Розділ 45. Ілля намагається її знайти

 

Ілля дізнався про нове зникнення Каті всього за пів години після того, як обірвався зв’язок.

Начальник охорони заміського будинку подзвонив особисто, і в його зазвичай залізному голосі виразно відчувалися панічні, стривожені нотки: — Олександре... біда. Машина супроводу заблокована на виїзді. Броньований лімузин Катерини зник із радарів. Сигнал GPS заглушили за межами міста. Мобільний телефон Каті — поза зоною. Працювала професійна військова глушилка.

Ілля не кричав. Він не влаштовував розносу й не втрачав дорогоцінних секунд на гнів. Його обличчя миттєво перетворилося на холодну, неживу маску, а розум перейшов у режим максимальної концентрації.

Він набрав Романа Плахотного. Коротко, як постріл: — Її взяли. Знову. Прямо на трасі.

Роман відреагував миттєво, без зайвих розпитувань: — Ми вже підіймаємо супутникові знімки й камери спостереження по всій області. Оголошено план «Перехоплення». Я підключаю кібердепартамент.

Ілля не збирався сидіти в кабінеті й чекати на звіти оперативників. Він швидко спустився до паркінгу, сів у свій позашляховик і витиснув газ до упору. Машина супроводу ледве встигала за його божевільним темпом.

Він знайшов покинутий броньований лімузин на глухому з'їзді з траси під Києвом. Важкі двері були розчинені навстіж, салон заповнював легкий запах газу швидкої дії.

Ілля обійшов автомобіль і відкрив багажник. Велика чорна віолончель лежала всередині. Він обережно торкнувся металевих струн — вони були абсолютно холодними. На них не залишилося й натяку на тепло її пальців.

У цей момент він чітко зрозумів: це не Барах. І не залишки старої гвардії Антона Гладкого. Ті діяли грубо, напролом. Тут же працювали професіонали високого класу, які прорахували кожен крок охорони й навіть не зацікавилися інструментом. З'явився новий гравець — сильний, безжальний спадкоємець кримінальної імперії, який вирішив підім'яти під себе все.

Ілля дістав телефон і набрав своїх людей зі старих, ще військових каналів: — Мені потрібен повний контроль над усіма суднами, що виходять із порту Одеси. Перевірте кожен суховантаж, кожну приватну яхту в акваторії Чорного моря. Шукайте будь-які підозрілі переміщення.

Відповідь була сухою й короткою: — Шукаємо, Олександре. Зв'язки підключено.

Роман подзвонив рівно за годину, коли Ілля вже мчав у бік півдня: — Камери зафіксували пересадку на глухому пустирі. Катю перемістили в закритий сірий фургон, який без зупинок рушив прямо до Одеського морського порту. Вони діяли надто швидко. Дві години тому з порту вийшов великий контейнеровоз. Його напрямок — Туреччина.

Ілля сильніше стиснув слухавку, відчуваючи, як під шкірою ходять жорсткі жорна м'язів: — Назва судна?

— «Black Sea Shadow», — швидко відповів Роман. — Ходить під прапором Панами. Власник — підставний офшор, який через десяток підставних компаній веде до залишків старої фінансової мережі Гладкого. Це їхній новий оплот.

Ілля не став повертатися до Києва. Він розвернув машину в бік найближчого приватного аеродрому. За тридцять хвилин його приватний літак уже підіймався в небо, тримаючи курс на Стамбул. Разом із ним летіли троє його найнадійніших бійців — озброєні до зубів професіонали, які пройшли не одну гарячу точку.

Ілля більше не збирався чекати на довгу паперову тяганину офіційної поліції чи міжнародні запити. Він мав намір діяти самостійно, за своїми власними, жорсткими законами.

У Стамбулі на нього вже чекав старий знайомий з його минулого життя — впливовий портовий логіст, який знав про кожен нелегальний вантаж, що проходив через Босфор.

— Контейнеровоз уже в порту, — тихо заговорив турок, передаючи Іллі карту термінала. — Офіційне розвантаження призначене на завтрашній ранок. Але твій вантаж... Катерина... вона в червоному контейнері під номером 4782. Його тримають на окремому закритому майданчику.

Ілля коротко кивнув і сховав карту.

Глибокої ночі вони проникли на територію величезного, зануреного в темряву стамбульського порту. Місцева охорона була заздалегідь підкуплена й дивилася в інший бік. Безшумно, наче тіні, люди Іллі пробралися повз гори металевих ящиків і знайшли потрібний контейнер.

Ілля особисто зрізав важку залізну пломбу й різко смикнув двері на себе, тримаючи зброю напоготові.

Всередині було порожньо.

Тільки посеред металевої підлоги валялися обрізки свіжих мотузок, якими була зв'язана Катя, а на стіні скотчем був прикріплений невеликий аркуш паперу.

Ілля підійшов і вихопив його. На папері було надруковано лише кілька слів:

«Занадто повільно, Акімов. Вона вже не твоя. Гра вийшла на новий рівень».

Лють, гаряча й руйнівна, мало не засліпила його. Ілля щосили вдарив кулаком по залізній стіні контейнера, так, що луна покотилася портом.

Він знову набрав Романа Плахотного: — Вони перекинули її в інше місце прямо з порту. Де вони? Куди веде наступний слід?

Роман відповів не одразу, на задньому плані чулися уривчасті голоси аналітиків: — Ілле, ми щойно отримали оперативну інформацію від Інтерполу. На цьому ж терміналі її пересадили на швидкісний приватний катер. Останній пеленг супутникових систем зафіксував рух у бік Кіпру. А звідти... звідти її можуть відправити в будь-яку точку Близького Сходу. Вони замітають сліди.

Ілля вилетів наступним же рейсом.

Почалися довгі, виснажливі дні безперервного, відчайдушного переслідування. Він практично не спав ночами, підтримуючи сили лише міцною кавою та люттю, що випалювала його зсередини. Щоразу, коли він заплющував очі хоча б на хвилину, у його голосі звучав її сміх, її глибокий, оксамитовий голос і та дивовижна музика, яку вона грала для нього перед каміном.

Він знав, що Катя жива. Вона була неймовірно сильною й тепер точно знала, як виживати в полоні. Вона чекала на нього, тримаючись за кожну ноту в своїй голові.

І він знайде її. Навіть якщо для цього доведеться спалити весь кримінальний світ дотла й заплатити за це власним життям.

Вона знову опинилася в залізних лещатах полону. Він знову перетворився на безжального мисливця, який іде по кривавому сліду.

Ця нова гра без правил обіцяла бути найжорстокішою з усіх, які вони проходили. Але Ілля Акімов не збирався зупинятися. Ні перед законом, ні перед смертю.

Вона була його жінкою. Він був її захисником.

Він пройде крізь будь-яке пекло, знайде її і цього разу закінчить цю війну назавжди.