34.ПРО ПРИРОДУ МАГІЇ, ПРОБУДЖЕННЯ, ПРОРИВ
Територія Гатамо. Рік 106 Доби Війни. 19 день третього місяця весни.
Сонце поспішало за межі Пустелі, даючи дорогу тіням, що ліниво простягались вздовж дюн та барханів. Весняне небо змінювало своє забарвлення з ясної блакиті до насиченого синього та сапфірного. Завершувався дев’ятнадцятий день третього місяця весни. Рожева Моріе ще не з’явилася, проте на небосхилі велично сяяла блакиттю Сеннорра.
На одній з численних дюн був встановлений один просторий намет. В середині нього та поза ним знаходились одинадцять осіб: два ельфи, дварф, халфлінг, двоє шанахші, фіратійка та четверо людей.
Бій був тривалим та виснажливим. Лицарі перемогли, проте зазнали шкоди. Особливо, Ельдор та Рональд. Хоч фізично вони не отримали значних пошкоджень, їх життєва сила ледь жевріла.
Двоє чоловіків лежали на простелених ковдрах майже нерухомо. Їх тіла були бліді та прохолодні. Дихання поверхневе, ледь відчутне, а серцебиття сповільнене. Між ними навколішки сиділа жінка у срібних шатах. Долоні її рук лягли на груди чоловіків. Вона заплющила очі і тихо щось наспівувала.
Неподалік стояли халфлінг та шанахші. Елдон з цікавістю спостерігав за діями Сейн-Дінан. Його сповнювала жага до пізнання магічних дій. Адже, бувши свідком нещодавньої битви, він бачив такі магічні маніпуляції, про існування яких навіть не здогадувався. Ось і зараз, юнак не відводив зацікавленого погляду від віщунки, сподіваючись збагнути, що саме вона робить.
- Це називається «молитва». – Тихо прошепотів Койот.
- Як-то молитва? Сама звичайна, яку можна почути у храмах? – Здивувався халфлінг.
- Ні. Ту молитву здійснюють жреці та священники. Ця ж «молитва» є різновидом магії.
- Як це? – Не зрозумів юнак.
- Усі магічні заклинання та маніпуляції окрім класифікації за школами та стихіями, також поділяються на три основні ранги: земна магія, магія драконів та магія небес.
- Вперше чую. – Мовив Елдон.
- Це й не дивно, ти ж не шанахші, аби володіти такими знаннями. Усі заклинання, які ти бачив під час бою і котрі записані в твоїй книзі, окрім ритуалу відьом, належать до земного рангу. Їх активують люди, що мають різні магічні здібності чи володіють магічними речами. Магія драконів має зовсім іншу природу і належить лише їм. Справитись із такою силою можуть тільки інші дракони або істоти, сильніші за них. І нарешті, магія неба. Її джерелом є істоти, яких ми величаємо богами. Небесні жителі, істоти Спустошення або інші могутні створіння Всесвіту діляться своєю силою з власної волі та за певних умов.
- Що означає «за певних умов»?
- Це означає, що немає нічого безкоштовного, в усього є ціна.
- І яку ціну платить Сейн-Дінан за зцілення Ельдора та Рональда?
- Того тобі знати не варто, та й мені також… - Койот старечо зітхнув, - гаразд, хлопче, у мене ще є деякі справи. – Він поплескав юнака по плечі і неквапно полишив намет.
Коли шанахші рушив до виходу з намету, Елдон опустився на землю, схрестивши ноги. Він продовжував спрагло спостерігати за діями Провидиці. Його допитливі очі не бажали нічого пропустити, навіть якщо розум не міг цього збагнути. Ліва рука самовільно потяглась до амулету, що ховався під одягом. Юнак інтуїтивно «влив» у нього частку своєї сили. Хоґі-едаре засяяв у відповідь, проте швидко згас.
- Не варто, – тихо промовила Сейн-Дінан, підвівшись, - ця молитва не призначена для чужих вух, а лише тому, у кого я просила допомоги.
