32

Мія ще трохи безцільно поблукала набережною, а потім вирішила забрати синочка з дитячого садка раніше. Вони весело погуляли парком, погралися вдома, після чого дівчина домовилася зі Світланою, аби та залишилася ввечері з малюком. У Наталі на цю ніч якраз з’явилися власні плани.

Тепер Мія стояла перед відчиненою шафою в домашньому одязі й скептично розглядала її вміст. Спортивні костюми та повсякденні джинси аж ніяк не пасували для вишуканої романтичної вечері.

— Що, намагаєшся серед спортивного шмаття чарівним чином начаклувати вечірню сукню? — уїдливо зауважила Наталя, ліниво спостерігаючи за подругою з крісла.

— Та я точно пам’ятаю, що в мене десь сукня була! — виправдовувалася Мія, продовжуючи ретельно перебирати вішаки. — Точно була.

— Аж одна? — хмикнула Наталя.

— Одна, — зітхнула дівчина. — Зате універсальна. На всі випадки життя.

Вона ще раз уважно переглянула полиці. Речі, що лежали нерівними рядами, геть не скидалися на романтичне вбрання.

— О, ось вона! — радісно вигукнула Мія, нарешті витягуючи темно-зелену сукню з найдальшого кутка. — Дивись, яка гарненька. А якщо я ще й чобітки на підборах взую, то вийде справді ошатно.

— Тобі взагалі вже давно пора свій вічний спортивний стиль розбавляти класикою, — повчально зауважила Наталя. — Ти ж із поважними клієнтами щодня зустрічаєшся, бізнес ведеш. Треба мати солідніший вигляд.

Нарешті, одягнувшись та зробивши легкий макіяж, Мія була повністю готова до романтичної вечері.

— Ну, нічогенько так, — прискіпливо розглядаючи її з усіх боків, видала Наталя. — Виглядаєш чудово. Скромно і зі смаком.

Мія покрутилася перед великим дзеркалом, прискіпливо оцінюючи свій вигляд. Темно-зелена приталена сукня їй надзвичайно личила. Світле волосся м’якими локонами спадало на плечі, а білі чобітки на невисоких підборах та витончена маленька сумочка ідеально завершували образ.

Вона кинула погляд на настінний годинник — стрілки показували за п’ять хвилин сьому. Дівчина неспішно підійшла до вікна. Біля під’їзду вже чекала біла автівка. Це була одна з тих машин, які їхня агенція зазвичай орендувала, коли організовувала комусь свято чи романтичні заручини. Чомусь на душі стало нестерпно сумно, наче Мія наперед знала весь подальший сценарій. Автівка відвезе її до затишного ресторану. Потім почнеться вечеря під ліричні звуки скрипки у приглушеному світлі свічок, а на десерт їй обов'язково піднесуть коробочку з обручкою. Після цього, за планом, мають бути повітряні кульки або пелюстки троянд... А, точно, у них в асортименті був ще й варіант із холодними бенгальськими вогнями.

Вона скептично всміхнулася одним кутиком губ. Настрій був геть не той, який потрібен у такій справі. Та й з обручкою вона, мабуть, явно поспішила з висновками.

— Наталю, а якщо я нікуди не поїду? — продовжуючи дивитися у вікно на машину, тихо запитала Мія.

— Як це — не поїду?! — приголомшено перепитала подруга. — Ще й як поїдеш! Подивіться на неї... Артем — чудова партія. Він надійний, врівноважений, за тобою вже котрий рік впадає. А ти все носом крутиш.

— Розумієш, я його просто не бачу в ролі свого чоловіка. Він для мене лише друг, — із сумом зізналася Мія, не відриваючи очей від автівки.

— Ну, краще надійний друг поруч, ніж якийсь вертихвіст на одну ніч, — холодним і безкомпромісним тоном зауважила Наталя. — Нічого, звикнеш — то з часом і полюбити зможеш. — Вона іронічно хмикнула: — Та й вибір у тебе зараз, будьмо відвертими, не надто великий.

— Так, невеликий, — тихо погодилася з нею Мія.

Вона безсило опустила голову, натягнула куртку й нарешті вийшла з квартири, прямуючи назустріч новому, невідомому витку свого життя.