35.ТРЕНУВАННЯ У ДОМІ ЛОТОСА

Територія Гатамо. Оазис Тічесархам. Рік 106 Доби Війни. 20 день третього місяця весни.

- В Добу Розквіту, коли життя в Землі вітрів тільки зароджувалось, з’являлися перші древні раси ельфів, дварфів, шанахші, титанів та громовержців, коли усе навколо зважувалось на терезах сердець Золотих драконів, існували істоти, що за красою та могутністю були рівні емісарам богів. Там, де були вони, життя відроджувалося, ставало чарівнішим та чистішим. Зникали злі думки та підступні задуми. І хоч їх зріст не перевищував метра, вони були здатні пересувати гори, зупиняти водяні потоки, втихомирювати шторми та землетруси. Їх сила ґрунтувалася на владі над стихіями. – Старий в пошарпанім вбранні споглядав гру полум’я і розповідав історію минулого.

Довкола вечірнього багаття сиділи десятеро осіб. Після учорашньої битви, вони мали трохи часу на перепочинок, але її наслідки так швидко не минали. Ельдор та Рональд не прокидалися усю ніч та ранок, і лише коли наближався полудень, лицарі отямились.

По обіді двоє шанахші, халфлінг, дварф, двоє ельфів і четверо людей зібрали речі, згорнули намети та попрямували через піски до обіцяної прохолоди одного з небагатьох оазисів Пустелі. Шлях до нього зайняв трохи більше п’яти годин, і коли Девіор посилав останні свої промені на випалену землю, подорожні побачили обриси дерев, котрі як мох вкриває старий пень, обліпили невелику гору.

- Нарешті, - задоволено вигукнув Ріно, - якщо я не загину у бою, то точно вкоротить мені віку їзда верхи.

- Ну, чого ти супишся? – Почав кепкувати з товариша Ельдор, - все ж зручніше, ніж пішки.

Дварф нічого не відповів, лише насуплено засопів. Інші ж не звертали уваги на цих двох, бо вона вже була прикута до оазису.

Проте, лише через дві години приготувань, подорожні, врешті-решт, змогли насолодитися перепочинком біля вогнища.

- Хто ж вони? – Запитала Ельвіра.

- Їх називали Дітьми Лотоса. В ті часи в Орекхані ріс великих Золотий Лотос, відомий як Сейлір-Сархам. Він міг рости десятки років, та розквітав лише один раз. Коли його пелюстки розкривались, всередині знаходилось маленьке створіння, що за лічені дні ставало дорослим та могутнім.

- Де ж сьогодні Діти Лотоса? Чому ми про них нічого не чули? – Запитала Каріна.

- Вони хоч і були могутніми, та не могли існувати самостійно. Кожен з Дітей Лотоса мав обрати собі господаря і все життя залишатись для нього вірним слугою. Але була одна проблема. Діти Лотоса або, як їх називали інші раси просто наяли^[1], могли існувати лише там, де були любов та доброта. Коли серце їх господаря сповнювали злість, гнів, пиха, жадоба та заздрість, Діти Лотоса помирали. Вони, наче зірвана квітка, що в’янула на сонці, висихали, перетворюючись на пил.

Наша природа не досконала. З кожним наступним поколінням ми не ставали кращими. І тому з часом наяли просто зникли. Вони не змогли вижити в тому світі, що їх оточував. Коли Доба Розквіту^[2] спочатку змінилась на Добу Спогадів^[3], а потім – Добою Зради^[4], від Дітей Лотоса залишились одиниці.

- Невже жоден з них не вижив? – Запитала ельфійка.

- Цього мені не відомо. Можливо, десь у лісах ельфів чи в землях Затумання й залишились один-два наяли, та я про таке не чув. Інформація про них узагалі не з’являлася ще з Доби Магів. Проте, існує один переказ. Неподалік є річка, з якої черпає життєдайну силу цей оазис. Свій початок вона бере зі скелі. Так от, ще за моєї молодості, я чув, що під цією скелею, там, де починається річка, знаходиться підземне озеро. А в тім озері росте Золотий Лотос.

- Якщо це правда, чому ж ніхто не знайшов його? – Здивувався Рональд.

- Бо не ми обираємо Дітей Лотоса, а вони – нас. Ніхто так і не відшукав входу до цього озера. Тому ця історія і називається переказом.

- А ви? – Запитав Ельдор, - Койоте, Ви ж стільки років живете тут, чому не відшукали водойми?

- Я? – Здивувався шанахші, - я тут для того, щоб підтримувати ритм життя Пустелі. Мені ніколи вірити або піддавати сумніву перекази. Як і решта шанахші, я просто живу з ними, приймаючи цей магічний світ таким, яким він є.