- Пробачте, пані - винувато відповів халфлінг.
- Вибачення – зайві. Я бачу в тобі жагу до знань.
- Так, пані.
- Чудово. Тоді у мене є для тебе пропозиція.
- Слухаю, пані.
- Якщо ти погодишся залишитись зі мною, я стану твоєю наставницею.
- Ви не жартуєте? – Не повірив своїм вухам Елдон. – Якщо це правда, я буду найщасливішим із Довгоштанів!
- Тоді, домовились. – Усміхнулась Сейн-Дінан.
Вийшовши назовні, шанахші перетворився в рудошерстого койота та неквапно побіг до місця, де нещодавно відбулася битва. Там, вкриті піском залишались лежати тіла фурій, грифона та дракона. Койот знову набув людської подоби. Він оглянув місце бою і, торкнувшись долонею піску, прошепотів магічні слова.
- Жертва Подяки.
За кілька секунд пустеля, яка досі видавалась абсолютно позбавленою життя, ожила. З-під піску з’явилися сотні тисяч комах, хробаків, жуків та дрібних тварин. Вони миттєво відшукали мертві тіла, і кинулись їх пожирати. Шкіра, м’язи, внутрішні органи – усе зникало просто на очах. За пів години від мертвих тіл залишились лише голі кістки. Зникли навіть одяг та речі відьом і фурій. Коли комахи відступили, дюну немов охопив землетрус. Піщана маса заколихалася, а скелети почали зникали всередині неї. Коли з поверхні бархану зникла остання кістка, пустеля знову заспокоїлась.
Задоволений результатом, шанахші знову перетворився на койота та повернувся до лицарів.
Поблизу намету знаходились Камаш, Ельвіра, Каріна, Ріно, Мін-Су та зв’язана фурія. Помітивши старого, еразець підійшов ближче.
- Пане Койоте, дозвольте запитати.
- Тебе, мабуть, цікавить магічний ритуал, який намагалась активувати фурія, чи не так?
- Так, - погодився Мін-Су.
- Це було закляття домінантності.
- Домі… чого? О! Ви маєте на увазі…
- Саме так, – усміхнувся старий, - їй майже вдалося стати твоєю господинею, а ти ледь не погодився бути її рабом. Якби поріз їй зробив ти, це б скріпило магічний договір між вами, і ти назавжди належав би їй.
- Ох! – Вражений еразець не знайшов інших слів, і мовчки відступив. Коли Койот продовжив рух, лицар, оговтавшись, вигукнув, - дякую.
- Прошу. Ти зробив сьогодні значно більше мене.
З намету вийшли Сейн-Дінан та Елдон.
- Як вони? – Стурбовано запитала Камаш. Вона першою помітила провидицю. Решта теж дивились на неї з очікуванням.
- Все гаразд. Небезпека їх життю минула. Зараз їм потрібен відпочинок, принаймні до завтра. Тому сьогодні ми залишимось тут.
- Дякуємо за поміч. – Мовили лицарі.
- Не варто дякувати, - відповіла Провидиця, - те, що ви робите, важливіше за те, що зробила я. Пізніше ми ще повернемось до цієї теми, а зараз є ще одна річ, яку варто владнати.
Віщунка підійшла до фурії, що зв’язаною сиділа на піску.
- Як твоє ім’я, дівчино?
- Це вже не важливо, - спустошеним голосом відповіла фурія, - після того, що ти зробила зі мною, я навіть не можу його вимовити.
- Тепер ти вільна.
- Тепер я приречена! – Заперечила фіратійка. – Усе те, що було сенсом мого існування, ти випалила одним заклинанням!
- У мене не було іншого вибору. – Сейн-Дінан розв’язала мотузку.
