37

В офісі вже повним ходом кипіли справи. Артем поїхав перевіряти об’єкти з новими квест-кімнатами, Оля приймала святковий декор та розподіляла його між замовниками, а Мія повністю занурилася в переговори з клієнтами. День промайнув як одна мить. Десь близько четвертої години на Міїн мобільний зателефонувала Наталя.

— Привіт! — пролунав у слухавці її збуджений і схвильований голос.

— Привіт. Щось сталося? Ти зазвичай так рано ніколи не телефонуєш, — миттєво захвилювалася Мія.

— Нічого страшного ще не сталося, але цілком може бути, — загадково й кокетливо промовила майбутня лікарка.

— Не інтригуй, кажи вже.

— Склади мені компанію для забігу крамницями. Завтра у мого Геннадія якась надзвичайно урочиста зустріч, і я офіційно запрошена. Проблема в тому, що мені абсолютно немає чого вдягнути на такий серйозний захід!

У Мії від серця відлягло. Всього лише незапланований візит до модних бутиків — це цілком можна пережити.

— Гаразд, без питань. Коли їдемо? — охоче погодилася вона.

— Прямо зараз! — нетерпляче вигукнула Наталя. — Бо ввечері вже все буде зачинено й ми просто нічого не встигнемо. А завтра я мушу виглядати на всі сто відсотків уже з самісінького ранку.

Мія розгублено глянула на Олю, яка з неприхованим інтересом прислухалася до їхньої розмови. Подруга схвально підняла великий палець на знак згоди й весело замахала руками, випроваджуючи її до дверей.

— Добре, домовилися, — засміялася на Оліні жести Мія. — Давай зустрінемося за пів години біля твого улюбленого торгового центру.

Вона поклала слухавку й почала збирати сумочку.

— Відпускаєш мене? — з усмішкою запитала Мія колегу. — Треба ж Наталі допомогти нарешті особисте життя влаштувати.

Оля тепло посміхнулася подрузі у відповідь.

— Звісно, відпускаю. Може, вона після цього вдалого побачення стане хоч трохи м’якшою і не такою зарозумілою.

— Та в неї просто характер складний, — спробувала виправдати Наталю Мія, акуратно складаючи папери на столі й перевіряючи план робіт на завтрашній день.

— Характер і справді не цукор, — не заперечувала Оля. — Вона зі мною після мого весілля взагалі майже перестала спілкуватися.

— То робота, то тепер особисте життя намагається налагодити, — відмахнулася Мія, застібаючи замок на сумочці. — Якби вона зараз не жила в мене, я б її, мабуть, теж бачила вкрай рідко.

— Ну-ну, — Оля з докором похитала головою. — А ти сама коли вже нарешті власним життям займешся?

Мія глибоко зітхнула й закинула ремінець сумки на плече.

— А моє особисте життя й так б’є ключем. Щоправда, переважно по голові, — невесело пожартувала вона і, попрощавшись, пішла до виходу.

Наталя вже нетерпляче тупцяла біля торгового центру, чекаючи на подругу.

— Ну де ти там застрягла? Я, поки тебе чекала, уже навіть у салон краси на завтрашній ранок встигла записатися!

Мія здивовано підняла брови. Оце дівчині припекло!

— Салон краси? Подруго, та у вас там усе більш ніж серйозно, — сміючись, підколола вона її.

Вони переміряли чи не половину асортименту крамниці, поки нарешті підібрали Наталі кілька справді ефектних та стильних образів. За компанію Мія — піддавшись заразливому прикладу — і собі пригледіла пару суконь. Все ж таки шопінг — найкращі ліки від туги.

— Отож, а то раптом доведеться знайомити тебе з моїм нареченим, а ти на зустріч у своїх вічних спортивних штанях прийдеш, — глузувала з неї Наталя, розплачуючись на касі.

— Це виключно заради твого душевного спокою, — віджартовувалася Мія.

Ніщо так не піднімає настрій жінці, як гарні покупки. Аби не втрачати цього чудового піднесення, дівчата вирішили одразу переодягнутися в обновки. Наталя забажала сяяти й привертати погляди чоловіків просто зараз, обравши вишуканий білий брючний костюм у тонку чорну смужку, який візуально витягував силует і робив її стрункішою. Мія ж убралася в легку лляну сукню ніжного бузкового кольору та такі ж невагомі туфлі без підборів. Настрій у обох був піднесений, а апетит після забігу бутиками розігрався не на жарт. Терпіти додому сил не було, тож подруги попрямували перекусити до найближчої затишної кав’ярні.