- Тоді навіщо Ви нам це розповіли? – Здивувалася Камаш.

- Ох, ви й не уявляєте, як то жити самітником. Ви мої перші гості за довгі місяці. Скучив за спілкуванням та розмовами. За день-два ви продовжите свій шлях, кому тоді я це розповідатиму? Щоб не сталося з вами в дорозі, тримайтеся один одного, не залишайте та не відштовхуйте нікого. Адже, доки ви разом – ви сильні.

- А коли хтось залишає нас?

Шанахші поглянув на сумне, задумливе обличчя Каріни.

- Навіть коли хтось іде, він назавжди залишається в наших серцях і нашій пам’яті. Втрачати завжди важко. Та життя неможливе без втрат. Це прозвучить дивно, проте смерть необхідна для того, аби продовжувалось життя. От тільки життя перестає бути собою, коли зникає любов. Саме це нам показує історія Дітей Лотоса. Вони намагалися нас цьому навчити, та ми їх не зрозуміли. Ліпше любити та померти, аніж жити і ненавидіти.

Старий підвівся.

- Прошу мені вибачити, але час уже пізній, а завтрашній день принесе багато клопотів, тому, з вашого дозволу, я вас залишу. На добраніч.

- Доброї ночі.

Шанахші ще раз обвів поглядом нових знайомих, після чого попрямував до свого будиночку.

- Ти як гадаєш, - запитала Камаш у Ельвіри, що сиділа поруч, - Діти Лотоса справді існують?

- Це все дуже схоже на красиву казку. Але, якби вони й існували, то навряд чи змогли вижити у світі війн, в який перетворилась Земля вітрів.

- Мабуть, ти маєш рацію. – відповіла ельфійка.

- А Ви як вважаєте, Сейн-Дінан, - звернулась Каріна до Провидиці, - Діти Лотоса можуть ще існувати?

- Так. Те, що розповів Койот, не легенда. І перш, ніж ви перетнете Піски, зустрінете одного з наялів.

- Як це? – поцікавилась принцеса Міріно.

- Є пророцтво.

- З Аріс-Атару восьмеро послів

У Затумання рушили весною.

Один відважно у бою поліг,

Та інших двох вони взяли з собою.

У битвах загартовані були.

Вони пройшли вогонь, пісок, туман.

Великими зусиллями змогли

Привести на війну Вітар й Сіран.

- У нім сказано, що під час місії Ви зустрінете двох супутників. Ні я, ні Койот не збираємось приєднуватись до вашого гурту. Першим, кого ви зустріли і взяли з собою був Елдон. Була ще фіратійка, але вона теж не стала частиною вашої команди. Отже, допоки ви досягнете Затумання хтось інший має приєднатися до вас, і це…

- Дитя Лотоса.

- Так, цілком ймовірно.

- Але може бути й хтось інший? – поцікавився Ріно.

- Звісно. Може трапитись і таке. Проте, це Пустеля, а не Аріс-Атар, не так багато люду обирають піски задля мандрівки. Що ж, я думаю, нам усім теж час відпочити. Завтра вранці ми розпочнемо тренування, тому раджу, не засиджуватись допізна.

Віщунка підвелась, і, покинувши коло світла та тепла, створене багаттям, попрямувала до будинку шанахші.

Один за одним, наслідуючи приклад шанахші, влаштувались на ночівлю лицарі.

Ніч виявилась на диво тихою та спокійно. На високому чорному небесному склепінні яскраво мерехтіли зорі, даруючи втомленим подорожнім своє далеке світло. Здавалося, наче у світі знову настали мир та спокій. Проте, майже літні ночі – короткі, і вже за кілька годин яскраві промені денного світила знову прогнали темряву.

Одразу після ранкових процедур та легкого сніданку лицарі та халфлінг зібралися неподалік будинку шанахші. За попередньою вказівкою Провидиці сьогодні вони були без магічних обладунків та зброї, а Елдон полишив у наметі свій амулет та ґримуар.

- Вітаю. – Мовила Сейн-Дінан. – Сьогодні розпочнеться ваше тренування. За наступні три дні я спробую допомогти вам краще пізнати силу магії та власну міць, яку ви отримали в дар від Духа Землі вітрів. Тренування відбуватиметься у кілька етапів. Перший – дихальна практика. Правильний дихальний ритм не лише зберігає ваші фізичні сили, але й дозволяє магічній енергії краще рухатись вашими енергетичними каналами. Завдяки цьому ви зможете вивільняти більший потенціал активованих заклинань при менших затратах власних сил. Дихання – основа майстерності. То ж не гаятимемо час. Прошу, прийміть початкову тренувальну позу, і повторюйте за мною. «Вдих-видих»…

Лицарі розгрупувалися по просторій галявині, прийняли стійку «вершника», і під рівномірні «вдих-видих» почали повторювати дії, які демонструвала віщунка. Спочатку це були прості рухи руками, випади, блоки, стискання кулаків, повороти корпусу тіла. Згодом додалося переміщення ніг, перехід в нижні, середні та верхні позиції. А далі – рух по колу, присідання, відтискання від землі, легкий біг. Навантаження зростали з кожною хвилиною, але це не було чимось незвичним, для лицарів, які проходили військові тренування дома, та мали бойовий досвід. Натомість Елдон, якому спочатку це видавалось легким і вкрай нудним, уже вкривався потом та час-від-часу втрачав ритм.