- Звісно. – Фіратійка істерично розреготалась. – Ха-ха-ха… вільна… оце так жарт! Я наче цуцик, яким побавились, а коли набридло, сказали: «ти – вільний!» і дали копняка під хвіст. Що мені з цієї волі?! Що?! Хто я тепер? Відьма? – Ні! Фурія? – Теж ні! То хто ж? Усе чого мене навчали, втратило будь-яку цінність і суть, бо через твоє «благословення» я більше не можу цього використовувати!
- Це правда. – Погодилася Сейн-Дінан. – Але у тебе досі залишись уміння воїна, а ще, ти можеш навчитися іншій магії.
- Іншій магії? Ти справді вважаєш, що одним закляттям можна змінити світогляд? Те, що я освячена, зовсім не означає, що я прийняла вашу сторону. Так, мені більше немає місця ні в Гатамо, ні в Фірато, проте я ніколи, чуєш, ніколи не виберу ваш бік!
- Що ж, - відповіла віщунка, - кожен вільний обирати, йти тим шляхом, що перед ним, чи шукати інші.
Але фіратійка більш не слухала слів шанахші, вона схопила свій меч, що лежав поряд на піску, взяла бурдюк із водою, і попрямувала крізь піски на зустріч ночі, що опускалась на Землю вітрів. Тепер у неї був свій шлях, той, який вона ще мала відшукати.
- Ми просто її відпустимо? – Вражено запитав Елдон.
- У всіх є призначення, - відповіла Сейн-Дінан, - вона має виконати своє, а ми – своє. До речі, щодо вашого призначення, - Провидиця поглянула на лицарів, - нам варто його обговорити. Сьогоднішній бій продемонстрував мені ту безвідповідальність Ради, з якою вони змусили вас пройти випробування і без жодних роз’яснень відправити на завдання. Про це я ще запитаю у них, коли повернусь до Аріс-Атару, та наразі є речі, які вам потрібно почути.
Жінка підійшла до купи хмизу, що була складена неподалік намету. Простягла руку. З пучки вказівного пальця зірвалася іскра, яка миттю стала полум’ям, що охопило хмиз.
- Прошу, вмощуйтесь зручніше.
Ніч швидко запанувала над Пустелею. Поряд із наметом палало багаття. Його язики здіймалися догори, витягувались, вистрелювали іскрами, наче з усіх сил намагались досягти неба, стати однією із мільярдів яскравих точок на його темному тілі.
- Як ви вважаєте, - запитала Провидиця, у лицарів, котрі сиділи довкола вогню, - що таке магія?
- Це дар, яким володіють шанахші.
- Це особлива сила.
- Можливо, це щось на зразок благословення богів?
- Що ж, добре, - відповіла Сейн-Дінан, почувши припущення лицарів. – На щось таке я й розраховувала. Але зараз, я хочу, аби кожен із вас почув мої слова.
Світ, у якому ми існуємо, і частиною якого ми є, являється невід’ємною складовою Безмежного Хаосу. Матерія та енергія в усіх їх проявах доповнюють одна одну, створюючи життя та смерть, розвиток та занепад, зберігаючи Всесвітню рівновагу.
Так от, магія – це енергія Хаосу. Але не просто сама енергія, а уміння нею користуватись. Майже усі живі істоти можуть використовувати магію, якщо наділені відповідними знаннями. Кожен із нас є її провідником. Завдяки набутим знанням та практикам, ми маніпулюємо нею, перетворюючи з однієї форми чи стану в інші.
Коли я сказала, що майже всі здатні використовувати магію, то мала на увазі, що є ті, хто народжується без дару її сприйняття. Таких осіб, на щастя, мало. Чому на щастя? Бо це ті, хто не мають життєвого призначення. Їх Долі наче заблоковані. Вони народжені неповноцінними, існують без жодної мети та цілі, і, найчастіше, помирають, не залишивши після себе нічого, ані вчинків, ані нащадків.
