до нього.

- І ще. Пан Барс проведе вас до нашої зброярні, де кожен охочий зможе підібрати собі додаткове озброєння. Вважайте це нашим маленьким подарунком. Щиро сподіваюсь на нашу нову зустріч. – Наостанок промовив архімаг, і покинув Палату Радників.

- Що ж, не будемо баритися. Ходімо зі мною. – Сказав Барс, рушивши до дверей. Лицарі попрямували слідом.

Лише молода рудоволоса жінка одягнута в біле, немов зачарована не відводила погляду від вогню, що палав у металевій чаші. Та її ясні сірі очі наче нічого не бачили, бо думками Ара була зовсім у іншому місці, а можливо, й часі. Таке траплялось дуже рідко, за все життя це вп’яте, але саме зараз їй прийшло видіння. Дивне, не зрозуміле, уривчасте. Спочатку Ара намагалася упіймати його, а тоді згадала слова сестри: «не намагайся контролювати. Віддайся йому, розчинись у нім, стань із видінням єдиним цілим…», і вона віддалась, розчинилась…

За дві години біля Східних воріт Аріс-Атару стояли дев’ять вершників, така ж кількість стягів майоріла за їх спинами.

Ліворуч, на білому коні у білому убранні з вишитим золотим єдинорогом сидів шанахші Барс.

Поряд, на бойовому поні вмостився широкоплечий дварф в металевому обладунку, з бойовим молотом та срібним щитом. Це був Ріно – лицар підгірного королівства Гутос.

Наступним був темношкірий богатир з коротким кучерявим волоссям і карими, майже чорними очима. Принц Рональд із Калсору, одягнутий в легкий шкіряний обладунок, сандалії, з пов’язками коричневого кольору на руках та голові, був озброєний лише пальмою – екзотичною зброєю, яка складалася із довгого міцного древка та широкого заокругленого леза на кінці, а ще двома обручами, прикріпленими до паска.

Четвертою на своєму вороному скакуні сиділа войовниця, одягнута в червоний обладунок із драконячої шкіри, рукавиці, чоботи та плащ із його крил. Вона володіла двома короткими мечами, виготовленими з драконячих зубів. Чорнява блакитноока принцеса Лікросу Ельвіра.

Посередині був ще один лицар у червоному. Леонард, принц королівства Ніола.

Праворуч, у плащі з орлиним оперенням, в срібному шоломі та жовтогарячому обладунку зупинилась світловолоса принцеса Міріно Каріна.

Поряд на гнідому коні сидів чорнявий жовтошкірий худорлявий юнак з зеленими очима. Одягнутий у міфрильну жилетку, металеві наручі, сині шаровари, оперезаний широким паском кольору морської хвилі принц Еразу Мін-Су, був озброєний дволезним мечем та металевим віялом.

Крайніми розташувались два ельфи – принцеса південного лісового королівства Лайдонаусу Камаш та принц північних лісів Ліаланісу, лицар Ельдор.

Світлошкіра зеленоока дівчина з довгим сріблястим волоссям, у білому, мов сяйво зір, обладунку володіла складним луком, кількома зірками-сюрикенами та срібним кинджалом.

Крайнім справа був лісовий лицар з довгим двозубцем та великим золотим щитом з зображенням оленя.

- Ось і все. Ваше навчання скінчилось, а попереду на вас чекають труднощі та випробування, битви за життя, мрії і волю. Мені дуже прикро так швидко прощатися з вами, адже у вас не було можливості осягнути набуті знання та силу, отримані в Палаті Дзеркал та Залі Орденів! Бережіть один одного, і ми обов’язково зустрінемось знову. Хай береже вас Дух Землі вітрів!

Барс передав Ельдору стяг Аріс-Атару, після чого вісім лицарів виїхали за ворота Білої Цитаделі. Вони проскакали східний ельфійський міст і попрямували в напрямку Арміддісу – однієї з дванадцяти фортець-провінцій Арісу.