- Що ж, досить. – Мовила Сейн-Дінан, коли спливла майже година тренування. Халфлінг полегшено зітхнув, та на нього чекала нова несподіванка. – Переходимо до другого етапу «Розкриття каналів». Він більш унікальний та займе значно довше часу, для початку має вистачити двох годин.

- Двох годин? – Здивування майнуло на обличчях лицарів.

- Спершу, прийміть позу «лотоса». Заплющте очі та зробіть глибокий вдих. – Провидиця прослідкувала за кожним своїм учнем і, вдовольнившись результатом, продовжила, - звільніть розум від зайвих думок та слухайте лише мій голос. Повільно видихніть. Добре. Повторюйте робити рівномірні вдихи-видихи, а ваш розум нехай сконцентрується в місці активації магії. У тілі кожного з вас є точка внизу живота, де зароджується Сила. Воїни та практики тіла, називають її точкою Джі[5], тобто точкою зародження енергії, ми ж, називаємо її вмістилищем Ахші[6], тобто вмістилищем магії. Спробуйте відчути цю магію всередині вас.

Віщунка слідкувала за спробами її учнів відшукати необхідну точку та відчути в ній Силу. Зосереджені обличчя лицарів довгий час виглядали похмуро, вертикальна зморшка на чолі ніяк не хотіла зникати. І лише після того, як минула перша година тренування, на кількох обличчях з’явилися перші емоції просвітлення. Протягом наступних двадцяти хвилин, решті теж вдалося відшукати вмістилище магії у своїх тілах. Сейн-Дінан вдоволено всміхнулась.

- Тепер вашим завданням буде при кожному наступному вдихові разом із повітрям вбирати енергію, що вас оточує та направляти її до вмістилища Ахші. Як тільки вам це вдасться, тренування припиниться.

Тренування і справді припинились, але лише для того, аби після перерви на обід, розпочатися знову. Тепер у свідомості лицарів Сейн-Дінан була втіленням найвпертішого і непохитного наставника, якого їм коли-небудь доводилось зустрічати, а юний халфлінг, який ще день тому так радів можливості навчатися у Провидиці, ледь стримував сльози від гіркої долі, що його спіткала.

Ще один весняний день закінчував своє буття над Пустелею. Лише тепер невблаганний суворий погляд віщунки став трохи теплішим. Насправді вона була вкрай задоволена результатами тренування, але не хотіла показувати своїх емоцій перед лицарями, адже в наступні два дні тренування стануть ще жорсткішими. Завдяки знанням, отриманим від Духа Землі вітрів лицарі змогли не лише поглинати магію з навколишнього світу, а й контролювати її потік у своєму тілі.

Це був надзвичайний стрибок в уміннях володіння Силою. Але він також був лише першим кроком. Лицарі – не маги, їх основне уміння сконцентроване у зброї. Тому вже від завтра Сейн-Дінан має хоча б ознайомити їх із навиками поєднання бойових прийомів та магічних сил.

Два дні. За короткі два дні вони мають зробити неможливе. Те, на що мало б затрачатись не менше кількох років, як це, до прикладу, роблять фурії. Прірву у навичках неможливо ні перескочити, ні перелетіти, але перший крок вони таки зроблять. І вона стане тією, хто дасть лицарям необхідний поштовх для цього кроку. Саме тому Сейн-Дінан стримано оголосила про завершення тренування.

- На сьогодні досить. Після вечері, прошу вас не затримуватись та добре відпочити. Завтра вранці ми перейдемо до нового етапу тренувань. – Мовила шанахші зраділим лицарям. – До речі, на завтрашнє тренування ви маєте з’явитись у повному спорядженні. Всі, окрім Елдона.

Юний халфлінг похнюплено опустив голову. Він єдиний, кому так і не вдалось сьогодні досягти результату. Юнак застряг на етапі поглинання енергії. Елдон не усвідомлював, що його уміння ґрунтуються виключно на його вроджених здібностях, тоді як лицарі пройшли випробування Залою Орденів та Палатою Дзеркал.