Під час випробувань в Залі Орденів та Палаті Дзеркал, Дух Землі вітрів перевіряв наскільки ви здатні до опанування магії, а також поділився з вами знаннями щодо її використання. Дух Землі вітрів наглядає за Орденами та може набувати різних подоб чи уособлень. Він не добрий і не злий, а як правосуддя – справедливий. Знання, якими він поділився, залишились зашифрованими у ваших головах, і під час цієї подорожі та боїв, які вам уже довелось пережити, ви потроху їх дістаєте та засвоюєте. Та щоб повністю розкрити свій потенціал і навчитись використовувати магію, потрібна практика або пробудження.
- Пробудження? – Перепитав Мін-Су, - Що це?
- Якщо порівняти використання магії із умінням плавати, то пробудження – це як перше занурення, після якого ти або потонеш, або попливеш. Це момент усвідомлення, що таке магія, чари та як цим користуватись. Яку роль у магічному процесі відіграють власні тіло та розум, як вони стають частиною магічного процесу, провідниками між Хаосом та світом довкола нас.
- А як його отримати? – запитала Ельвіра
- Дехто з вас його уже має, а інші – отримають незабаром.
- Справді? – Здивувалась Камаш.
- Саме так. – Першим серед вас пробудився Мін-Су, коли використав силу Ордену, аби оживити ростки на полі Тармінділу. Рональд використав власну кров під час бою з перевертнями біля Ліксанху. Каріна перетворилась на грифона поряд з Діаскосом. Камаш застосувала потрійний вистріл, щоб перервати ритуал. Ви ще не усвідомили значення цих вчинків, але саме вони стали вашим пробудженням.
- І як нам бути далі? – Запитала Каріна.
- Пробудження – це лише перший крок. Ви випливли, але щоб впевнено триматись на будь-якій воді, потрібна постійна практика і наполегливість. Пробудження відкриває світ магії, але ви маєте віднайти сміливість, аби йти шляхом, що з’явився перед вами. Не секрет, що суспільство шанахші має доволі заплутану, проте строгу ієрархію. Не зважаючи на приналежність до шкіл, усі шанахші поділяються за рівнями, або як ми їх називаємо, колами магії. Усього їх є шість. Так от, перехід від одного рівня чи кола до іншого відбувається тоді, коли шанахші отримує не Пробудження, а Прорив.
- Прорив? – Перепитав Елдон. – Це як вода рве греблю?
- Саме так, - задоволено відповіла Провидиця, - як гребля тримає воду, так і обмеженість наших тіла і розуму стримують обсяг магії, який ми можемо використовувати. Але вода завжди знаходить щілини у загаті і впевнено руйнує її. Так і об’єм магії, змушує наші тіло і розум працювати до моменту просвітлення, і тоді відбувається прорив – перехід на інший рівень розуміння і обсягу використання магії.
- А якщо цього не відбувається? – Запитала Камаш
- Тоді шанахші назавжди залишається на максимальному для нього рівні. А якщо спробує зачерпнути більше, ніж зможе осилити, його тіло та розум не витримають, і він загине.
- Але як нам ця розмова допоможе практично? – запитав Мін-Су.
- Ніяк. – Чесно відповіла віщунка. – Але є дещо інше. Наскільки я розумію, Рада Магів дала вам певні часові рамки для здійснення подорожі.
- Так, - відповіла Каріна – два тижні, якщо не буде затримок.
- Чудово, але зараз ви випереджуєте даний вам час, чи не так?
- Десь на три дні. – Погодилась Ельвіра.
- От і добре. – Відповіла Сейн-Дінан. – Цього буде достатньо, щоб Ельдор та Рональд змогли одужати, а ви отримали практичні уроки від мене та Койота.
- Ви пропонуєте залишитись тут, на території відьом? – Запитав Мін-Су.
- Чому, одразу, тут? – Цього разу в розмову втрутився старий шанахші. – Ви ж не думаєте, що я живу серед ось цих барханів, мов пустельний скорпіон? Завтра я відведу вас до своєї домівки. Це чудове місце. Оазис Тічесархам[1].
- Дім Лотоса? – запитав Елдон
- О! Це вже зовсім інша історія, - хитро усміхнувся старий.